Бен Воллес (спортсмен)

Бен Воллес
Ben Wallace
Завершив кар'єру
Центровий / Важкий форвард
Особисті дані
Прізвиська: Біг-Бен, Тіло
Зріст: 206 см
Вага: 109 кг
Громадянство: США США
Народився: 10 вересня 1974(1974-09-10) (49 років)
  Вайт-Голл, штат Алабама
Школа: Центральна (Хейнсвілл)
Коледж: Каяхога (1992—1994)
Віргинія Юніон (1994—1996)
Драфт: не був вибраний, 1996 рік
Статистика в НБА
Ігри: 1088
Очки: 6254 (5.7 в середньому за гру)
Підбирання: 10482 (9.6 в середньому за гру)
Передачі: 1437 (1.3 в середньому за гру)
Блокшоти: 2137 (2 в середньому за гру)
Виступав за команди
Особисті нагороди та досягнення
CMNS: Бен Воллес у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Воллес.

Бен Кеймі Воллес (англ. Ben Camey Wallace; нар. 10 вересня 1974 року в містечку Вайт-Голл, штат Алабама) — американський професійний баскетболіст, який завершив кар'єру у 2012 році. Носить прізвиська Біг-Бен і Тіло, грав на позиції центрового і важкого форварда. Чотири рази (2002, 2003, 2005, 2006) визнавався найкращим гравцем оборони НБА, чого до цього добивався лише один баскетболіст — Дикембе Мутомбо, і вважався одним з найсильніших гравців оборони в НБА 2000-х років. Найбільших успіхів Воллес домігся, виступаючи за «Детройт Пістонс», вигравши з цією командою чемпіонат 2004 року.

Ранні роки[ред. | ред. код]

Бен Воллес народився в небагатій родині, був десятим з одинадцяти дітей[1]. Разом з вісьмома старшими братами Бен в дитинстві підробляв на пекановій фермі. На зароблені гроші хлопчики купили баскетбольне кільце і встановили його поруч з будинком. Оскільки Бен був наймолодшим серед братів, з ним не часто ділилися м'ячем, тому йому доводилося постійно за нього боротися, щоб пограти. В інтерв'ю журналу Sports Illustrated він розповів: «Якщо я хотів отримати м'яч, то спершу я повинен був його перехопити, підібрати на відскоку від кільця або наздогнати, коли він йшов в аут»[2].

В центральній середній школі міста Хейнвилля Воллес активно займався спортом і входив у збірні штату з баскетболу, американського футболу та бейсболу[1]. У 1991 році Воллес дізнався, що в Алабамі, всього в 60 милях від його будинку, влаштовують юнацький баскетбольний табір, де з хлопцями займався відомий баскетболіст Чарльз Оклі, який виступав за «Чикаго Буллз» і «Нью-Йорк Нікс». Щоб накопичити 50 доларів, необхідних для зарахування в табір, Воллес робив всім бажаючим зачіски за три долари. Оклі був вражений мобільністю молодого гравця і надалі допоміг Бену зробити кар'єру в баскетболі[3].

У 1992 році Воллес вступив у місцевий коледж Каяхоги в Клівленді, штат Огайо. У другій рік виступів в місцевій команді Бен мав чудові показники гри в захисті — в середньому 17 підбирань і 7 блокшотів за гру. Після закінчення коледжу Оклі порекомендував Воллеса в Університет Віргінія Юніон, де вчився сам. Місцеві «Пантери» виступали у другому дивізіоні Національної асоціації студентського спорту. Воллес, результативно граючи в нападі і в середньому набираючи 13.4 очка за гру (це набагато вище показника в НБА), допоміг команді вийти у фінал чотирьох чемпіонатів і був включений в символічну збірну другого дивізіону. У 1996 році Уоллес закінчив університет, де його основним предметом було кримінальне судочинство[1].

