Битва за острови Трежері

Битва за острови Трежері
Друга світова війна
Війна на Тихому океані
Кампанія на Соломонових островах

Координати: 7°23′ пд. ш. 155°33′ сх. д. / 7.383° пд. ш. 155.550° сх. д. / -7.383; 155.550
Дата: 27 жовтня — 12 листопада 1943 року
Місце: Острови Трежері, Соломонові острови
Результат: Стратегічна перемога Союзників
Сторони
США
Нова Зеландія
Японська імперія
Командувачі
США Джордж Форт
Військові сили
6 574 осіб[1]
6 есмінців
32 літака
231+ осіб[2]
49 літаків[3]
Втрати
52 загиблих
174 поранених[4]
223 загиблих
8 взято в полон[5]

Битва за острови Трежері — битва Другої світової війни, яка відбувалася з 27 жовтня по 12 листопада 1943 року на архіпелазі островів Трежері, які є частиною Соломонових островів під час війни на Тихому океані. Війська Союзників висадилися на острівну групу, яка складалася з островів Моно і Стерлінг, які обороняли японські війська, з метою встановлення радару і подальшого використання островів як плацдарму для наступу на острів Бугенвіль. Наступ на острови Трежері був частиною довгострокової стратегії Союзників по ізоляції Бугенвіля і Рабаула та знешкодження 24-тисячного гарнізону в цьому регіоні.[6]

Хід операції[ред. | ред. код]

Карта операції

Вторгнення здійснювалося силами переважно Новозеландської армії при підтримці морської піхоти США під кодовою назвою «Операція Гудтайм» .[7] Новозеландська 8-ма піхотна бригада при підтримці 1-го амфібійного корпусу морської піхоти почали вторгнення на острови Трежері в 06:06 27 жовтня. 3 795 солдатів висадилося в складі першої хвилі, решта військ Союзників висаджувались чотирма хвилями протягом наступних 20 днів. Ця операція стала першою амфібійною операцією військ Нової Зеландії після Дарданельської операції в 1915 році.[8]

1 листопада був піднятий прапор над руїнами Фаламі, адміністративного центру островів, цивільна адміністрація відновила свою роботу. Через одинадцять днів було оголошено про перемогу над японськими військами на островах; проте залишки японських солдатів виявляли в джунглях до січня 1944 року.

Ця операція разом з «Операцією Блісфул» мала на меті відволікти увагу японської 17-ї армії від наступної важливої цілі Союзників в кампанії на Соломонових островах, острова Бугенвіль. Успішне проведення операції також допомогло удосконалити планування інших десантних операцій на Тихому океані.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Gillespie, с. 145
  2. Оцінка сил виходячи із статистики японських втрат, проте японських солдатів виявляли в джунглях в грудні і січні, тому реальна кількість невідома
  3. Gillespie, с. 154
  4. В тому числі новозеландців: 40 загиблих і 145 поранених. Американські втрати: 12 загиблих і 29 поранених.
  5. 205 японських солдатів загинуло 12 листопада, на кінець місяця їх кількість зросла до 223. 8 японських солдатів було взято в полон. Gillespie, с. 158
  6. Gillespie, с. 142—3
  7. Chant, с. 66
  8. Gillespie, с. 144

Джерела[ред. | ред. код]

  • Chant, Christopher (1986). The Encyclopedia of Code Names of World War II. London: Routledge & Kegan Paul. ISBN 0710207182.
  • Gillespie, Oliver A.; Kippenberger, Howard Karl (editor). The Pacific. The Official History of New Zealand in the Second World War 1939–1945. Historical Publications Branch. Архів оригіналу (PDF) за 4 лютого 2012.

Посилання[ред. | ред. код]