Балтазар ван дер Пол

Балтазар ван дер Пол
нід. Balthasar van der Pol
Народився 27 січня 1889(1889-01-27)
Утрехт, Нідерланди
Помер 6 жовтня 1959(1959-10-06) (70 років)
Вассенаар, Нідерланди
Країна Нідерланди Нідерланди
Діяльність фізик, викладач університету, інженер-електрик, математик
Alma mater Утрехтський університет
Галузь Фізика
Заклад Philips
Науковий керівник нід. Willem Henri Julius[1]
Вчителі Джозеф Джон Томсон
Аспіранти, докторанти Louis Stumpersd[2]
Jacob van Slootend[2]
Членство Нідерландська королівська академія наук
Відомий завдяки: Осцилятор Ван дер Поля
Нагороди

CMNS: Балтазар ван дер Пол у Вікісховищі

Балтазар ван дер Пол (нід. Balthasar van der Pol; нар. 27 січня 1889, Утрехт, Нідерланди — пом. 6 жовтня 1959, Вассенаар, Нідерланди) — голландський фізик, відомий через Осцилятор Ван дер Поля, що демонструє один з найперших прикладів автоколивання.

Біографія[ред. | ред. код]

Вивчав фізику в Утрехтському університеті, який закінчив 1916 року і де захистив дисертацію на ступінь доктора 1920 року. Також вивчав експериментальну фізику під керівництвом Джона Амброз Флемінга та Джозефа Джона Томсона у Лондоні та Кембриджі. В 1921 році приєднався до фізичної лабораторії Філіпса (нід. Philips Natuurkundig Laboratorium) в Ейндговені, де залишився та працював до 1949 року. Цього ж року був обраний членом нідерландської королівської академії наук.

Наукова діяльність Ван дер Поля була зосереджена переважно у розділах математичної фізики, поширення радіохвиль та теорії електричних кіл. 1920 року вивів рівняння, яке описує автоколивання в ламповому генераторі (рівняння Ван дер Поля). Для вирішення цього рівняння запропонував метод "коефіцієнтів, які повільно змінюються" (метод Ван дер Поля), який відіграв важливу роль у розвитку теорії нелінійних коливань.

Астероїд 10443 van der Pol названий на його честь.[3]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. (англ.) Mathematics Genealogy Project
  2. а б Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  3. (англ.) Ravi P Agarwal, S K Sen. Creators of mathematical and computational sciences [Архівовано 7 червня 2016 у Wayback Machine.], Springer, 2014, p. 380.

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • А.Н Боголюбов. Математики. Механики. Библиографический справочник. — Киев: Наукова думка, 1983. — С. 89 - 90.