Бартоломе Кардуччі
| Бартоломе Кардуччі | ||||
|---|---|---|---|---|
| Bartolomeo Carducci | ||||
| При народженні | Bartolomeo Carducci | |||
| Народження | 1560 Флоренція | |||
| Смерть | 1608 | |||
| Мадрид | ||||
| Національність | італієць | |||
| Країна | Італія, Іспанія | |||
| Жанр | біблійна картина | |||
| Навчання | у майстерні Федеріко Цуккаро і у флорентійських маньєристів | |||
| Діяльність | художник, архітектор | |||
| Напрямок | реалізм, маньєризм 16 століття | |||
| Роки творчості | 1575—1607 | |||
| Покровитель | король Іспанії Філіп ІІІ | |||
| Вплив | Федеріко Цуккаро, | |||
| Відомі учні | Juan de Sotod | |||
| Твори | алегоричні фрески і біблійні картини | |||
| Роботи в колекції | Музей Прадо, Національний музей старовинного мистецтва, Ермітаж і Музей Боуз | |||
| | ||||
 Бартоломе Кардуччі у Вікісховищі | ||||
Бартоломе Кардуччі, також Бартоломе Кардуччо (італ. Bartolomeo Carducci 1560, Флоренція — 1608, Мадрид) — італійський художник, скульптор і архітектор доби маньєризму, що оселився в Іспанії, де працював до власної смерті. Рідний брат художника Вінченцо Кардуччі (1578—1638).
Життєпис[ред. | ред. код]
- Народився в місті Флоренція 1560 року[2].
- Мав молодшого брата Вінченцо Кардуччі, що теж став художником і помічником.
- Отримав широку художню освіту у Флоренції і був художником, скульптором і архітектором. Навчався у Федеріко Цуккаро та флорентійських маньєристів[2]. Архітектуру і скульптуру вивчав під керівництвом Бартоломео Амманаті (1511—1592).
- Виконав декілька замов разом із Федеріко Цуккарі у Флоренції та в Римі.
- 1585 року емігрував у Іспанію[2].
- 1598 року отримав звання надвірного художника короля Іспанії Філіпа ІІІ[2].
- Працював в різних містх Іспанії (Ескоріал, Мадрид, Сеговія, Вальядолід)[2].
- Виконав низку алегоричних зображень в бібліотеці монастиря-палацу Ескоріал. Брав замови на вівтарні і релігійні образа.
- Працював художником-декоратором у королівському палаці Ель Пардо в місті Мадрид.
- Помер в Мадриді 1608 року[2].
Вибрані твори[ред. | ред. код]
- «Христа знімають з креста», 1595, Національний музей Прадо
- «Алегорія Граматики», Ескоріал[3]
- "Алегорія Діалектики "
- «Алегорія Красномовства»
- «Алегорія Математики»
- «Алегорія Музики»
- «Смерть Франциска Асізького», 1593, Лісабон, Португалія
- «Таємна вечеря», 1605, Національний музей Прадо
- «Втеча Святої Родини в Єгипет», до 1603 р., Ермітаж, Санкт-Петербург[2]
Див. також[ред. | ред. код]
- Відродження
- Маньєризм
- Еміграція
- Мистецтво Італії
- Мистецтво Іспанії
- Ескоріал
- Фреска
- Алегорія
- Бартоломео Амманаті
- Пеллегріно Тібальді
- Вінченцо Кардуччі
- Флорентійська художня школа
- Мадридська школа
Джерела і посилання[ред. | ред. код]
- Каптерева Т. П., «Искусство Испании. Очерки», М. 1989
- Гос. Эрмитаж, каталог 1, Ленинград, «Аврора», 1976
- Biografía del artista, en la Enciclopedia del Museo del Prado. [Архівовано 12 травня 2012 у WebCite]
- Angulo Íñiguez, Diego; Pérez Sánchez, Alfonso E. Historia de la pintura española. * Escuela madrileña del primer tercio del siglo XVII: [исп.]. — Madrid: Instituto Diego Velázquez, csic, 1969. — P. 14—46.
- Brasas Egido, José Carlos. Nuevos cuadros firmados de Bartolomé Carducho: [исп.] // Boletín del Seminario de Estudios de Arte y Arqueología. — Valladolid, 1973.
- Brown, Jonathan. La edad de oro de la pintura en España: [исп.]. — Madrid: Nerea, 1990. — P. 90—92.
- Lapuerta Montoya, M. Bartolomé Carducho y Juan de Bolonia: arte y diplomacia en la corte de Felipe III: [исп.] // Anales de Historia del Arte. — Madrid: Universidad Complutense, Facultad de Geografía e Historia, 1997. — P. 157—182.
- Firenze e la Toscana dei Medici nell'Europa del cinquecento, cat. exp. : [итал.]. — Florencia-Milán: Electa, 1980. — P. 149.
Примітки[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
|
