Блез Компаоре
| Блез Компаоре фр. Blaise Compaoré | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 15 жовтня 1987 року — 31 жовтня 2014 | |||
| Попередник: | Посаду започатковано | ||
| Наступник: | Оноре Траоре | ||
| |||
| 22 квітня 2011 — 31 жовтня 2014 | |||
| Попередник: | Йєро Болі | ||
| Наступник: | Оноре Траоре | ||
| Народження: | 3 лютого 1951 (73 роки) Уагадугу, Французька Верхня Вольта | ||
| Країна: | Республіка Верхня Вольта[1], Буркіна-Фасо[1][2][…] і Кот-д'Івуар[4][5][…] | ||
| Релігія: | Католицизм | ||
| Партія: | Конгрес за демократію і прогрес | ||
| Шлюб: | Шанталь Компаоре | ||
| Нагороди: |   | ||
Блез Компаоре́ (3 лютого 1951, Уагадугу) — державний та військовий діяч Буркіна-Фасо; президент (1987–2014) і міністр оборони Буркіна-Фасо (2011–2014).
Біографія[ред. | ред. код]
Військова кар'єра[ред. | ред. код]
Блез Компаоре народився 3 лютого 1951 року в Уагадугу, виріс у місті Зініарі[7]. За етнічною приналежністю — мосі[7]. Закінчив католицьку школу й педагогічне училище, потім добровільно пішов служити в армію[8]. 1975 року Компаоре закінчив військове училище в Камеруні[9], отримав звання молодшого лейтенанта[8]. Проходив стажування у Франції та в Марокко[9]. 1977 року отримав звання лейтенанта, а 1982 — капітана[10]. Блез Компаоре взяв участь у військовому перевороті 4 серпня 1983 року, в результаті якого було усунуто від влади президента Жана Батіста Уедраого[8]. Після перевороту Компаоре став членом секретаріату Ради народного порятунку[8]. Новим президентом Верхньої Вольти став капітан Томас Санкара («Африканський Че Гевара»), який перейменував країну на Буркіна-Фасо.
Президентство[ред. | ред. код]
Військовий переворот 1987 року[ред. | ред. код]
15 жовтня 1987 року Компаоре організував військовий переворот, під час якого Санкару було вбито. 2 червня 1991 року в країні відбувся референдум, за підсумками якого була прийнята нова конституція, що встановила два 7-річних президентських терміни[11]. 1 грудня того ж року відбулись президентські вибори, перемогу на яких здобув єдиний кандидат — чинний президент Блез Компаоре, який набрав 86 % голосів[11]. Опозиція тоді бойкотувала вибори[11]. На наступних президентських виборах, що відбулись 15 листопада 1998 року, він був переобраний, набравши 87,5 % голосів[8]. Однак дев'ять найвпливовіших партій країни бойкотували вибори, вважаючи, що виборча комісія перебуває під контролем уряду[8].
2000-ні[ред. | ред. код]
2000 року до конституції була внесена поправка, що скоротила президентський термін з 7 до 5 років[12], тобто президентський мандат для однієї людини був обмежений двома п'ятирічними термінами. Напередодні чергових виборів опозиція зажадала від президента не брати в них участі, проте Верховний суд Буркіна-Фасо вирішив, що поправка 2000 року не може діяти заднім числом, а тому Компаоре міг втретє балотуватись на новий термін[13]. Представники президентської партії заявили, що поправка не може бути застосована ретроактивно[12]. 13 листопада 2005 року Компаоре був у черговий раз переобраний, перемігши своїх суперників з результатом 80,35 % голосів[11].
Останні роки при владі (2010–2014)[ред. | ред. код]
На президентських виборах, що відбулись 21 листопада 2010 року Компаоре набрав 80,15 % голосів виборців[11]. Наступного року в ніч на 15 квітня стались заворушення військовиків у казармі президентського полку, розташованій безпосередньо поблизу резиденції глави держави у столиці країни. Охоронцям президента удалось спочатку повернути порушників спокою до казарми, але потім вони вирвались звідти[14]. Бунтівники зажадали від президента сплати обіцяних коштів на оплату житла[15]. За якийсь час Компаоре відправив у відставку уряд і начальників штабів сухопутних військ, а також усунув від посади командира президентського полку[16]. 22 квітня Компаоре призначив себе міністром оборони країни[17].