Незважаючи на його успіхи в студентському баскетболі, до Воллеса на драфті 1996 року клуби НБА інтересу не виявили. Його погано знали скаути професійних команд, до того ж його ріст був дещо нижче типового для позиції центрового, на якій він грав. Не знайшовши інших варіантів, Воллес поїхав в Італію, де близько місяця грав за команду міста Реджо-ді-Калабрія[4].

Кар'єра в НБА[ред. | ред. код]

Вашингтон[ред. | ред. код]

2 жовтня 1996 року Воллес все-таки потрапив в НБА, підписавши, як вільний агент, контракт з клубом «Вашингтон Буллітс» (через рік команда змінила назву на «Вашингтон Візардс»). У дебютному сезоні він взяв участь лише в 34 іграх Вашингтона, в середньому проводячи на майданчику близько 6 хвилин. У наступному сезоні кар'єра Воллеса «пішла в гору». Він все ще не був основним гравцем команди, але став проводити на майданчику набагато більше часу, а в лютому 1998 року видав серію блискучих ігор. Воллес ефективно боровся під обома щитами, в середньому роблячи по вісім підбирань за гру, одразу став улюбленцем уболівальників і отримав схвальні відгуки у спортивній пресі. Для самого Бена такі результати стали несподіваними, сам він так говорив про цей період: «Я знав, що можу грати на такому рівні, але не знав, що це настане так скоро». Сезон, правда, був затьмарений тим, що у Воллеса вкрали його позашляховик Chevrolet Tahoe, оснащений за останнім словом техніки, який він купив одразу після підписання контракту з «Візардс»[5].

Орландо[ред. | ред. код]

У 1999 році стрімко прогресуючого Воллеса разом з Тімом Леглером, Террі Девісом і Джеффом Макайннисом обміняли в «Орландо Меджік» на Айка Остіна. В Орландо Бен став гравцем стартової п'ятірки і виходив на майданчик з перших хвилин у 81 грі. За підбір (8,2 в середньому за гру) він за підсумками сезону увійшов до двадцятки найкращих в НБА. Маючи досить середній за мірками НБА склад, «Меджік» виступили в сезоні 1999/2000 невдало, посівши лише 4-е місце в Атлантичному дивізіоні і не потрапивши до плей-офф.

3 серпня 2000 року Бена разом з Чаком Эткинсом обміняли в «Детройт Пістонс» на Гранту Хілла, хоча передбачалося, що Хілл переїде в Орландо як вільний агент, однак він попередньо продовжив контракт з «Пістонс». Ця угода дозволила самому Хіллу отримати більш вигідний контракт, а команді з Детройта компенсувати втрату її головної зірки.

Детройт[ред. | ред. код]

У Детройті Воллес вийшов на новий рівень гри, його показники гри як в атаці, так і в захисті значно покращилися. Своєю грою він заслужив любов уболівальників, ставши найпопулярнішим гравцем команди початку 2000-х років. Вболівальники приходили на домашні ігри «Пістонс» в перуках, що імітують фірмову зачіску Бена в стилі афро. Зазвичай з цією зачіскою він виходив лише на домашні ігри «Пістонс», воліючи на виїзні заплітати волосся в африканські косички. Футболки з його портретом добре продавалися навіть за межами Детройта. Коли Воллес на домашньому майданчику в Детройті закидав м'яч в корзину або робив блокшот, лунав звук гонга, що символізувало бій годинника Біг Бена, як прозвали Воллеса вболівальники.

У Детройті Воллес став не тільки улюбленцем уболівальників, але і зіркою НБА. Особливо вдавалася йому гра в обороні, і він чотири рази визнавався найкращим оборонним гравцем НБА в сезонах 2001/2002, 2002/2003, 2004/2005 та 2005/2006. В сезонах 2001/2002 та 2002/2003 він ставав найкращим у лізі за підборами і блокшотам. У 2003 році вболівальники проголосували за участь Воллеса у матчі всіх зірок НБА в ролі центрового у стартовій п'ятірці Східної Конференції. Він став першим гравцем в історії, якому вдалося, не будучи обраним на драфті, опинитися в стартовій п'ятірці матчу всіх зірок. Бен Воллес разом з Чонсі Біллапсом був капітаном «Пістонс» в переможному для команди чемпіонаті 2004 року.

