Балакін Федір Микитович

Балакін Федір Микитович
Народився	23 травня 1907(1907-05-23) село Загоречі, тепер Калузької області, Російська Федерація
Помер	23 квітня 1969(1969-04-23) (61 рік) місто Київ
Громадянство	СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	державний діяч
Alma mater	Національна металургійна академія України (1930)
Партія	КПРС
Нагороди

Федір Микитович Балакін (нар. 23 травня 1907(19070523), село Загоречі, тепер Калузької області, Російська Федерація — 23 квітня 1969, Київ) — український радянський діяч, директор Нижньодніпровського трубопрокатного заводу імені Карла Лібкнехта Дніпропетровської області. Депутат Верховної Ради УРСР 3-го скликання.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в родині робітника. Трудову діяльність розпочав у 1924 році ливарником мартенівського цеху металургійного заводу імені Петровського у місті Катеринославі (Дніпропетровську).

Член ВКП(б) з 1928 року.

У 1930 році закінчив Дніпропетровський металургійний інститут. У 1930—1932 роках — аспірант кафедри металургії сталі Дніпропетровського металургійного інституту. Навчався в аспірантурі інституту.

У 1933—1934 роках — інженер, начальник зміни Дніпропетровського металургійного заводу імені Леніна.

У 1934—1936 роках — служба в Червоній армії.

У 1936—1939 роках — начальник зміни Дніпропетровського металургійного заводу імені Леніна. У серпні 1939—1941 року — начальник мартенівського цеху Нижньодніпровського трубопрокатного заводу імені Карла Лібкнехта міста Дніпропетровська.

Під час німецько-радянської війни був евакуйований у східні райони СРСР. У 1941—1943 роках — начальник мартенівського цеху, секретар заводського партійного комітету ВКП(б) Виксунського металургійного заводу Горьковської області РРФСР.

У 1943—1951 роках — директор Нижньодніпровського трубопрокатного заводу імені Карла Лібкнехта міста Дніпропетровська.

У 1951—1963 роках — начальник Головного управління матеріально-технічного постачання Міністерства чорної металургії СРСР; на керівних посадах в Міністерстві чорної металургії Української РСР; начальник управління матеріально-технічного постачання і збуту Дніпропетровської Ради народного господарства (раднаргоспу).

У 1963 — січні 1966 року — 1-й заступник голови Придніпровської Ради народного господарства (раднаргоспу).

У січні 1966 — квітні 1969 року — заступник міністра чорної металургії Української РСР.

Нагороди[ред. | ред. код]

• орден Леніна
• чотири ордени Трудового Червоного Прапора (19.07.1958,)
• медалі
• Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (22.05.1967)

Джерела[ред. | ред. код]

• газета «Правда Украины» — квітень 1969 р.
• [1]