Повстання 2014 року[ред. | ред. код]
31 жовтня 2014 року, після тривалих заворушень, Компаоре по місцевому радіо і телебаченню заявив про скасування НС і свою відставку, сказавши «я почув сигнал. Я відкритий для переговорів з приводу перехідного періоду, після якого влада в країні буде передана новому президенту, обраному демократичним шляхом»[18][19] «в період, що не перевищує 90 днів»[20][21]. За даними дипломатичних джерел, після цього він у складі збройної автоколони попрямував в місто По на півдні країни[21], до кордону із Ганою[22]. Представник штабу збройних сил полковник Бурейма Фарт оголосив десяткам тисяч протестувальників, які зібралися біля головного штабу армії, що «Компаоре більше не перебуває при владі»[23]. Командувач збройними силами Буркіна-Фасо генерал Оноре Траоре заявив, що бере на себе обов'язки президента і поведе країну до нових виборів[24]:
 | Враховуючи актуальність порятунку нації, я вирішив, що я з цього дня візьму на себе відповідальність глави держави. Я урочисто зобов'язуючись негайно приступити до консультацій з усіма сторонами країни з тим, щоб почати процес повернення до конституційного порядку, якомога швидше. [20] |  |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б https://www.jeuneafrique.com/personnalites/blaise-compaore/
- ↑ https://academieoutremer.fr/academiciens/?aId=98&tId=A
- ↑ https://www.presidencedufaso.bf/blaise-compaore/
- ↑ Thomas Sankara murder: Ex-Burkina Faso President Blaise Compaoré found guilty — 2022.
- ↑ https://www.challenges.fr/tag_personnalite/blaise-compaore_4388/
- ↑ https://www.britannica.com/biography/Blaise-Compaore
- ↑ а б Blaise Compaoré (англійською) . Енциклопедія Британіка. Архів оригіналу за 23 січня 2012. Процитовано 25 листопада 2012.
- ↑ а б в г д е Катерина Адамова, Кирило Новіков, Антон Паригін, Максим Сухманський, Анна Чернікова (01.09.2003). Всі світові лідери. Журнал «Влада».
- ↑ а б Президентом Буркіна-Фасо знову став Блез Компаоре. Известия. 24 листопада 2010. Архів оригіналу за 17 квітня 2013. Процитовано 25 листопада 2012.
- ↑ Blaise Compaore (англійською) . AfDevInfo. Архів оригіналу за 18 вересня 2011. Процитовано 25 листопада 2012.
- ↑ а б в г д Elections in Burkina Faso (англійською) . AFRICAN ELECTIONS DATABASE. Архів оригіналу за 11 жовтня 2011. Процитовано 25 листопада 2012.
- ↑ а б Президент Буркіна-Фасо має намір балотуватись на новий термін. Газета.Ru. 19 червня 2005. Архів оригіналу за 11 січня 2012. Процитовано 25 листопада 2012.
- ↑ Григорій Плахотніков (14 листопада 2005). Боротьба за владу. Коммерсантъ.
- ↑ Військовики збунтувались вже к четвертому місті Буркіна-Фасо. РИА Новости. 15 квітня 2011. Архів оригіналу за 19 квітня 2011. Процитовано 25 листопада 2012.
- ↑ Повстанці в Буркіна-Фасо спалили будинок командувача армією. Лента.Ру. 18 квітня 2011. Архів оригіналу за 21 квітня 2011. Процитовано 25 листопада 2012.
- ↑ Військовики збунтувались вже у четвертому місті Буркіна-Фасо. РИА Новости. 18 квітня 2011.
- ↑ Burkina Faso: President Appoints Himself as Defense Minister (англійською) . New York Times. 22 квітня 2011.
- ↑ Президент Буркина-Фасо отменил режим ЧП. Lenta.ru. 31 жовтня 2014. Архів оригіналу за 31 жовтня 2014. Процитовано 31 жовтня2014.
- ↑ Глава Буркина-Фасо одобрил создание в стране переходного правительства. РИА Новости. 31 жовтня 2014. Архів оригіналу за 31 жовтня 2014. Процитовано 31 жовтня 2014.
- ↑ а б Army chief takes power after Burkina president bows to protests. Reuters. 31 жовтня 2014. Архів оригіналу за 31 жовтня 2014. Процитовано 31 жовтня 2014.
- ↑ а б Президент Буркина-Фасо объявил об отставке. BBC Russian. 31 жовтня 2014. Архів оригіналу за 1 червня 2015. Процитовано 31 жовтня 2014.
- ↑ Convoy thought to contain Burkina ex-president approaches Ghana: sources. Reuters. 31 жовтня 2014. Архів оригіналу за 31 жовтня 2014. Процитовано 31 жовтня 2014.
- ↑ Военные Буркина-Фасо: Компаоре больше не руководит страной. РИА Новости. 31 жовтня 2014. Архів оригіналу за 31 жовтня 2014. Процитовано 31 жовтня 2014.
- ↑ Burkina Faso President resigns; military now in charge. CNN. 31 жовтня 2014. Архів оригіналу за 31 жовтня 2014. Процитовано 31 жовтня2014.
| ||||||||
|