21 листопада 2004 року Воллес був дискваліфікований на 6 ігор комісаром Девідом Стерном за свою участь в масовій бійці на домашній арені «Пістонс», The Palace of Auburn Hills, двома днями раніше. Після того, як порушив правила захисник команди «Індіана Пейсерс», Рон Артест, Воллес у відповідь його грубо штовхнув, а далі зав'язалася невелика бійка між гравцями обох команд. Коли Артест став насміхатися над результативністю Воллеса, Бен жбурнув у нього рушником, а один з місцевих уболівальників кинув у голову Артеста пивний кухоль, після чого почалася масова бійка за участю гравців «Пістонс», «Пэйсер» і детройтських вболівальників, яка отримала в пресі назву «Побоїще в палаці» (назва домашньої майданчика «Пістонс» перекладається як «Палац Оберн-Хіллз»)[6].

1 липня 2006 року в 5-й грі фіналу Східної Конференції між «Маямі Гіт» і «Детройт Пістонс» Бен Воллес зробив чудовий блокшот[7] Шакілу О'Нілу, після якого той повалився на підлогу. Навіть тренер «Хіт», Пет Райлі, удостоїв Воллеса похвали, сказавши, що рідко кому вдається блокувати О'Ніла[8].

Президент «Детройта Пістонс», Джо Думарс, пообіцяв Воллесу після закінчення його старого контракту укласти з ним новий, який зробив би Бена найвисокооплачуванішим гравцем в історії «Пістонс». Сам Воллес не приховував свого ентузіазму з цього приводу, зазначивши, що він, найімовірніше, залишиться в разі такої пропозиції. Думарс дотримав обіцянки і очікував, що основний центровий команди підпише новий чотирирічний контракт, за яким одержить від 48 до 50 мільйонів доларів, що стало б найвищою зарплатою в історії команди. Однак Воллес волів прийняти пропозицію «Чикаго Буллз»[9].

Чикаго[ред. | ред. код]

13 липня 2006 року Воллес підписав чотирирічний контракт з чиказької командою, за яким він повинен був отримати 60 мільйонів доларів[10].

Бен Воллес у грі за «Клівленд Кавальєрс». 27 квітня 2008 року

25 листопада 2006 року в Нью-Йорку Воллес вийшов на гру проти місцевих «Нікс» з пов'язкою на голові[11]. При цьому головний тренер «Чикаго Буллз» Скотт Скайлз і менеджер команди Джон Пэкссон гравцям заборонили носіння пов'язок[12]. Скайлз зняв Воллеса з гри і повернув на майданчик лише тоді, коли гравець зняв пов'язку. Проте на другу половину гри він знову вийшов у пов'язці і знову опинився на лаві запасних. Через кілька днів Воллес дав інтерв'ю, в якому сказав: «Я знав, що нам не дозволяється надягати на голову пов'язки. Якщо ви знаєте правило і порушуєте його, ви повинні бути готові до покарання… але я про це не шкодую»[13].

Воллес не одягав пов'язку з того інциденту і ще раз прокоментував його, назвавши причиною порушення загального для всієї команди правила, бажанням розворушити партнерів, оскільки «Чикаго Буллз» на той момент почали сезон вкрай погано, програвши 9 ігор при 4 перемогах. Після цього матчу гра у чиказької команди пішла в гору, і вона виграла 14 ігор при 3 поразках у грудні. За підсумками сезону 2006/2007 «Буллз» посіли третє місце в Центральному дивізіоні (після Клівленда і Детройта) і п'яте місце в Східній конференції, що дозволило їм вийти в плей-офф. У першому раунді легко були пройдені «Маямі Хіт» (4-0), а в півфіналі конференції дорогу чикагців перегородив колишній клуб Воллеса, «Детройт Пістонс» (2-4).

