Бармінський Сергій Арсентійович
| Бармінський Сергій Арсентійович | |||
|---|---|---|---|
| Народився | 1900 Нижньогородська губернія, Російська імперія | ||
| Помер | 10 лютого 1938 СРСР | ||
| Країна |  Російська імперія.svg){kind=small} СРСР | ||
| Військове звання | майор | ||
| Партія | КПРС | ||
| Нагороди |
| ||
Сергій Арсентійович Бармінський (1900—1938) — радянський військовий органів НКВС, старший майор державної безпеки (1936), комісар ДБ 3-го рангу; один із засновників[1][2] футбольного клубу «Динамо» (Київ).
Біографія[ред. | ред. код]
Народився у березні 1900 року в селі Коріно (тепер Шатковський район) Арзамаського повіту Нижегородської губернії в сім'ї сільського священика.
У 1914 році закінчив Арзамаське духовне училище і 1-й клас Нижегородської духовної семінарії. За участь у страйку учнів у 1915 році був звільнений з семінарії, працював посильним і кур'єром в журнальному видавництві. Пізніше перейшов працювати на механічний завод Слонімського, де працював до березня 1917 року. Потім переїхав до Москви, де був слухачем 3-місячних курсів бухгалтерів.
Учасник Жовтневої революції.
З 1918 по 1919 роки — слухач Курсів агітаторів-інструкторів при Центральній школі ВЦВК — Комуністичному університеті; слухач Курсів особливого призначення при ВЧК при РНК РРФСР; секретар, голова Балахнінського повітового, міського комітету РКСМ (Московська губернія). З березня по червень 1919 року перебував на службі в РСЧА — був політпрацівником у 16-му окремому Нижегородському батальйоні військ ВНК. Член РКП(б) з березня 1919 року.
- уповноваженим Московської губернської ЧК;
- уповноважений, начальник Військового відділення, заступник голови Одеської губернської ЧК, помічник начальника Особливого відділу, секретар, начальник Адміністративного, Контррозвідувального відділу Одеського губернського відділу ДПУ;
- начальник Особливого відділу ВЧК румунського кордону;
- заступник начальника Контррозвідувального відділу ДПУ при РНК Української РСР (м. Харків);
- заступник начальника Київського обласного відділу ДПУ (з 26 березня 1928 року по 10 травня 1930 року);
- тимчасовий виконувач обов'язків начальника Приморського обласного відділу ДПУ;
- заступник повноважного представника ОДПУ по Далеко-Східному краю — заступник начальника Управління НКВС по Далеко-Східному краю;
- начальник Особливого відділу ОДПУ — V відділу НКВС Окремої Червонопрапорної Далеко-Східної Армії.
Був заарештований 9 серпня 1937 року. Розстріляний 10 лютого 1938 року.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Відомчі нагороди — нагрудні знаки «Почесний працівник ВЧК-ГПУ» (1924, 1934).
- Бойова іменна зброя від Колегії ОДПУ — два пістолети системи «Маузер» (1930, 1932).
- Срібний годинник Одеського губвиконкому (1923), золоті годинники (1927), золоті годинники від Далекосхідного крайвиконкому (1932).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Какой футбол нужен «Динамо»?. Архів оригіналу за 26 вересня 2008. Процитовано 25 листопада 2016.
- ↑ 60 новел київського футболу [Архівовано 15 жовтня 2012 у Wayback Machine.] (укр.
Посилання[ред. | ред. код]
- Бажан О., Золотарьов В. Один з організаторів київського футбольного клубу «Динамо» (штрихи біографії Сергія Арсентійовича Бармінського) // Краєзнавство. — 2015. — № 1/2. — С. 235—247.
- Управление госбезопасности в Приморском крае / Руководители органов госбезопасности Приморья — С. Барминский
- Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза 1898—1991 [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Барминский, Сергей Арсентьевич [Архівовано 24 листопада 2021 у Wayback Machine.]