Биття серця (фільм)
Биття серця | |
|---|---|
| фр. Battement de cœur | |
 Оригінальний постер до фільму | |
| Жанр | кінокомедія |
| Режисер | Анрі Декуен |
| Продюсери |
|
| Сценаристи |
|
| У головних ролях | Даніель Дар'є Клод Дофен Жан Тіссьє |
| Оператор | Робер Лефевр |
| Композитор | Поль Місракі |
| Кінокомпанія | Ciné-Alliance |
| Дистриб'ютор | Ciné Alliance |
| Тривалість | 97 хв. |
| Мова | французька |
| Країна |  Франція |
| Рік | 1940 |
| Дата виходу | 1 лютого 1940 |
| IMDb | ID 0031084 |
| Рейтинг | IMDb:  |
| Додаткові характеристики | |
|---|---|
| Формат плівки | 35 мм |
| Співвідношення | 1,37 : 1 |
| Колір | чорно-білий |
| Звук | моно (Western Electric Sound System) |
«Биття серця» (фр. Battement de cœur) — французький фільм 1940 року, поставлений режисером Анрі Декуеном з Даніель Дар'є та Клодом Дофеном у головних ролях.
Сюжет[ред. | ред. код]
Аристид, 60-річний підприємець, створив школу злодіїв для тих, хто бажає досягти успіху в тонкому мистецтві кишенькової крадіжки. Він набирає учнів за оголошеннями в газетах. Найчастіше до нього приходять безробітні, думаючи, що знайдуть у нього чесне заняття, він же посвячує їх в техніку роботи з чужими кишенями. Останній його учениці Арлетт всього вісімнадцять років; вона втекла з виправного будинку в Ам'єні. Вона взагалі нічого не розуміє в крадійстві, але йде на нього, щоб «залишитися чесною людиною» — щоб, за поради свого друга Іва, іншого учня Аристида, накопичити грошей, купити собі фіктивного чоловіка та вступити з ним у шлюб, що ні до чого не зобов'язує. Для неї це єдиний спосіб остаточно вирватися з виправного будинку. Арлетт помічає на вулиці елегантно одягненого чоловіка. Вона сідає за ним в автобус і краде в нього шпильку для краватки. Чоловік устигає розгледіти її маневр, йде за нею в кіно і силою приводить до себе додому.
Цією людиною виявився посол. Він просить Арлетт бути присутньою на балу і викрасти годинник у юного аташе П'єра де Ружмона, якому вона представлена як племінниця барона Дворака. Посол хоче всього лише з'ясувати, чи зраджує йому дружина і чи дійсно її фотокартка, як він припускає, зберігається під кришкою годинника П'єра. Але Арлетт моторно виймає фотокартку, перш ніж передати годинник послові, який тепер абсолютно впевнений у благонадійності дружини. Таким чином Арлетт, зачарована П'єром, позбавила його від неприємностей і навіть від дуелі. Тепер її завдання виконане: залишилося лише повернути годинник власникові і піти геть. Проте П'єр йде за нею, намагається залицятися та призначає їй побачення назавтра на вокзалі. Вона приходить — але лише аби сказати П'єру правду і попрощатися з ним назавжди. П'єр поселяє її в себе і має намір фіктивно видати заміж за свого старого друга Ролана — дипломата, що згубив кар'єру легковажним способом життя. Стоячи перед мером, Арлетт замислюється і говорить «ні». П'єр змушує барона Дворака офіційно визнати свою «племінницю», а потім встає на місце Ролана. Церемонія добігає кінця, і Арлетт плаче під вуаллю, як робить це завжди від щастя.[1]
У ролях[ред. | ред. код]
| • Даніель Дар'є | … | Арлетт |
| • Клод Дофен | … | П'єр де Ружмон |
| • Жан Тіссьє | … | Ролан |
| • Сатюрнен Фабр | … | мосьє Аристид |
| • Андре Люге | … | посол |
| • Жуні Астор | … | дружина посла |
| • Марсель Монтіль | … | мадам Аристид |
| • Шарль Дешамп | … | барон Дворак |
| • Жан Ебе | … | Понтус |
Знімальна група[ред. | ред. код]
- Автори сценарію — Ганс Віллем, Макс Кольпе, Мішель Дюран (діалоги)
- Режисер-постановник — Анрі Декуен
- Продюсери — Грегор Рабінович, Адольф Оссо
- Оператор — Робер Лефевр
- Композитор — Поль Місракі
- Монтаж — Рене Ле Енафф
- Художник-постановник — Леон Барсак, Жан Перр'є
- Звук — Вільям-Робер Сівель
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Лурселль, Жак. Авторская энциклопедия фильмов. — СПб. : Rosebud Publishing, 2009. — Т. 1. — С. 239—240. — 3000 прим. — ISBN 978-5-904175-02-3.(рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
Биття серця на сайті IMDb (англ.) 
(станом на 21.10.2017)- «Биття серця» [Архівовано 30 листопада 2017 у Wayback Machine.] на сайті uniFrance Films
|