За півтора сезони в «Чикаго Буллз» Воллес не показував свого рівня часів Детройта. У середньому в грі за клуб він набирав 5.7 очок, робив 9.7 підбирань і 2 блокшота, що нижче середнього кар'єрного показника. У другому сезоні він пропустив багато ігор через травму коліна, і в підсумку залишив Чикаго.

Клівленд[ред. | ред. код]

21 лютого 2008 року в результаті угоди між «Чикаго Буллз», «Клівленд Кавальєрс» і «Сіетл Суперсоникс» Воллес став гравцем «Кавс»[14]. Віддавши своє звичне місце центрового Жидрунасу Ілгаускасу, в «Клівленді» він став грати на позиції важкого форварда, на якій виступав у свої перші роки в НБА. Воллес проводив на майданчику менше часу, ніж під час виступів за «Пістонс» і «Буллз», і показники його зі зміною позиції помітно погіршилися, проте він все одно був гравцем стартової п'ятірки і допоміг команді вийти у другий раунд плей-офф, де «Кавс» у впертій боротьбі (3-4) поступилися майбутньому чемпіону, «Бостон Селтікс».

У сезоні 2008/2009 Воллес знову грав на позиції важкого форварда. Його роль на майданчику змінилася порівняно з попередніми сезонами завдяки наявності у «Кавальерс» високого центрового Ілгаускаса, тому замість звичної боротьби під кільцем Воллес зосередився на позиційному захисті і заслонах для Леброна Джеймса в нападі. Хоча статистично цей сезон став найгіршим для Бена за останні десять років, він допоміг клівлендській команді зайняти перше місце в Східній конференції і отримати кращу різницю перемог і поразок в лізі. 26 лютого 2009 року в матчі проти «Х'юстон Рокетс» після верхової боротьби проти Яо Міна Воллес невдало приземлився на паркет і зламав малогомілкову кістку правої ноги, в результаті чого він пропустив близько третини матчів сезону[15]. Повернувшись у квітні 2009 року, він став регулярно виходити на майданчик з лавки запасних і у всіх 14 матчах серії плей-офф 2009, зіграних «Кавальерс», був наступником Андерсона Варежао.

Після поразки «Кавальерс» у фіналі Східної конференції Бен Воллес заявив, що через травми, погіршення результативності та втрати пристрасті до гри він подумує про відхід з професійного баскетболу. Контракт Воллеса закінчувався влітку 2010 року, до його закінчення Бен повинен був отримати зарплати на 14 мільйонів доларів[16].

Повернення в Детройт[ред. | ред. код]

Бен Воллес після повернення в «Детройт»

25 червня 2009 року «Кавальерс» обміняли Воллеса разом з Олександром Павловичем, правом вибору під 46-м номером на драфті 2009 року і грошовою компенсацією у «Фінікс Санз» на Шакіла О'Ніла. «Клівленду» ця угода дозволила зміцнити передню лінію, слабкість якої стала головною причиною поразки у фіналі Східної конференції 2009 року від «Орландо Меджік» з їх потужним центровим Дуайтом Ховардом. «Фініксу» цей обмін дозволив скоротити витрати на зарплату гравцям[17]. Незабаром «Санз» викупили контракт Воллеса, виплативши йому 10 мільйонів доларів. На початку серпня 2009 року Бен повернувся у «Детройт Пістонс», підписавши з командою контракт на один рік, за який він отримає лише 1,3 мільйона[18]. У «Пістонс» Воллес знову зайняв позицію стартового центрового. У сезоні 2009/2010 Воллес в середньому за гру набирав 5,5 очка, робив 8,7 підбору і 1,2 блокшота.

У серпні 2010 року 35-річний Воллес підписав з «Пістонс» новий контракт на два роки із зарплатою 1,9 млн доларів за сезон[19].

Характеристика гравця[ред. | ред. код]

Уоллес грав на позиції центрового і вважався головним спеціалістом команди по грі в захисті[20] (як в Детройті, так і в Чикаго). У 2006 році він у четвертий раз був визнаний найкращим оборонним гравцем НБА. При цьому його фізичні дані нижче середнього рівня для типових центрових (206 см — зріст і 109 кг — вага) і більше підходять для важкого форварда.

