Банников Олександр Олександрович
| Олександр Олександрович Банников | |||||
 | |||||
| Народився | 23 червня 1918 Перм | ||||
|---|---|---|---|---|---|
| Помер | 5 серпня 1991 (73 роки) | ||||
| Громадянство |  СРСР | ||||
| Нагороди |
| ||||
Олександр Олександрович Ба́нников (нар. 23 червня 1918, Перм — пом. 5 серпня 1991, Київ) — український радянський скульптор; член Спілки художників України з 1965 року.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 23 червня 1918 року в місті Пермі (тепер Росія). Займався на курсах при відділі народної освіти Ленінграду, які закінчив у 1936 році. У 1938–1941 роках навчався в Художній школі майстрів оздоблювальних робіт при Ленінградському інституті інженерів комунального будівництва. У 1934—1941 роках працював як художник-оформлювач в Ленінграді.
З червня 1941 року по 21 лютого 1948 року служив в Червоній (потім Радянській) армії. Брав участь у німецько-радянській війні. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня (6 квітня 1985), медалями «За оборону Москви», «За оборону Кавказу» «За перемогу над Німеччиною»[1].
З 1948 року жив у Києві, в будинку на вулиці Фрунзе, 115/1, квартира 48. Помер в Києві 5 серпня 1991 року.
Творчість[ред. | ред. код]
Працював в галузі станкової та монументальної скульптури. Серед робіт:
- артиста МХАТу Владлена Давидова (1954, оргскло; Алупкінський палац);
- народної артистки СРСР Алли Тарасової (1957, мармур; Національний музей історії України);
- Максима Горького (1959, гіпс тонований);
- Володимира Леніна (1960, оргскло);
- композитора Миколи Лисенка (1961, мармур);
- Героя Радянського Союзу генерала А. Власенка (1965).
Разом з Володимиром Мільком виконав пам'ятник Володимиру Леніну для міста Солікамська (1960, бронза).
Автор меморіальних дошок у Києві:
- Борису Петровичу Жаданівському на вулиці Князів Острозьких, 5 (1969, бронза; демонтована у 2016 році)[2];
- Боброву Вікторінові Флавіановичу на проспекті Берестейському, 37 (1972, бронза)[3];
- Полторацькому Григорію Микитовичу на вулиці Олени Теліги, 13/14 (1975, бронза, барельєф)[2].
Автор плакатів:
- «Не відкривай кришку над трепалом до повної остоновки машини!» (1930-ті);
- «Не давай отямитися ворогу — бий його з позиції відкритої» (1940)[4].
Брав участь у всеукраїнських виставках з 1954 року, зокрема:
- у всесоюзній виставці образотворчого мистецтва УРСР, присвяченій 300-річчю возз'єднання України з Росією (1954, Третьяковська галерея);
- у ювілейній художній виставці УРСР (1957);
- у 4-й обласній виставці Київського товариства художників (1959);
- у художній виставці «Радянська Україна» (1960)[4].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Пам'ять народу(рос.)
- ↑ а б Київ: Енциклопедичний довідник / за редакцією А. В. Кудрицького. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1981. — 736 с., іл.
- ↑ Галайчук А. М., Воронцов И. Н. Киев. Страницы мемориальной летописи: фотопутеводитель-справочник. — 2-е изд. — К. : Мистецтво, 1987. — 319 с., ил. (рос.)
- ↑ а б Трамвай мистецтв. [Архівовано 20 квітня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
Література[ред. | ред. код]
- Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь. Том 1. — Москва: Искусство, 1970. — сторінка 280 (рос.);
- Українські радянські художники. Довідник. — Київ : Мистецтво, 1972. — 563 с., сторінка 25;
- Блюміна І. М. Банников Олександр Олександрович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.;
- Гончаренко М. Банников Олександр Олександрович // Словник художників України. Біобібліографічний довідник. Книга 1 : А-В / [головний редактор Г. Скрипник]; НАН України, ІМФЕ імені М. Т. Рильського. Київ: видавництво ІМФЕ, 2019. 240 с. сторінка 87. ISBN 978-966-02-8960-4.
|
