Болтушенко Андрій Володимирович
| Болтушенко Андрій Володимирович | ||
|---|---|---|
 Солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 26 травня 1984 Піщанка | |
| Смерть | 31 липня 2014 (30 років) Шахтарськ | |
| Поховання | Новомосковський район | |
| Громадянство |  Україна | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014 | |
| Приналежність | Україна | |
| Вид ЗС |  Збройні сили | |
| Рід військ |  Десантні війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Андрі́й Володи́мирович Болтушенко (нар. 26 травня 1984 — 31 липня 2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 1984 року. Закінчив Піщанську ЗОШ. Перед війною поступив до Дніпропетровської будівельної академії, до призову працював у службі безпеки єврейського центру «Менора» в Дніпропетровську.
В часі війни — доброволець, солдат, кулеметник 1-ї роти 1-го батальйону 25-ї Дніпропетровської повітрянодесантної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). З 29 березня 2014-го знаходився під Амвросіївкою, брав участь у багатьох операціях.
Загинув під час спроби батальйону 25-ї бригади взяти штурмом місто Шахтарськ внаслідок потужних обстрілів бойовиками з РСЗВ «Град» позицій силовиків, а також атаки бойовиків із засідки на колону БТР десантників поблизу м. Шахтарськ Донецької області. Снаряд влучив у БТР. Російські бойовики знімали тіла загиблих десантників на відео і фото і потім хизувались у соцмережах. Терористи тимчасово поховали біля недобудованої церкви в парку Шахтарська Артема Джубатканова, Євгена Сердюкова, Олексія Сєдова, Станіслава Трегубчака, Петра Федоряку, Халіна Володимира та, можливо — Володимира Самишкіна. Вважається зниклим старший лейтенант Шатайло Михайло Сергійович — тіло не ідентифіковане.
Вивезли з Шахтарська тільки через два місяці, до того часу був тимчасово похований на окраїні м. Шахтарського місцевими жителями. Упізнаний рідними по татуюванні і по військовому квитку. Знайшли Андрія з кулеметом в руках. Поховали Андрія 17 жовтня в рідному селі Орлівщині Новомосковського районна.
Залишились мама, дружина Ганна та донька Богдана, дві сестри, племінники.
Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]
- 14 березня 2015 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)
- Відкрито меморіальну дошку на його честь травнем 2016-го у Піщанській ЗОШ
- Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 10, місце 6
- 2020 року в Піщанській ЗОШ відбулися перші змагання з гирьового спорту честі Андрія Болтушенка
- вшановується на щоденному ранковому церемоніалі вшанування захисників України
- в Піщанці його іменем пойменовано вулицю.
Джерела[ред. | ред. код]
- Болтушенко Андрій Володимирович [Архівовано 16 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
- Свято останнього дзвоника та відкриття меморіальної дошки загиблому воїну АТО — Андрію Болтушенку [Архівовано 25 червня 2016 у Wayback Machine.]
- Указ Президента України від 14 березня року № 144/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
- Український Меморіал
- Спортивні змагання на честь Андрія Болтушенка
- В Міноборони Дзвін Памя'ті пролунав 36 разів: у відомстві вшанували загиблих захисників України
- У Піщанській ОТГ загиблому в АТО земляку присвятили турнір з гирьового спорту
- Вулиця Андрія Болтушенка