Цей недолік йому вдалося компенсувати відмінною фізичною формою, яка дозволяла йому вигравати більшість єдиноборств навіть з більш великими суперниками, набираючи в середньому 10.7 підбирань, 2.2 блокшота і 1.34 перехоплення за гру протягом усієї кар'єри. Воллес особливо славився своїм вмінням гри під кільцем, що дозволяло його партнерам по команді більш агресивно діяти в обороні по периметру. У Детройті таким чином була організована вся оборона. Хороша реакція дозволяла Воллесу ефективно захищатися без отримання великої кількості персональних зауважень, середня кількість фолів за гру (2.1) протягом всієї його кар'єри[21] вважається дуже низьким для гравця його амплуа. Крім того, Бена відрізняв хороший рівень самовіддачі — у відповідальних матчах він практично завжди був одним з найкращих на майданчику.

Слабка сторона Воллеса — гра в нападі. Його середній результат — 6,6 очок і 1,3 передачі за гру — дуже скромний. В основному його роль в нападі зводилась до знаходження поруч з кошиком для коротких кидків (або слем-данків) і боротьби за підбори в нападі. Як і більшість великогабаритних гравців НБА, таких як Шакіл О'Ніл і Уїлт Чемберлен, Воллес погано кидає штрафні. Фактично він — найгірший гравець за штрафними кидками в історії НБА з тих, хто робив більше 1000 спроб; на травень 2009 року його середній результат становив всього 41,8 %. Багато в чому у такої низької результативності винна операція на правій руці, в результаті якої було вилучено кілька низок[22]. Хоча деякі вважають, що проблема Воллеса пов'язана не з травмою, а з невмінням концентруватися на кидку, оскільки на тренуваннях він досить успішно виконує штрафні кидки[23].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Бен вступив в законний шлюб в 2001 році і зараз з дружиною Чандой[24] виховує двох синів, Бена-молодшого і Брюса та дочку Бейлі[1]. Захоплюється колекціонуванням моделей автомобілів на дистанційному управлінні, влітку 2007 року його колекція налічувала 130—150 автомобілів[25].

У 2011 році Воллес був заарештований за звинуваченням у водінні в нетверезому стані і носінні зброї[26]. Він був засуджений до року умовного терміну[27].

В інтерв'ю The Score Television Network він розповів, що є великим фанатом професійного реслінга, а його улюбленими реслерами є Андре Гігант, Великий Джон Стадд, Халк Хоган і Джон Сіна.

Досягнення[ред. | ред. код]

  • в першу команду: 2002, 2003, 2004, 2005, 2006
  • у другу команду: 2007
  • у другу команду: 2003, 2004, 2006
  • у третю команду: 2002, 2005
  • 2 рази ставав найкращим в сезоні НБА за середнім показником підбирань за гру: 2002 (13.0), 2003 (15.4)
  • 1 раз ставав найкращим в сезоні НБА за середнім показником блокшота за гру: 2002 (3.5)
  • 2 рази ставав найкращим в сезоні НБА за загальною кількістю підбирань: 2001 (1052), 2003 (1026)
  • 1 раз ставав найкращим в сезоні НБА за загальною кількістю підбирань в захист: 2001 (749)
  • 2 рази ставав найкращим в сезоні НБА за загальною кількістю підбирань в нападі: 2003 (293), 2006 (301)
  • 1 раз ставав найкращим в сезоні НБА за загальною кількістю блокшота: 2002 (278)

Рекорди і досягнення в НБА[ред. | ред. код]

  • Єдиний гравець в історії НБА, який робив 1000 підбирань, 100 блокшота і 100 перехоплень в 4-х сезонах поспіль (2001-04).
  • Один з трьох гравців в історії НБА,які робили не менше 150 блокшотів і 100 перехоплень в 7 сезонах поспіль (2001-07) (двоє інших — Хакім Оладжьювон і Девід Робінсон).
  • Один з п'яти гравців в історії НБА, які стали найкращими в одному і тому ж сезоні за середнім показником підбирань і блокшотів (четверо інших — Карім Абдул-Джаббар, Білл Уолтон, Хакім Оладжьювон і Дуайт Ховард).
  • Єдиний гравець, який прийшов в НБА без драфту, якого обрали для участі у Матчі всіх зірок НБА у стартовій п'ятірці.
  • Один з двох гравців в історії НБА, які отримували звання найкращого оборонного грався НБА 4 рази (другий — Дикембе Мутомбо).

