Бетті Гаттон

Ця стаття є сирим перекладом з іншої мови. Можливо, вона створена за допомогою машинного перекладу або перекладачем, який недостатньо володіє обома мовами. Будь ласка, допоможіть поліпшити переклад. (березень 2021)
Бетті Гаттон
Народилася 26 лютого 1921(1921-02-26)[2][3][…]
Баттл Крік, Калгун, Мічиган, США
Померла 11 березня 2007(2007-03-11)[5][1][…] (86 років) або 12 березня 2007(2007-03-12)[6] (86 років)
Палм-Спрінгс, Ріверсайд, Каліфорнія, США[1]
  • колоректальний рак
    • Поховання Desert Memorial Parkd
    Громадянство  США
    Релігія католицька церква
    Діяльність кіноакторка, співачка, акторка театру, телеакторка
    Alma mater Salve Regina Universityd і Southeastern High Schoold
    Заклад Коледж Емерсонd
    Роки діяльності 1938 — 1983
    У шлюбі з Pete Candolid і Alan W. Livingstond
    IMDb nm0002149
    Нагороди та премії

    зірка на голлівудській Алеї слави[d]

    CMNS: Бетті Гаттон у Вікісховищі
    У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гаттон.

    Бетті Гаттон (англ. Betty Hutton; 26 лютого 1921(19210226) — 11 березня 2007) — американська співачка і ведуча, актриса студії «Paramount Pictures» на рубежі 1940-х і 1950-х років.

    Біографія[ред. | ред. код]

    Майбутня актриса з'явилася на світ 26 лютого 1921 року, під ім'ям Елізабет Джан Торнберг, в невеликому містечку Баттл-Крік, в штаті Мічиган. Її батько проміняв сім'ю на нову любов, і Елізабет нічого про нього не чула, поки в 1939 році їм не прийшла телеграма, що він наклав на себе руки.

    Залишившись напризволяще з двома малолітніми доньками, місіс Торнберг переїхала з ними в Детройт, де сподівалася влаштуватися на який-небудь автомобільний завод. Але час виявилося важким і не в змозі знайти роботу, вона вирішила переступити закон і відкрити підпільний бар, які були в той час заборонені. Там вона разом зі старшою дочкою стала організовувати музичні номери, а коли Елізабет виповнилося три роки, вона теж приєдналася до них. Після деякого часу на їх заклад вийшла поліція, і клуб довелося прикрити. Але не бачачи іншого способу існування, місіс Торнберг переїхала в інший кінець міста, де знову відновила свою нелегальну діяльність.

    Дебют і успіх в Голлівуді[ред. | ред. код]

    Подорослішавши, Елізабет стала виступати в молодіжних музичних групах, і одного разу, вважаючи себе вже досить талановитою, вирушила в Нью-Йорк, де сподівалася отримати роботу на Бродвеї, але туди її так і не взяли. Через кілька років її примітив музикант Вінсент Лопез, який і допоміг їй пробитися в шоу-бізнес.

    Незабаром вона стала з'являтися в невеликих ролях в музичних короткометражках Warner Bros, а також на неприступному для неї кількома роками раніше Бродвеї, де дебютними для неї стали ролі в мюзиклах «Двоє на шоу»[7] і «Панама Хетті», з Етель Мерман в головній ролі[8]. У той же час вона змінила своє ім'я на псевдонім Бетті Гаттон.

    Бетті Хаттон під час відвідин військової бази на Маршалових островах (1944)

    У 1942 році продюсер Бадді Де Сілва, з якому вона працювала на Бродвеї, запросив її на роль Бессі Дей в музичний фільм Paramount Pictures «Слідуючи за флотом», який приніс актрисі перший успіх. Незважаючи на це, студія не відразу стала знімати Бетті на головних ролях і після їй ще пару раз довелося задовольнятися другорядними персонажами. Лише в 1944 році Гаттон була затверджена на головну роль в комедії Чудо в Морганс-Крік, після виходу якої на екран вона по праву зайняла місце основної зірки на студії «Paramount Pictures», витіснивши тим самим місце Дороті Ламур.

    У наступні дванадцять років свого тріумфу в Голлівуді Бетті Гаттон з'явилася в 19 успішних фільмах, серед яких «Сюди набігають хвилі» (1944), «Запальна блондинка» (1945) і надпопулярна комедія «Пригоди Поліни» (1947). Також великою популярністю користувалася музична комедія «Давайте потанцюємо» (1950), де Бетті Гаттон виступила разом з Фредом Астером. У тому ж році на екрани вийшла картина Візьми рушницю, Енні!, Де Хаттон також виконала головну роль, замінивши на цій посаді знову підсіли на алкоголь і наркотики Джуді Гарленд. Фільм став касовим хітом, а сама актриса отримала схвальні відгуки критиків, хоча творці фільму пізніше зізналися, що з нею працювати нітрохи ні легше, ніж з місіс Гарленд.

    У роки Другої світової війни Бетті Гаттон брала участь в програмі «USN» — гастролювала з іншими американськими артистами по американських військових баз, де виступала в різних розважальних програмах для солдатів. У 1940 році вона також співпрацювала з студіями звукозапису «Capitol Records» і «RCA Records», де записала деякі свої композиції.

