Борисенко Павло Федорович
| Борисенко Павло Федорович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження | 15 (28) січня 1905 Тростянець, Охтирський повіт, Харківська губернія, Російська імперія | |||
| Смерть | 1 грудня 1993 (88 років) | |||
| Чернівці, Україна | ||||
| Національність | українець | |||
| Країна |  Російська імперія УНР СРСР Україна | |||
| Жанр | жанрове малярство, портрет і натюрморт | |||
| Навчання | Харківський художній інститут (1929) | |||
| Діяльність | художник | |||
| Напрямок | соціалістичний реалізм | |||
| Вчитель | Прохоров Семен Маркович і Шаронов Михайло Андрійович | |||
| Відомі учні | Литвин Михайло Абрамович | |||
| Член | Спілка радянських художників України | |||
| Партія | КПРС | |||
| Учасник | німецько-радянська війна | |||
| Нагороди |       | |||
| | ||||
Павло Федорович Борисе́нко (28 січня 1905, Тростянець — 1 грудня 1993, Чернівці) — український художник; член Спілки радянських художників України з 1939 року.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 15 [28] січня 1905 року в місті Тростянці (нині Сумська область, Україна). У 1924—1929 роках навчався у Харківському художньому інституті, був учнем Семена Прохорова, Михайла Шаронова. До 1941 року працював у Харкові, де зокрема протягом 1938—1941 років викладав у художній школі при Харківському художньому інституті[1].
Брав участь у німецько-радянській війні. Нагороджений орденами Вітчизняної війни І-го (23 грудня 1985) та ІІ-го (27 травня 1945) ступенів, Червоної Зірки (2 квітня 1944); медалями «За відвагу» (24 березня 1943), «За оборону Кавказу» (1 травня 1944), «За перемогу над Німеччиною» (9 травня 1945)[2].
У Чернівцях з 1947 року[1]. Член КПРС з 1962 року. Мешкав в будинку на вулиці Комсомольській № 28, квартира № 1. Помер у Чернівцях 1 грудня 1993 року.
Творчість[ред. | ред. код]
Працював у галузі станкового малярства та графіки, створював натюрморти, портрети і тематичні композиції. Серед робіт:
- «Жіночий портрет» (1920);
- серія «Старий Ташкент» (1929, картон);
- «Червоні вступають» (1936; Вінницький краєзнавчий музей);
- «Арешт Павла» (1939; за романом Максима Горького «Мати»);
- «Зустріч Тараса Шевченка з художником Іваном Сошенком у Літньому саду в Петербурзі» (1939; Національний музей Тараса Шевченка);
- «Портрет майстра літографії І. Іванова» (1939, автолітографія);
- «Передача досвіду» (1940);
- «Портрет Миколи Бурачека» (1941);
- «Штурм Перекопу» (1944; Центральний музей Збройних сил);
- «Танки в засаді» (1945, картон; Дніпровський художній музей);
- «Поблизу фронту» (1945, картон; Бердянський художній музей);
- «Портрет письменника Остапа Вишні» (1945);
- «Ольга Кобилянська читає „Кобзаря“ селянам с. Димки» (1948);
- «Висока нагорода» (1952);
- «Загибель ілюзій» (1952);
- «До університету» (1954);
- «Портрет дружини» (1954);
- «Тарас Шевченко» (1955—1956, кольорова автолітографія);
- «Осінь у передгір'ях Карпат» (1956, акварель);
- «Жіночий портрет» (1957, папір, вугілля);
- «До зустрічі визволителів» (1960);
- «Портрет Героя Соціалістичної Праці О. М. Мозерської» (1961);
- «Володимир Ленін серед дітей» (1962)
- «Автопортрет» (1963);
- «Володя Ульянов на екзамені» (1964);
- «Вид на Чернівці» (1966, пастель);
- «Портрет відмінника бойової та політичної підготовки А. І. Насомцева» (1967).
Брав участь у всеукраїнських виставках з 1929 року. У 1954 році в Москві взяв участь у виставці образотворчого мистецтва Української РСР, присвяченій 300-річчю возз'єднання України і Росії[3]. Персональні виставки відбулися у Чернівцях у 1965 та 1984 роках.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Митці Буковини, 1998, с. 21, Т. 1.
- ↑ Борисенко Павел Федорович / Память народа. [Архівовано 20 квітня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Выставка изобразительного искусства Украинской ССР, посвященная трехсотлетию воссоединения Украины с Россией. Живопись. Скульптура. Графика. [Архівовано 20 червня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
Література[ред. | ред. код]
- Борисенко Павло Федорович // Українські радянські художники. Довідник. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 53.;
- Борисенко, Павел Федорович // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь. — Москва : «Искусство», 1972. — Т. 2 (Бойченко—Геонджиан). — С. 32—33. (рос.);
- Борисенко Павло Федорович // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 33.
- Борисенко Павло Федорович // Митці Буковини. Енциклопедичний довідник / Т. Дугаєва, І. Міщенко. — Чернівецька обласна організація Національної спілки художників України. — Чернівці : «Золоті литаври», 1998. — Т. 1. Члени Національної спілки художників України 1940—1998. — С. 23. — 1000 прим. — ISBN 966-95431-9-3.;
- Т. І. Дугаєва. Борисенко Павло Федорович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2004. — Т. 3 : Біо — Бя. — 695 с. — ISBN 966-02-2682-9.;
- О. Ламонова. Борисенко Павло Федорович // Словник художників України. Біобібліографічний довідник / Г. Скрипник. — Київ : видавництво ІМФЕ, 2019. — Т. А-В. — С. 149. — ISBN 978-966-02-8960-4.
|
