Баранець звичайний (птах)
| Баранець звичайний | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
_(26144727151).jpg) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Gallinago gallinago (Linnaeus, 1758) | ||||||||||||||||
 Ареал G. gallinago Гніздування Осіле проживання Зимування | ||||||||||||||||
Підвиди | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Capella gallinago | ||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||
|
Баранець звичайний[2], бекас (Gallinago gallinago) — невеликий прибережний птах родини баранцевих, поширений у Старому Світі.
Морфологічні ознаки[ред. | ред. код]
Маса тіла 110—170 г, довжина тіла 25-27 см, розмах крил 37-43 см. Верх строкатий, з чорно-бурими, іржастими і вохристими плямами і смугами; верх голови чорно-бурий, з вохристо-жовтою поздовжньою смугою; горло білувате; воло вохристе, з темно-бурими рисками; інше оперення низу біле, з темно-бурими смугами на боках тулуба; махові пера темно-бурі, другорядні — з білуватою верхівкою; стернові пера іржасто-руді, з темно-бурими смугами; дзьоб чорний, біля основи сірий; ноги темно-сірі.
Поширення та місця існування[ред. | ред. код]
Гніздовий ареал включає болота, тундру, вологі луки Північної Європи та Північної Азії, узимку мігрує до Південної Європи, Африки, Південної Азії.
В Україні гніздовий, перелітний, зрідка зимуючий птах. Гніздиться в лісовій і лісостеповій смугах, а також на півночі степової смуги; мігрує скрізь; інколи зимує на південному заході країни та на Сиваші.
Гніздування[ред. | ред. код]
Характерною рисою шлюбної поведінки є токовий політ самця, під час якого він літає колами над болотом, час від часу кидається під кутом майже 45° вниз з розпущеним хвостом і своєрідними короткими, але дуже швидкими рухами крил. При цьому бічні рульові пера, видають голосний тремтливий звук — «бекання».
Гніздо самка влаштовує на купині або в кущику трави. Воно завжди добре замасковане і являє собою досить глибоку ямку, акуратно вистелену сухими стеблинами трави. У повній кладці зазвичай чотири яйця, які самка насиджує протягом 19—21 дня.
Див. також[ред. | ред. код]
На честь цього виду птахів названо астероїд 8764 Ґаллінаґо.
Галерея[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2019). Gallinago gallinago: інформація на сайті МСОП (версія 2019.3) (англ.) 01 жовтня 2016
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
Посилання[ред. | ред. код]
- Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К., 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-Х.
Література[ред. | ред. код]
- Фауна Украины. Т. 4. Птахи. Загальна характеристика птахів. Курині. Голуби. Рябки. Пастушки. Журавлі. Дрофи. Кулики. Мартини / О. Б. Кістяківський. — К : Вид-во АН УРСР, 1957. — 432 с.
 | Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
