Безкровний Кузьма Якимович

Кузьма Якимович Безкровний
Кузьма Якимович Безкровний
Кузьма Якимович Безкровний
Член Кубанської Ради
Кубанської народної республіки
1917 — 1919
Народився 13 жовтня 1877(1877-10-13)
станиця Охтирська, Темрюцький повіт, Кубанська область, Російська імперія
Помер 6 грудня 1937(1937-12-06) (60 років)
Прага, Чехословацька республіка
Відомий як економіст, політик, видавець
Політична партія РУП
Батько Яким Безкровний
Релігія православний

Кузьма Якимович Безкровний (13 жовтня 1877, станиця Охтирська, Темрюцький повіт, Кубанська область, Російська імперія — 6 грудня 1937[1], Прага, Чехословаччина) — український громадський та політичний діяч, економіст, член Кубанської військової ради, Кубанської крайової ради, Законодавчої ради. Міністр МВС кубанського уряду Павла Курганського

Життєпис[ред. | ред. код]

Родовід[ред. | ред. код]

Був правнуком Олексія Безкровного, наказного отамана Чорноморського козацького війська у 1827-1830 рр., героя здобуття Анапи від османів у 1829-му році, українець.

Діяльність[ред. | ред. код]

Делегація Кубанського крайового уряду на прийомі у гетьмана. 1-Павло Скоропадський, 2-В'ячеслав Ткачов, 3-Олександр Палтов, 4-Герасим Вдовенко (ймовірно), 6-Михайло Ханенко, 7-Кузьма Безкровний (ймовірно), 8-Гнат Зеленевський, 9-Іван Полтавець-Остряниця (ймовірно), 10-Євген Лібов, 11-Костянтин Прісовський

Голова кубанської делегації на відкритті пам'ятника Івану Котляревському в Полтаві (1903). Член кубанського відділення Революційної Української партії (РУП) (1900) і підпільної Української ради, один із засновників Українського кредитового товариства в Харкові.

Голова Наглядової ради Центрально-Союзного банку, головний бухгалтер Чорноморсько-Кубанської залізниці.

Від 1917 року – член Кубанської військової ради (згодом Кубанська крайова рада), Законодавчої ради. Вивів Кубань з церковного підпорядкування Ставропольської єпархії, заснував Кубанську єпархію. Один з ініціаторів створення Кубанської Народної Республіки і проголошення її конституції, прийняття резолюції про об'єднання Кубані й України на федеративних засадах (січень – лютий 1918 року). Був членом кубанської делегації до гетьмана Павла Скоропадського (липень 1918 року), яка уклала таємний договір про об'єднання Кубані й Української Держави. Займав у кубанському уряді Павла Курганського посаду міністра внутрішніх справ (1919).

Від 1920 року – на еміграції. В 1923 році – директор українськой школи для інтернованих українців в місті Юзефов (Чехія), пізніше – професор Української господарської академії в Подєбрадах (Чехія), видавець часопису «Кубанський край», автор численних статей, підручників і спогадів, які були видані Українським науковим інститутом у Варшаві.

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Білий Д.Д. Малиновий клин: Нариси з історії українського населення Кубані. К., 1994
  • Іванис В. Боротьба Кубані за незалежність. Мюнхен, 1968
  • Іванис В. Стежками життя, кн. 1–4. Новий Ульм, 1958 – 1962
  • Польовий Р. Кубанська Україна. К., 2002
  • Сулятицький П. Нариси з історії революції на Кубані, т. 1. Прага, 1925

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Чорноморець П. Кузьма Безкровний // Вісник. - Львів, 1938. - Т. 1. - Книга 1