    У 1945 році Бетті Гаттон вийшла заміж за промисловця Теда Брискина, що став батьком її двох дочок. У 1950 році подружжя розлучилося, а через два роки актриса знову поєднувалася узами шлюбу з хореографом Чарльзом О'Карраном.

    Захід кар'єри[ред. | ред. код]

    Її час в якості однієї з провідних зірок Голлівуду закінчилося після виходу на екрани картин Найбільше шоу світу (1952) і Хтось любить мене (1952). Слідом за цим у актриси почалися суперечки з керівництвом Paramount Pictures, через розбіжності в її подальшому контракті.

    Як в ті роки писала The New York Times, Бетті Гаттон зажадала від компанії, щоб в зйомках наступного її фільму взяв участь її чоловік Чарльз О'Карран, на що студія дала категоричну відмову. У відповідь на це Бетті Гаттон закотила істерику і розірвала з нею контракт. Після цього актриса лише раз з'явилася на великому екрані, в драмі «Весняна зустріч», виконавши там зовсім незвичайну для себе серйозну роль. В результаті касові збори показали, що публіка не готова прийняти актрису в такому образі, після цього Хаттон вирішила припинити свою кар'єру в кіно.

    Спільне життя з О'Карраном згодом теж не склалося і в 1955 році вони розлучилися. У тому ж році Хаттон вийшла заміж за бізнесмена Алана В. Лівінгстона, а після розлучення і з ним, в 1960 році, стала дружиною джазмена Піта Кандолім.

    Наступні роки[ред. | ред. код]

    У наступні роки актриса стала працювати на радіо, виступати в розважальних шоу в Лас-Вегасі, а також спробувала себе і на телебаченні.

    У 1959 році на телеекранах стартував її власний комедійний ситком «Шоу Бетті Хаттон», але він так і не отримав належної популярності у аудиторії і незабаром був знятий з показу. Потім Бетті Гаттон повернулася на Бродвей, де деякий час грала в одному з мюзиклів. У 1967 році вона спробувала повернутися у велике кіно, підписавши знову контракт з «Paramount Pictures» на зйомки в двох вестернах, але після запуску першого проекту він був анульований.

    Згодом у Гаттон почалися проблеми з алкоголем і зловживання снодійним, через що в 1970 році вона мало не наклала на себе руки. Наслідком всього цього також став її розлучення з Пітом Кандолім, слідом за яким актриса оголосила про її повне банкрутство.

    Знову інтерес до Бетті Гаттон підігрів комік Джой Адам, який в 1974 році в одному з ресторанів Нью-Йорка, в колі її друзів, провів вечір, присвячений актрисі. Незабаром спонсором вдалося зібрати суму в $ 10,000 для Бетті Гаттон, що стало для неї стимулом до повернення. Після цього актриса пройшла курс реабілітації, а також наставництво у католицького священика Пітера Магир, після чого навіть прийняла католицизм і стала працювати в його парафіяльному будинку куховаркою.

    Повернувшись до нормального життя, Бетті Гаттон закінчила школу, яку кинула в юності після дев'ятого класу, а потім отримала ступінь бакалавра в психології в університеті міста Нью-Порт. У кіно Бетті Гаттон так і не повернулася, а з'явилася лише на Бродвеї в мюзиклі «Енні», в якому вона грала з 1977 по 1983 рік. У наступні роки вона викладала акторську майстерність в університеті, а також була керуючою в казино.

    У 1996 році, після смерті батька Магир, Бетті Гаттон повернулася в Каліфорнії з метою бути ближче до дочок і онукам, і оселилася в Палм-Спрінгс. Але як показав час, дочки дуже холодно поставилися до повернення матері, і в наступні роки Хаттон з ними майже не бачилася. Останні свої роки вона провела тихо і самотньо в своєму будинку в Каліфорнії, де і померла від раку 11 березня 2007 року[9].

    Її внесок у кіно був відзначений зіркою на Голлівудській алеї слави.

    Примітки[ред. | ред. код]

    1. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #132748150 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
    2. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    3. ↑ Encyclopædia Britannica
    4. ↑ SNAC — 2010.
    5. ↑ http://www.thestar.com/artsentertainment/article/191364
    6. ↑ Find a Grave — 1996.
    7. ↑ Panama Hattie opening night cast at IBDB. Архів оригіналу за 5 лютого 2010. Процитовано 10 березня 2021.
    8. ↑ Two For The Show opening night cast at IBDB. Архів оригіналу за 4 червня 2011. Процитовано 10 березня 2021.
    9. ↑ Severo, Richard (14 березня 2007). Betty Hutton, Film Star of ’40s and ’50s, Dies at 86. The New York Times. Архів оригіналу за 25 квітня 2009. Процитовано 30 червня 2009.

    Посилання[ред. | ред. код]

    Перегляд цього шаблону
      Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
    Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
    Генеалогія та некрополістика
    Література та бібліографія
    Тематичні сайти
    Словники та енциклопедії
    Довідкові видання
    Нормативний контроль
    Актор Це незавершена стаття про акторку.
    Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
    Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бетті_Гаттон&oldid=42048161