Безуглий Данило Іванович

Безуглий Данило Іванович
Народження 23 грудня 1914(1914-12-23)
Чевельча, Оржицький район, Україна
Смерть 29 січня 1977(1977-01-29) (62 роки)
  Київ, Українська РСР, СРСР
Навчання Київський державний художній інститут (1942)
Діяльність художник, пейзажист, портретист
Вчитель Трохименко Карпо Дем'янович, Котов Петро Іванович, Григор'єв Сергій Олексійович, Єлева Костянтин Миколайович і Денисов Володимир Олексійович
Член Національна спілка художників України
Партія КПРС
Нагороди
Почесна грамота Президії Верховної Ради УРСР заслужений діяч мистецтв УРСР

Дани́ло Іва́нович Безу́глий (23 грудня 1914, Іванівка — 29 січня 1977, Київ) — український радянський живописець; член Спілки радянських художників України з 1943 року. Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1972 року.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 10 [23] грудня 1914(19141223) року на хуторі Іванівці Полтавської губернії Російської імперії (нині село Чевельча Лубенського району Полтавської області, Україна). У 1931—1934 роках навчався у Київському художньому технікумі; у 1936—1942 роках у Київському художньому інституті (закінчив у Самарканді). Його викладачами були Петро Котов, Карпо Трохименко, Сергій Григор'єв, Костянтин Єлева, Володимир Денисов. Член ВКП(б) з 1947 року.

Нагороджений медалями та Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР. Мешкав в Києві в будинку на вулиці Саксаганського, № 28, квартира № 18. Помер в Києві 29 січня 1977 року.

Творчість[ред. | ред. код]

Працював в галузі станкового живопису. Створив картини, присвячені німецько-радянській війні, відбудові Донбасу і Дніпрогесу та пейзажі Радянської України. Серед робіт:

  • «Форсування Дніпра» (1945);
  • серія «Дніпрогес» (1946);
  • серія «Земля Закарпатська» (1946, пейзаж «Вечір» в Алупкинському палаці-музеї);
  • серія «Дніпробуд відновлюється» (1946—1947, пейзаж «Дніпрогес» у Національному музеї у Львові; «Дніпрогес. Будівництво аванкамерного мосту» у Національному художньому музеї України);
  • «У Карпатах» (1947, Національний художній музей України);
  • «Дніпро форсовано» (1947);
  • «Мартенівський цех» (1951, Одеський художній музей);
  • серія «На морі Цимлянському» (1951);
  • «Біля берегів Нової Каховки» (1952);
  • «Вечір на Цимлянському морі» (1953);
  • серія «Краматорськ» (1953);
  • «Ранок» (1955);
  • «В Карпатах» (1956);
  • «Мрія» (1957);
  • «Індія. Спекотно» (1959);
  • серія «Волго-Дон відкрито» (1960);
  • «Схід сонця» (1962);
  • «Задушевна розмова» (1967);
  • «Берізки» (1970);
  • «Нащадок» (1975);
на шеченківські теми
  • «Біля пам'ятника Тарасові Шевченкові в день визволення Києва» (1943);
  • «Тарас Шевченко серед казахів» (1948);
  • «Далеко від України» (1961);
  • «В краю далекім за Уралом. Тарас Шевченко» (1964);
  • «Тарас Шевченко на засланні» (1964);
  • «Тарас Шевченко на березі Аральського моря» (1965);
  • «Немає листів з України» (1965);
  • «Серед пісків сипучих» (1965).

Виконав низку етюдів, виконаних під час подорожей в Чехословаччині (1955), Індії (1957), Середній Азії, Єгипті, країнах Балтії, Лівані, Італії, Франції, Швеції, на Кавказі, Китаї (всі — 1959).

Брав участь у виставках: всеукраїнських з 1945 року, всесоюзних з 1942 року, зарубіжних з 1958 року (експонував твори у Польщі, Японії, Чехословаччині, Канаді, Швеції). Персональні виставки відбулися Києві у 1954, 1958, 1967 роках.

Крім згаданих музеїв, твори художника зберігаються в Харківському, Полтавському, Сумському, Чернігівському художніх музеях, Лубенській галереї образотворчого мистецтва.

Література[ред. | ред. код]