Джордж Баланчин
Джордж Баланчин | |
---|---|
груз. გიორგი მელიტონის ძე ბალანჩივაძე | |
Фото 1920-х років | |
Ім'я при народженні | Георгій Мелітонович Баланчивадзе |
Народився | 22 січня 1904 Санкт-Петербург |
Помер | 30 квітня 1983 (79 років) Нью-Йорк ·хвороба Кройцфельда—Якоба |
Країна | Російська імперія США |
Місце проживання | США |
Діяльність | артист балету, балетмейстер |
Alma mater | Академія російського балету імені А. Я. Ваганової і Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова |
Вчителі | Pavel Gerdtd |
Відомі учні | Джером Роббінс, Eliot Feldd, Suki Schorerd і Yury Slonimskyd |
Знання мов | англійська[1] |
Заклад | Російський балет Сергія Дягілєва[d], Школа американського балетуd, Ballet Russe de Monte Carlod[2] і New York City Balletd[2] |
Роки активності | з 1929 |
Батько | Баланчивадзе Мелітон Антонович |
Брати, сестри | Баланчивадзе Андрій Мелітонович |
У шлюбі з | Tamara Gevad, Віра Зоріна, Марія Толчіф і Tanaquil Le Clercqd |
Нагороди | |
IMDb | ID 0049422 |
Сайт | balanchine.org |
Баланчин Джордж (англ. George Balanchine), ім'я при народженні Георгій Мелітонович Баланчивадзе (груз. გიორგი მელიტონის ძე ბალანჩივაძე, 22 січня 1904, Санкт-Петербург — 30 квітня 1983, Нью-Йорк) — один з найвідоміших хореографів XX століття, засновник американського балету. Після еміграції з СРСР у 1924–1929 роках працював у Російському балеті Дягілєва у Франції, де поставив 9 великих балетів і ряд невеличких номерів. Переїхавши в США в 1933 році, він вплинув на танцювальне мистецтво, заснувавши в 1948 році Нью-Йоркський балет.
Георгій Баланчивадзе народився в сім'ї грузинського композитора Мелітона Баланчивадзе (1862–1937), одного з основоположників сучасної грузинської музичної культури. Молодший брат Георгія Андріа також став згодом відомим композитором. Мати Георгія прищепила йому любов до мистецтва, і зокрема, до балету.
1913 року Баланчивадзе зарахували до балетної школи при Маріїнському театрі, де навчався у Павла Гердта і Самуїла Андріанова. Після Жовтневої революції школу розпущено, і йому довелося заробляти на життя таперством. Незабаром школу знову відкрили (її фінансування, тим не менш, було значно урізано), і в 1921 році, закінчивши її, Баланчивадзе вступив в балетний клас Петроградської консерваторії, де вивчав також гру на фортепіано, теорію музики, контрапункт, гармонію і композицію, і був прийнятий у кордебалет Державного театру опери та балету.
1922 року він одружився з п'ятнадцятирічною танцівницею Тамарою Жевержеєвою, донькою відомого театрального діяча Левкія Жевержеєва. 1923 року закінчив консерваторію.
Під час поїздки на гастролі до Німеччини 1924 року Баланчивадзе разом з кількома іншими радянськими танцівниками вирішив залишитися в Європі і незабаром опинився в Парижі, де отримав запрошення від Сергія Дягілєва на місце хореографа в Російському балеті[3]. За порадою Дягілєва танцюрист адаптував своє ім'я на західний манер — Джордж Баланчин.
Незабаром Баланчин став балетмейстером Російського балету, і впродовж 1924–1929 років (до смерті Дягілєва) поставив дев'ять великих балетів і низку невеликих окремих номерів. Він співпрацював із такими композиторами, як Сергій Прокоф'єв, Ігор Стравінський, Клод Дебюссі, Ерік Саті, Моріс Жозеф Равель.
Серйозна травма коліна не дозволила йому продовжувати кар'єру танцівника, і він повністю переключився на хореографію.