Встановлені Воллесом рекорди «Детройт Пістонс» (15)[ред. | ред. код]

Бен Воллес разом з «Пістонс» на зустрічі з президентом Бушем у 2004 році
  • Найбільше блокшотів в історії команди: 1,297 (2000—2006)
  • Найбільше блокшотів в
  • Найвищий показник блокшотів в середньому за гру в сезоні: 3.48 (2001-02)
  • Найбільше підборів захисту в чверті: 10 (18 листопада 2002 проти «Нью-Йорк Нікс»).
  • Найбільше підборів в половині, плей-офф: 17 (4-а гра першого раунду Східної Конференції 2003)
  • Найбільше підборів в чверті, плей-офф: 13 (4-а гра першого раунду Східної Конференції 2003)
  • Найбільше підборів в нападі у грі плей-офф: 11 (3-я гра півфіналу Східної Конференції 2004)
  • Найбільше підборів в нападі на половині, плей-офф: 7 (3-я гра півфіналу Східної Конференції 2004)
  • Найбільше підборів захисту у грі плей-офф: 17 (1-а гра фіналу Східної Конференції 2003)
  • Найбільше підборів захисту в половині, плей-офф: 12 (1-а гра фіналу Східної Конференції 2003)
  • Найбільше підборів захисту чверті, плей-офф: 9 (1-а гра фіналу Східної Конференції 2003)
  • Найбільше перехоплень в грі плей-офф: 7 (4-а гра першого раунду Східної Конференції 2003)

Інші[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г Биография Бена Уоллеса на сайте NBA.com. Архів оригіналу за 13 травня 2013. Процитовано 19 листопада 2016.
  2. ↑ No Kidding [Архівовано 29 березня 2008 у Wayback Machine.].
  3. ↑ Ben Wallace Biography [Архівовано 25 липня 2013 у Wayback Machine.].
  4. ↑ Top 10 NBA players in Europe: Did you know?. Архів оригіналу за 17 вересня 2008. Процитовано 19 листопада 2016.
  5. ↑ Ben Wallace[недоступне посилання].
  6. ↑ Драка в Детройте «закрыла» сезон для Артеста [Архівовано 21 жовтня 2008 у Wayback Machine.]. РИА «Ореанда». 9:54 22 ноября 2004
  7. ↑ YouTube — ‪Ben Wallace — Big Ben‬‎. Архів оригіналу за 23 грудня 2015. Процитовано 19 листопада 2016.
  8. ↑ Wallace rejects advance; Center's block on O'Neal added [Архівовано 8 жовтня 2007 у Wayback Machine.] Том Энлунд, The Milwaukee Journal Sentinel. 2 июня 2006
  9. ↑ Chad Ford (13 липня 2006). Ben Wallace makes it official, signs with Bulls. Архів оригіналу за 17 серпня 2011. Процитовано 21 жовтня 2010.
  10. ↑ Ben Wallace makes it official, signs with Bulls [Архівовано 2011-11-04 у Wayback Machine.].
  11. ↑ Big Ben, Skiles play head (band) games [Архівовано 31 березня 2013 у Wayback Machine.].
  12. ↑ Bulls downplay benching Wallace for wearing headband.
  13. ↑ Big Ben not sorry he broke Bulls' headband rule [Архівовано 22 січня 2011 у Wayback Machine.].
  14. ↑ Cavs land James some help [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.].
  15. ↑ Cavs' Wallace out 4-6 weeks [Архівовано 2 березня 2009 у Wayback Machine.].
  16. ↑ Cavs' Wallace may retire [Архівовано 11 червня 2009 у Wayback Machine.].
  17. ↑ Shaq to Cavs deal awaits approval [Архівовано 2012-07-15 у Wayback Machine.].
  18. ↑ Report: Pistons, Wallace agree to 1-year deal [Архівовано 10 серпня 2009 у Wayback Machine.].
  19. ↑ Pistons sign Ben Wallace to 2-year contract [Архівовано 9 жовтня 2015 у Wayback Machine.].
  20. ↑ Detroit's Ben Wallace wins NBA's top defensive award [Архівовано 12 березня 2017 у Wayback Machine.].
  21. ↑ Профиль Бена Уоллеса на сайте NBA.com. Архів оригіналу за 28 вересня 2013. Процитовано 19 листопада 2016.
  22. ↑ Ben's free throws a risky, wristy proposition [Архівовано 14 квітня 2015 у Wayback Machine.].
  23. ↑ Ben Wallace speaks on leaving the Pistons for the Bulls [Архівовано 6 грудня 2015 у Wayback Machine.].
  24. ↑ Биография Бена Уоллеса [Архівовано 22 грудня 2016 у Wayback Machine.].
  25. ↑ Interview: NBA Star Ben Wallace [Архівовано 6 травня 2008 у Wayback Machine.].
  26. ↑ Ben Wallace faces two charges. espn.com. espn.com. Архів оригіналу за 18 серпня 2013. Процитовано 29 вересня 2011.
  27. ↑ Ben Wallace sentenced to probation. ESPN.com. 13 грудня 2011. Архів оригіналу за 18 серпня 2013. Процитовано 8 серпня 2013.

