Бартоломе Гільєрмо Бланш Еспехо

Бартоломе Гільєрмо Бланш Еспехо
Народився	6 червня 1879(1879-06-06) Ла-Серена, Чилі
Помер	10 червня 1970(1970-06-10) (91 рік) Сантьяго, Чилі
Країна	Чилі
Діяльність	солдат, політик
Alma mater	Bernardo O'Higgins Military Schoold
Знання мов	іспанська
Військове звання	генерал
Медіафайли у Вікісховищі

Бартоломе Гільєрмо Бланш Еспехо (ісп. Bartolomé Guillermo Blanche Espejo; 6 червня 1879, Ла-Серена (Чилі) — 10 червня 1970, Сантьяго) — чилійський армійський офіцер, тимчасовий президент Чилі в 1932 році.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в Ла-Серена, Кокимбо, де здобув середню освіту в міському ліцеї. Потім в 1895 вступив кадетом у військову академію в Сантьяго, закінчивши її в званні другого лейтенанта кавалерії та отримав призначення в ескадрон Escolta.

У званні лейтенанта служив у військовому училищі, в підрозділі по відпрацюванню кавалерійських навичок. З 1904 до 1905 року для проходження подальшої служби був направлений до Німеччини, де навчався в кавалерійської школі в Ганновері. Повернувшись в Чилі, вже в званні капітана служив в кавалерійському полку № 1 «Granaderos». У 1912 навчався у військовій академії, після випуску з якої отримав звання майора і був призначений керівником комісії з дослідження півострова Тайтай, а потім отримав призначення в кавалерійський полк № 2 «Cazadores».

У званні підполковника командував кавалерійськими полками № 4 «Coraceros» і № 2 «Cazadores», згодом був переведений до центрального апарату міністерства оборони.

У 1925 році, маючи звання полковника, був призначений військовим аташе в посольство Чилі у Франції, а потім генеральним керуючим справами поліції.

У 1927 році отримав звання бригадного генерала і призначений військовим міністром, займаючи цю посаду до 1930 року.

У 1932 році став міністром внутрішніх справ в тимчасовому уряді Карлоса Давіли. Після відставки якого з 13 вересня того ж року став тимчасовим президентом республіки Чилі. Наступні події заколоту 27 вересня 1932 року змусили його піти у відставку менш ніж через місяць після вступу на посаду — 3 жовтня 1932 року, передавши повноваження голови Верховного суду Чилі Аврааму Ояненделю.

Помер в Сантьяго в 1970 році у віці 91 року.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

• Бартоломе Бланш [Архівовано 26 травня 2021 у Wayback Machine.]

Нормативний контроль Freebase: /m/0bj6jy · VIAF: 76145857069222921863 · WorldCat: viaf-76145857069222921863

п о р Президенти Чилі   Мануель Бланко Енкалада (1826) • Агустін Ейсагірре (в.о., 1826—1827) • Рамон Фрейре (1827) • Франсіско Антоніо Пінто (1827—1829) • Франсіско Рамон Вікунья Ларраін (1829) • Франсіско Руїс-Тагле (в.о., 1830) • Хосе Томас Овальє (1830—1831) • Фернандо Еррасуріс (в.о., 1831) • Хосе Хоакін Прієто (1831—1841) • Мануель Бульнес (1841—1851) • Мануель Монтт (1851—1861) • Хосе Хоакін Перес Маскаяно (1861—1871) • Федеріко Еррасуріс Саньярту (1871—1876) • Анібал Пінту (1876—1881) • Домінго Санта Марія (1881—1886) • Хосе Мануель Бальмаседа (1886—1891) • Хорхе Монтт (1891—1896) • Федеріко Еррасуріс Ечауррен (1896—1901) • Херман Рієско Еррасуріс (1901—1906) • Педро Монтт (1906—1910) • Еліас Фернандес (в.о., 1910) • Еміліано Фігероа Ларраін (в.о., 1910) • Рамон Баррос Луко (1910—1915) • Хуан Луїс Санфуентес (1915—1920) • Артуро Алессандрі (1920—1925) • Луїс Баррос Борґоньйо (в.о., 1925) • Еміліано Фігероа Ларраін (1925—1927) • Карлос Ібаньєс дель Кампо (1927—1931) • Педро Опасо (в.о., 1931) • Хуан Естебан Монтеро Родрігес (в.о., 1931) • Мануель Трукко (в.о., 1931) • Хуан Естебан Монтеро Родрігес (1931—1932) • Карлос Давіла Еспіноза (в.о., 1932) • Бартоломе Гільєрмо Бланш Еспехо (в.о., 1932) • Авраам Оянендел (1932) • Артуро Алессандрі (1932—1938) • Педро Аґірре Серда (1938—1941) • Херонімо Мендес (в.о., 1941—1942) • Хуан Антоніо Ріос (1942—1946) • Альфредо Дуальде Васкес (в.о., 1946) • Габрієль Гонсалес Відела (1946—1952) • Карлос Ібаньєс дель Кампо (1952—1958) • Хорхе Алессандрі Родрігес (1958—1964) • Едуардо Фрей Монтальва (1964—1970) • Сальвадор Альєнде (1970—1973) • Августо Піночет (1973—1990) • Патрісіо Айлвін (1990—1994) • Едуардо Фрей Руіс-Тагле (1994—2000) • Рікардо Лаґос (2000—2006) • Мішель Бачелет (2006—2010) • Себастьян Піньєра (2010—2014) • Мішель Бачелет (2014—2018) • Себастьян Піньєра (2018-2022) • Габрієль Борич (2022—)