Баленок Сергій Володимирович

Сергій Володимирович Баленок
біл. Сяргей Уладзіміравіч Балянок
Народження 31 травня 1954(1954-05-31) (69 років)
с. Боярка, Києво-Святошинський район, Київська область, Українська РСР, СРСР
Жанр книжкова ілюстрація
Навчання Українська академія друкарства
Діяльність художник-гравер, художник
Відомі учні Hair Peace Salon
Сайт balenok.com

Сергій Володимирович Баленок (біл. Сяргей Уладзіміравіч Балянок; нар. 31 травня 1954, с. Боярка, Київська область) — білоруський графік, художник та ілюстратор.

Біографія[ред. | ред. код]

У 1976—1980 роках навчався в Українському поліграфічному інституті імені Івана Федорова у Юрія Чаришнікова. Після закінчення навчання переїхав до Мінська.[1] Служив в армії.[2] У 1987 році закінчив Творчі академічні майстерні Академії мистецтв СРСР.[3][4]

З 1980 по 1995 роки працював художнім редактором у мінських видавництвах, ілюстрував книги, оформляв збірки фантастики.[5] З 1986 по 1992 роки — головний художній редактор видавництва «Ерідан» (Мінськ). 1993 — головний художній редактор видавництва «Білорусь» (Мінськ). З 1993 по 1995 роки директор приватного видавництва «Balenok & Co». З 1995 року — вільний художник. З 2011 року обіймає посаду старшого наукового співробітника виставкового відділу Національного центру сучасних мистецтв Республіки Білорусь.[6][7][8][9]

Член Спілки художників БРСР та Білоруського союзу художників (1988-2004). Учасник виставок з 1976 року: персональні у 1987, 2004, 2006, 2010, 2011, 2012,[10] 2014, 2015, 2017, 2018, 2019 роках (Мінськ);[11] в 1992 році — Гданськ (Польща); в 1995 році — Ейндховен (Нідерланди); в 1998 році — Копенгаген (Данія); у 2017 році — Рівне-на-Корошкем (Словенія).[8][12]

Творчість[ред. | ред. код]

Працює в книжковій та станковій графіці (переважно в техніці офорту), станкового живопису. Його твори прикрашали книги Айзека Азімова, Рея Бредбері, Роберта Шеклі, Курта Воннеґута.[13][14] За винятком прикраси видань Жюля Верна, не працює на замовлення.[5][15]

На думку художника, мистецтво не повинно банально репродукувати навколишній світ, його завдання — творити нові світи.[16] У нього виходить зображати емоції, настрої, відчуття, почуття будь-якої нормальної людини.[17]

Твори знаходяться в Національному художньому музеї Республіки Білорусь, Музеї сучасного образотворчого мистецтва, музеї графіки міста Вінтертур (Швейцарія), художніх музеях міст: Полоцьк, Нью-Брансуєк (США), Ріміні (Італія), Краків (Польща), Дйор (Угорщина), Ейндховена (Нідерланди), Мюнхена (Німеччина),[5] а також у приватних білоруських (Олександр Іванов) та закордонних колекціях.[18][19][20]

Критика[ред. | ред. код]

Твори художника «захоплюють як високою естетичністю, так і легкою іронією звичайних, але побачених у незвичайному ракурсі образів», — запрошувала зайти на виставку художника у 2017 році газета «Новы Час».[21]

«Роботи Баленка відмінні філософічності, і, попри „чорно-білий“ стиль, наповнені яскравим світлом переживань, глибоких роздумів автора», — повідомляло Радіо «Рація» від вражень від виставки художника у Художній галереї Полоцька у 2016 році.[22]

Аліса Михайлова в репортажі телеканалу «Білорусь 1» з чергової виставки Баленка наголосила, що у роботах художника органічно присутні риси абстракції, сюрреалізму та реалізму.[23] Арткритикиня Лариса Фінкельштейн у 2014 році визначила мальовничі твори художника як «дуже несподівані та ліричні, в яких присутній вільний рух кольору».[24] Білоруська мистецтвознавиця Наталя Шарангович на відкритті персональної виставки, присвяченої 60-річчю гравюриста, похвалила його словами: «Це справді чудовий художник. Я багато років знайома з його творчістю, і він для мене завжди непередбачуваний».[25]

«Автор має рідкісну для сучасного творця якість — вміння дивувати», — оцінювала творчість Каміла Янушкевич на сторінках журналу «Мастацтва» за підсумками виставки художника у 2014 році.[26]

Андрій Адамович спостерігав у роботах нотки апокаліпсису. Мистецтвознавиця Олеся Романюк назвала твори Сергія Баленка «найпохмурішими з-поміж усіх бачених, бо вони показують якийсь згубний паралельний світ, в існування якого вірити не хочеться, навіть якщо він плід фантазій автора».[27]

Особисте життя[ред. | ред. код]

