Битва за Батаан (1942)

Ця стаття є сирим перекладом з іншої мови. Можливо, вона створена за допомогою машинного перекладу або перекладачем, який недостатньо володіє обома мовами. Будь ласка, допоможіть поліпшити переклад. (серпень 2019)

Битва за Батаан (1942) Японські солдати святкують перемогу в битві за Батаан Дата 7 січня — 9 квітня 1942 Місце Півострів Батаан, острів Лусон, Філіппіни Результат Перемога Японії Сторони  США  Філіппіни  Японія Командувачі Д. Макартур Д. Уейнрайт Е. Кінг Ст. Лім[en] Масахару Хомма Сили 42 500 американців[1] 67 000 філіппінців

п о р Тихоокеанський театр воєнних дій Другої світової війни Китай — Перл-Гарбор — Острів Вейк — Таїланд — Малайя — Гонконг — Філіппіни (1941—1942) — Гуам (1941) — Голландська Ост-Індія — Битва за Борнео (1941–1942) — Португальський Тимор — Австралія — Нова Гвінея — Сінгапур — Індійський океан — Рейд Дуліттла — Коралове море — Мідвей — Соломонові острови — Алеутські острови — Бірма — Гуам (1944) — Центральний Тихий океан — Філіппіни (1944—1945) — Борнео — Іодзіма — Окінава — Маньчжурія

Битва за Батаан (7 січня — 9 квітня 1942) — одна з вирішальних битв Філіппінської операції в ході Другої світової війни. Проводилась японською армією з метою придушення опору американо-філіппінського угруповання на півострові Батаан і острові Коррехідор, успіх дозволив Японії встановити контроль над островом Лусон і всім Філіппінським архіпелагом.

Попередні події[ред. | ред. код]

• 9 грудня 1941 — японська авіація атакувала американську базу Кларк-Філд на острові Лусон і знищила понад 100 американських літаків, у тому числі 17 бомбардувальників B-17, що призначалися для нальотів на Тайвань.
• 10 грудня — висадка перших японських десантів на Лусон. У їх завдання входили захоплення аеродромів та підготовка вторгнення основних сил японської армії.
• 22—24 грудня — висадка головних сил 14-ї армії в затоці Лингаєн і в районі Ламона. Наступ японської армії на Манілу.
• 23 грудня — генерал Макартур віддав наказ про відхід на півострів Батаан.
• 2 січня 1942 — японські війська вступили в Манілу.

Хід битви[ред. | ред. код]

9 січня японська армія під командуванням генерал-лейтенанта Масахару Хомму атакувала східний фланг лінії Абукай-Маубан. Союзники залишили лінію Абукай-Маубан 22 січня і зайняли оборону на лінії Оріон-Багак. Японці кілька разів намагалися прорвати цю лінію і висадити десант на півдні півострова, але ці атаки були відбиті. 8 лютого генерал-лейтенант Хомма наказав призупинити бойові дії для перегрупування військ. Японські війська страждали від тропічних хвороб і не робили спроб прорвати оборону союзників до початку квітня. 12 березня генерал Макартур покинув зону бойових дій. 3 квітня, після артилерійської підготовки та бомбардування, японці прорвали лінію Оріон-Багак. 8 квітня генерал-майор Едвард Кінг послав пропозицію про капітуляцію, а на наступний день армія союзників здалася.

Батаанський марш смерті[ред. | ред. код]

Японці конвоювали військовополонених у табори. Військовополонені повинні були йти пішки. Багато людей не витримували довгого переходу і вмирали від спеки та виснаження. Марш супроводжувався невмотивованим застосуванням сили і вбивствами з боку конвоїрів і привів до великих втрат серед військовополонених та цивільних осіб.

Меморіал на горі Самат[ред. | ред. код]

На горі Самат, місці найзапекліших боїв, були зведені меморіальний комплекс і музей. Найбільш примітним об'єктом комплексу є гігантський хрест. Підставу хреста прикрашено зображеннями героїв Філіппін, а в горизонтальній частині хреста знаходиться оглядовий майданчик.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

• Девід Джордан, Ендрю Віст. Атлас операций второй мировой / Пер. з англ. О. Строгановой. — Москва : Ексмо, 2008.
• Історія другої світової війни. Том 4. — Москва : Військове видавництво міністерства оборони СРСР, 1975.