Богданов Микола Кузьмич

Богданов Микола Кузьмич
Народився	30 січня 1907; Череповець, Новгородська губернія, Російська імперія
Помер	23 листопада 1972 (65 років); Москва, СРСР
Країна	Російська імперія; СРСР
Діяльність	політик
Учасник	німецько-радянська війна
Посада	депутат Верховної ради СРСР[d]
Військове звання	генерал-лейтенант
Партія	КПРС
	; ; ;

Микола Кузьмич Богданов (30 січня 1907(1907-01-30), Череповець, Новгородська губернія — 23 листопада 1972(1972-11-23), Москва) — радянський діяч держбезпеки, генерал-лейтенант, народний комісар внутрішніх справ Казахської РСР, заступник міністра внутрішніх справ РРФСР, депутат Верховної Ради СРСР 3-го скликання.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 30 січня 1907(19070130) року в місті Череповці Новгородської губернії в родині маляра. У 1924 році закінчив чотирирічну профтехшколу в місті Череповець.

Трудову діяльність розпочав у 1924 році. З травня до грудня 1924 року — практикант в депо станції Званка Мурманської залізниці. У грудні 1924 — грудні 1925 року — машиніст-електромонтер сцени Череповецького міського театру. У грудні 1925 — квітні 1927 року — кресляр Череповецького промторгу. У квітні — червні 1927 року — завідувач відділу магазину Череповецького промторгу. У червні — серпні 1927 року — член секретаріату місцевого комітету Череповецького промторгу.

У серпні 1927 — квітні 1928 року — секретар комітету ВЛКСМ Череповецького окружного статистичного відділу.

У квітні 1928 — квітні 1929 року — працівник обліку та інформації Череповецького окружного комітету ВКП(б).

У квітні — серпні 1929 року — помічник уповноваженого Череповецького окружного відділу ОДПУ.

У серпні 1929 — квітні 1932 року — уповноважений Мяксинського районного відділу ДПУ Ленінградської області.

Член ВКП(б) з грудня 1929 року.

У квітні 1932 — серпні 1935 року — начальник Устюженського районного відділу ДПУ (НКВС) Ленінградської області.

У серпні 1935 — грудні 1938 року — начальник Лузького районного відділу НКВС Ленінградської області.

У грудні 1938 — червні 1940 року — начальник Красногвардійського районного відділу НКВС міста Ленінграда.

29 червня 1940 — 14 березня 1941 року — заступник народного комісара внутрішніх справ Казахської РСР. 14 березня — 6 серпня 1941 року — заступник народного комісара державної безпеки Казахської РСР. 6 серпня 1941 — 7 травня 1943 року — 1-й заступник народного комісара внутрішніх справ Казахської РСР.

7 травня 1943 — 9 липня 1946 року — народний комісар (в 1946 році — міністр) внутрішніх справ Казахської РСР.

З 9 липня 1946 до 8 січня 1948 року — начальник Головного управління шосейних доріг МВС СРСР.

7 січня 1948 — 11 березня 1953 року — заступник міністра внутрішніх справ СРСР. З 5 січня 1952 до 11 березня 1953 року — член колегії МВС СРСР.

Одночасно, 8 січня 1948 — 24 червня 1952 року — начальник УМВС по Московській області.

16 березня 1953 — 5 травня 1955 року — начальник УМВС по Ленінградській області.

5 травня 1955 — 2 липня 1959 року — заступник міністра внутрішніх справ Російської РФСР.

У 1957 році закінчив Вищу офіцерську школу МВС СРСР.

4 липня 1959 року звільнений із МВС «через службову невідповідність з обмеженням у пенсійному забезпеченні». У тому ж році Комітетом партійного контролю при ЦК КПРС був виключений з партії. У 1960 році відновлений у членах партії.

У 1959 році перебував на пенсії в Москві. З січня 1960 року працював начальником підсобних майстерень п/с 942 Міністерства середнього машинобудування СРСР у Москві. Потім був співробітником 1-го будівельно-монтажного тресту Москви.

Помер 23 листопада 1972 року в Москві. Похований на Ваганьковському цвинтарі Москви.