Одружений, має двох дітей.[28]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Выстава графікі Сяргея Балянка "Цяжкае сола на саксе" (біл.). Галерея «Ў». 30 січня 2012. Архів оригіналу за 22 березня 2019. Процитовано 22 березня 2019.
  2. ↑ Белорусы и «лица кавказской национальности». БелГазета (рос.). TUT.BY. 19 травня 2001. Архів оригіналу за 25 березня 2019. Процитовано 25 березня 2019.
  3. ↑ Будет время, заходи! (рос.). Национальный центр современных искусств Республики Беларусь. Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
  4. ↑ alexandrbabushkin (2 червня 2014). Сергей Баленок (Беларусь) (рос.). finbahn.com. Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
  5. ↑ а б в Романова, Саша (20 лютого 2006). Сергей Баленок: И завтра тоже… (рос.). mixtura.org. Архів оригіналу за 29 листопада 2007. Процитовано 22 березня 2019.
  6. ↑ Завадская, Ирина; Мозолевский, Юрий; Мозолевский, Юрий (1 червня 2018). «Да, мы знакомы!»: в минской Artel Gallery открылась выставка Сергея Баленка (рос.). Советская Белоруссия. Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
  7. ↑ Сін, Ільля; Іваноў, Юрый. Паблік, стрыт, лофт… // Культура : газета. — 2012. — № 51—52 (1073—1074). — (12). Архівовано з джерела 13 лютого 2020. Процитовано 2020-02-13.
  8. ↑ а б Павлюченко, Ольга (11 березня 2016). Размова з таварышам патэцыяльным пакупніком пра мастацтва (біл.). norina.by. Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
  9. ↑ Ропат, Вольга; Саўчанка, Аліна. Выпрабаванне мастацтва // Культура : газета. — 2016. — № 22 (1252). — (5). Архівовано з джерела 13 лютого 2020. Процитовано 2020-02-13.
  10. ↑ Столяренко, Александр (23 січня 2012). Выставку графики «Случайное танго» можно увидеть до 9 февраля (рос.). TUT.BY. Архів оригіналу за 25 березня 2019. Процитовано 25 березня 2019.
  11. ↑ Персональная выставка Сергея Баленка «Кусок жёлтого настроения» [Sergei Balenok's personal exhibition “A piece of a yellow mood”] (рос.). Национальный центр современных искусств Республики Беларусь. Архів оригіналу за 26 квітня 2019. Процитовано 26 квітня 2019.
  12. ↑ Балянок С. В. Беларускі плакат (біл.). Беларускі саюз дызайнераў. Архів оригіналу за 22 березня 2019. Процитовано 22 березня 2019.
  13. ↑ Mikhailova, Alisa (9 червня 2015). Modern Art Museum to host meeting with Sergei Balenok today (англ.). Белтелерадиокомпания. Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
  14. ↑ Наркевіч, Іна; Ждановіч, Сяргей. Пераканаўчасць няправільнай графікі // Культура : газета. — 2018. — № 25 (1360). — (6). Архівовано з джерела 13 лютого 2020. Процитовано 2020-02-13.
  15. ↑ Шкиленок, Марина (18 січня 2012). В Галерее TUT.BY открывается выставка «Случайное танго» (рос.). TUT.BY. Архів оригіналу за 25 березня 2019. Процитовано 25 березня 2019.
  16. ↑ Долгих, Евгений (9 вересня 2011). Неправильные рисунки и неправильная музыка (рос.). TUT.BY. Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
  17. ↑ Наркевіч, Іна (5 червня 2017). Сяргей Балянок: У мяне атрымліваецца адлюстроўваць эмоцыі, настроі, адчуванні, пачуцці любога нармальнага чалавека (біл.). Культура. Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
  18. ↑ Губская, Ольга; Шумилин, Максим; Шумилин, Максим (7 березня 2014). Художник Сергей Баленок: «Иногда тень бывает и получше человека». Журнал «Большой». Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
  19. ↑ Кляшчук, Вольга (16 серпня 2011). Мастак Сяргей Балянок прадстаўляе ў Мінску сваю «Няправільную графіку» (рос.). БелаПАН. Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
  20. ↑ Хадыка, Аляксей (25 травня 2015). Сяргей Балянок і сусветны мастацкі працэс. Анонс выставы (біл.). Новы Час. Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
  21. ↑ Хадыка, Аляксей (9 червня 2017). Ад Рэмбранта да класічнага польскага плакату. Эксклюзівы і скандалы – выставы на выходных (біл.). Новы Час. Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
  22. ↑ Козік, Таццяна (22 січня 2016). Сяргей Балянок запрашае зайсці на яго выставу (біл.). Радіо «Рація». Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
  23. ↑ В музее современного искусства пройдёт встреча с Сергеем Баленком (рос.). Белтелерадиокомпания. 9 червня 2015. Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
  24. ↑ Гаравы, Марат (27 серпня 2014). Універсальныя жыццёвыя праблемы ў графіцы Сяргея Балянка (біл.). Новы Час. Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
  25. ↑ Кацяловіч, Ірэна (29 серпня 2014). Чалавек у шыракаполым капелюшы (біл.). Звязда. Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
  26. ↑ Янушкевіч, Каміла. Блюз жалезнага даху // Мастацтва : журнал. — 2014. — № 9 (378). — (9). Архівовано з джерела 13 лютого 2020. Процитовано 2020-02-13.
  27. ↑ Карціна дня: апакаліпсіс ад Сяргея Балянка (біл.). Будзьма беларусамі!|. 1 квітня 2012. Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
  28. ↑ Биография (рос.). balenok.com. Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Баленок_Сергій_Володимирович&oldid=40637908