Братчина
Братчина — вид бенкетування, що здійснюється в складчину у певний час і на якому можуть вирішуватися внутрішні питання спільноти. Словом братчина називалися також сільська, громадська, релігійно-громадська (як в язичництві так і в християнстві) або міська реміснича (цехова) спільнота. Братчина може влаштовуватись з приводів будь-яких свят або роковин. Традиція здійснення братчини відома з часів Київської Русі і має давньослов'янське коріння. Братчина є народним звичаєм українців і деяких інших слов'янських народів[1].
Братчини бувають таких видів: 1) календарні (сезонні), пов'язані з циклічністю природного середовища і відповідно господарських занять; 2) життєвого циклу, пов'язані з розвитком людини від народження і до смерті; 3) нерегулярні, що здійснюються нерегулярно і тільки в міру виникнення надзвичайних обставин (пожежа, посуха, епідемія, будівництво будинку, риття колодязя та інші); 4) професійні - обряди ковалів, художників, поетів, бджолярів, пастухів[2].
Вклад (харчів, коштів, участі у приготуванні) учасників братчини може бути добровільним або фіксованим. Але в переважній кількості випадків є добровільним. У часи Київської Русі братчина мала певні адміністративно-судові права щодо своїх членів[3].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Костомаров Н. И. Очерк домашней жизни и нравов великорусскаго народа в XVI и XVII столетиях. — СПб.: Тип. К. Вульфа, 1860. — 216 с.
- Лущай Ю. В. Братчина на Русі за даними Марка Поло. // Збірник наукових праць. Серія «Історія та географія». – Харків: Колегіум, 2013. - Вип. 49. (укр.)
- Базик Д. В. Братчина // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Братчина