Після смерті Дягілєва Російський балет почав розпадатися, і Баланчин покинув його. Він працював спочатку в Лондоні, потім в Копенгагені, де був запрошеним балетмейстером. Повернувшись на деякий час в Новий Російський балет, який влаштувався у Монте-Карло, і поставивши кілька номерів для Тамари Туманової, Баланчин незабаром знову пішов з нього, вирішивши організувати власну трупу — «Балет 1933» (Les Ballets 1933). Трупа проіснувала лише кілька місяців, але за цей час провела у Парижі фестиваль з тією ж назвою. Після однієї з постановок відомий американський меценат Лінкольн Кірстайн запропонував Баланчину перебратися до США і там заснувати балетну трупу. Хореограф погодився і в жовтні 1933 року переїхав до США.
Першим проектом Баланчина на новому місці було відкриття балетної школи. За фінансової підтримки Лінкольа Кірстайна і Едварда Ворберга 2 січня 1934 року Школа Американського балету прийняла перших учнів. Баланчин сам викладав у школі, відкривши талант Гілсі Кіркланд, а також особисто відібрав та запросив низку яскравих танцюристів, зокрема Мюріела Стюарта, українських балерин Антоніну Тумковську та Хелен Дудін, обидві уродженки Києва, та Олександру Данілову[4], що виховали кілька поколінь артистів американського балету[5].
Через рік Баланчин засновував професійну трупу — «Американський балет», який виступав спочатку в Метрополітен-опера, потім гастролював як самостійний колектив, а в середині 1940-х розпався.
Нова трупа Баланчина «Балетне товариство» була створена знову при щедрій підтримці Кірстайна. 1948 року Баланчину надійшло запрошення керувати цією трупою у складі Нью-Йоркського центру музики і драми. Так «Балетне товариство» стало Нью-Йоркським міським балетом.
У 1950-ті — 1960-ті роки Баланчин здійснив ряд успішних постановок, серед них і «Лускунчик» Чайковського, виконання якого стало різдвяною традицією у США.
З кінця 1970-х у хореографа почали проявлятися ознаки хвороби Кройцфельда—Якоба. Він помер в 1983 році, похований на кладовищі Окленд в Нью-Йорку[6].
Баланчин вважав, що в балеті абсолютно не важливий сюжет, головне лише музика і сам рух: «Треба відкинути сюжет, обійтися без декорацій і пишних костюмів. Тіло танцівника — його головний інструмент, його має бути видно. Замість декорацій — зміна світла… Тобто танець висловлює все за допомогою тільки лише музики.»[7].
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б https://www.nycballet.com/discover/our-history/george-balanchine/
- ↑ Joseph Horowitz (2008). Artists in Exile: How Refugees from Twentieth-Century War and Revolution Transformed the American Performing Arts, New York: HarperCollins; ISBN 0-06-074846-X
- ↑ Antonina Tumkovsky and Helene Dudin who were both from Kiev // Excerpt: 'Apollo's Angels' by Jennifer Homans, npr.org. Архів оригіналу за 30 жовтня 2013. Процитовано 23 жовтня 2013.
- ↑ Tributes to Tumey: Two Former Students Salute Antonina Tumkovsky, Who Has Retired from SAB at 98 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 19 жовтня 2013. Процитовано 19 жовтня 2013.
- ↑ George Balanchine (1904–1983) — Find A Grave Memorial. Архів оригіналу за 24 липня 2012. Процитовано 19 жовтня 2013.
- ↑ С.Волков. Страсти по Чайковскому. Разговоры с Джорджем Баланчиным. М.: Эксмо, 2002. С. 162
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: George Balanchine |
- Баланчин Джорж, Мэйсон Френсис. Сто один рассказ о большом балете/ Пер.с англ. — М.: КРОН-ПРЕСС, 2000. — 494 с. — 6000 экз. — ISBN 5-23201119-7