Бондаренко Богдан Володимирович
| Бондаренко Богдан Володимирович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився | 29 січня 1970[1] (54 роки) Львів, Українська РСР, СРСР[1] | |||
| Діяльність | журналіст, редактор | |||
| Alma mater | ЛНУ ім. І. Франка (1993) | |||
| Заклад | Експрес (газета) | |||
| Батько | Бондаренко Володимир Данилович | |||
| Мати | Учурханова Лариса Магомедівнаd | |||
| Нагороди | ||||
| | ||||
Бондаренко Богдан Володимирович (29 січня 1970, Львів, Львівська область) — український журналіст, редактор та інтерв'юер. Автор понад пів тисячі інтерв'ю та матеріалів. Висвітлює світське життя діячів мистецтва, моди, науки та політики.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився в сім’ї професора Національного лісотехнічного університету Володимира Бондаренка та художниці й поетеси Лариси Учурханової.
З 1988 до 1993 року навчався на факультеті журналістики Львівського університету імені Івана Франка.
З 1990 до 1996 року кореспондент газети «Молода Галичина».
З 1996 року працює у всеукраїнській газеті «Експрес». Був заступником головного редактора, відповідальним редактором, першим заступником головного редактора. У 2007 році творчий колектив обрав його стратегічним редактором [2]. Сьогодні — шеф-редактор.
Журналістська діяльність[ред. | ред. код]
Богдан Бондаренко — автор сотень інтерв’ю з відомими європейськими діячами культури[3]. Серед них — Бріжіт Бардо, Софі Марсо[4], П'єр Рішар, Деміс Русос[5], Клаудія Кардінале, Патрісія Каас, Марсель Марсо, Анні Жирардо[6], Сільвія Крістель, Шарль Азнавур, Мішель Мерсьє, Фанні Ардан, Пітер Устінов, Барбара Брильська[7], Поль Моріа, Гельмут Ньютон, Аль Бано, Кшиштоф Зануссі[8].
Матеріали публікуються в авторській рубриці «Віч-на-віч», що з 1996 року виходить на сторінках газети «Експрес», Богдан Бондаренко робив інтерв’ю з лауреатами «Оскара» — Енніо Морріконе, Мішелем Леграном, Бернардо Бертолуччі, Яном Качмареком, Френсісом Леєм, Анджеєм Вайдою[9], Режісом Варньє, Оленою Андрейчевою[10], а також із лауреатами Нобелівської премії — Віславою Шимборською, Даріо Фо, Чеславом Мілошем, Світланою Алексієвич, Андре Геймом, Лехом Валенсою та іншими.
Окрім того, має у творчому доробку інтерв’ю з Реєм Бредбері, Станіславом Лемом, Анн Голон, Славоміром Мрожеком та іншими.
Богдан Бондаренко також автор розлогих бесід з модельєрами — П’єром Карденом, Юбером де Живанші, Доменіко Дольче і Стефано Габбана, Сонею Рікель, Кендзо Такада, Ніколо Труссарді[en], Пако Рабаном, Ніно Черруті, Лаурою Беаджотті[en], Джанфранко Ферре[en] та іншими.
У 1998 році офіційно акредитований на Каннському кінофестивалі, перебіг якого висвітлював на сторінках газети «Експрес».
Відзнаки[ред. | ред. код]
- Переможець регіональної програми «Кришталевий лев — 97», що проходила в рамках загальнонаціональної акції «Людина року», отримавши нагороду в номінації журналіст року[11].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б http://nomer-org.website/allukraina/
- ↑ Як ми обирали нового редактора // Газета «Експрес». — 2007. — № 176 (листопад-грудень). — С. 10.
- ↑ Здоровега, 2004, с. 179.
- ↑ Бондаренко Б. Софи Марсо: Все свои эротические сцены я могу показать сыну // Киноман. Архівовано з джерела 25 лютого 2020. Процитовано 29 вересня 2021.
- ↑ Бондаренко Б. Деміс Русос — життя на дієті // Експрес. — 2021. Архівовано з джерела 29 вересня 2021. Процитовано 29 вересня 2021.
- ↑ Бондаренко Б. Букет троянд для Анні Жирардо // Експрес. — 2021. Архівовано з джерела 29 вересня 2021. Процитовано 29 вересня 2021.
- ↑ Бондаренко Б. Іронія долі Барбари Брильської // Експрес. — 2021. Архівовано з джерела 29 вересня 2021. Процитовано 29 вересня 2021.
- ↑ Бондаренко Б. «Чого я боюся? Смерті...» Кшиштоф Зануссі — про життя онлайн, розваги у ТікТок та «політичну» бороду // Експрес. — 2021. Архівовано з джерела 29 вересня 2021. Процитовано 29 вересня 2021.
- ↑ Бондаренко Б. Анджей Вайда. Кінець фільму // Експрес. — 2021. Архівовано з джерела 29 вересня 2021. Процитовано 29 вересня 2021.
- ↑ Бондаренко Б. Оскароносна продюсерка Олена Андрейчева: «Я щороку приїзджаю в Україну» // Літературна Україна. — 2020. Архівовано з джерела 29 вересня 2021. Процитовано 29 вересня 2021.
- ↑ «Кришталевий лев» стрибнув! // Газета «Експрес». — 1998. — № 2 (січень). — С. 2.
Джерела[ред. | ред. код]
- Голодрига Ю. «Я ночував у підвалі в Парижі заради інтерв’ю з Патрісією Каас», — журналіст «Експресу» Богдан Бондаренко // Газета «Експрес». — Львів, 2021.
- Доброльожа, Г. М., Коник І. Загальномовні фразеологізми у газетних текстах // Лінгвістичні студії. — Київ, 2011. — С. 94-101.
- Здоровега В. Теорія і методика журналістської творчості. — 2. — Львів : ПАІС, 2004. — 268 с. — ISBN 966-7651-16-9.
- Кіца М.. Коментар як жанр сучасних львівських газет «Експрес» та «Високий замок» 2017 року // ЗМІ та демократичний розвиток України. — Львів : Видавництво Львівської політехніки, 2019. — С. 88–92. Архівовано з джерела 29 вересня 2021. Процитовано 29 вересня 2021.