Посилання[ред. | ред. код]

1983: Монкріф | 1984: Монкріф | 1985: Ітон | 1986: Робертсон | 1987: Купер | 1988: Джордан | 1989: Ітон | 1990: Родман | 1991: Родман | 1992: Робінсон | 1993: Оладжувон | 1994: Оладжувон | 1995: Мутомбо | 1996: Пейтон | 1997: Мутомбо | 1998: Мутомбо | 1999: Морнінг | 2000: Морнінг | 2001: Мутомбо | 2002: Воллес | 2003: Воллес | 2004: Артест | 2005: Воллес | 2006: Воллес | 2007: Кембі | 2008: Гарнетт | 2009: Говард | 2010: Говард | 2011: Говард | 2012: Чендлер | 2013: Газоль | 2014: Ноа | 2015: Леонард | 2016: Леонард | 2017: Грін | 2018: Гобер | 2019: Гобер | 2020: Адетокунбо | 2021: Гобер | 2022: Смарт
1974: Сміт | 1975: Абдул-Джаббар | 1976: Абдул-Джаббар | 1977: Волтон | 1978: Джонсон | 1979: Абдул-Джаббар | 1980: Абдул-Джаббар | 1981: Джонсон | 1982: Джонсон | 1983: Роллінс | 1984: Ітон | 1985: Ітон | 1986: Бол | 1987: Ітон | 1988: Ітон | 1989: Бол | 1990: Оладжувон | 1991: Оладжувон | 1992: Робінсон | 1993: Оладжувон | 1994: Мутомбо | 1995: Мутомбо | 1996: Мутомбо | 1997: Бредлі | 1998: Кембі | 1999: Морнінг | 2000: Морнінг | 2001: Ретліфф | 2002: Воллес | 2003: Ретліфф | 2004: Ретліфф | 2005: Кириленко | 2006: Кембі | 2007: Кембі | 2008: Кембі | 2009: Говард | 2010: Говард | 2011: Богут | 2012: Ібака | 2013: Ібака | 2014: Девіс | 2015: Девіс | 2016: Вайтсайд | 2017: Гобер | 2018: Девіс | 2019: Тернер | 2020: Вайтсайд | 2021: Тернер | 2022: Джексон
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бен_Воллес_(спортсмен)&oldid=40842678