Бабич Валерій Васильович
| Валерій Васильович Бабич | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився | 27 січня 1941 (83 роки) Запоріжжя | |||
| Країна |  СРСР Україна | |||
| Діяльність | прозаїк, есеїст | |||
| Мова творів | російська | |||
| Роки активності | з 2000 року | |||
| Magnum opus | «Наші авіаносці» (рос.) | |||
| Діти | Гліб Бабіч | |||
| Премії | «Золоте перо» (2006) Імені М. М. Аркаса (2012) | |||
| Сайт: 1970–1980 роках — корабел, конструктор радянських [[Авіаносний крейсер|авіаносців | ||||
| | ||||
 Бабич Валерій Васильович у Вікісховищі | ||||
Ба́бич Вале́рій Васи́льович — інженер-суднобудівник, до 1991 року начальник конструкторського бюро у відділі головного конструктора Чорноморського суднобудівного заводу в Миколаєві з авіаносних кораблів і наземного комплексу випробувань корабельної авіації «Нитка». Після виходу на пенсію — письменник, краєзнавець, журналіст. Член Національної спілки журналістів України (2002), Спілки письменників Росії (2008), лауреат миколаївського обласного конкурсу засобів масової інформації «ПроМедіа» (2002), премій «Золоте перо» (2006) та імені М. М. Аркаса (2012)[1].
Біографія[ред. | ред. код]
Валерій Васильович народився 27 січня 1941 року в Запоріжжі в журналістській родині. В 1950 році разом з батьками переїхав до Миколаєва. В 1955 році поступив у миколаївський суднобудівний технікум, який закінчив у 1959 році.
Після закінчення технікуму з 1959 по 1962 рік працював електромонтажником на суднобудівному заводі імені 61 комунара. Брав участь у будівництві головного великого протичовнового корабля 61-го проекту «Комсомолець України», пошуково-рятувальних кораблів для Військово-морського флоту[2].
Інженер-конструктор[ред. | ред. код]
В 1967 році Валерій Бабич закінчив Миколаївський кораблебудівний інститут. Після закінчення вишу направлений на роботу у відділ головного конструктора Чорноморського суднобудівного заводу конструктором з ракетно-артилерійського озброєння. Брав участь у роботах над комплексами озброєння протичовнових крейсерів-вертольотоносців проекту 1123 «Москва» і «Ленінград»[2].
З 1969 року — провідний конструктор відділу головного конструктора ЧСЗ з систем, що обслуговують космічний комплекс на будівництві судна космічної служби «Академік Сергій Корольов»[2].
Після здачі Військово-морському флоту «Сергія Корольова» працював на будівництві авіаносних крейсерів — радянського аналога авіаносців[2]:
- 1970–1975 роки — провідний конструктор відділу головного конструктора ЧСЗ з авіаційного комплексу на будівництві авіаносного крейсера «Київ».
- 1976–1978 роки — керівник групи озброєння відділу головного конструктора (ракетно-артилерійське, авіаційне і протичовнове озброєння) при будівництві тавкр «Мінськ».
- 1979–1991 роки — начальник конструкторського бюро відділу головного конструктора з авіаносців і наземному комплексу випробувань корабельної авіації «Нитка» (будівництво тавкр «Новоросійськ», «Баку», «Тбілісі», «Варяг», атомного важкого авіаносного крейсера «Ульяновськ»).
На цей період припали найбільш насичені роки в радянській програмі будівництва авіаносних кораблів. Наприклад, у 1981 році одночасно добудовувався і готувався до випробувань «Новоросійськ», «Баку» готувався до спуску на воду, а в Невському ПКБ в Ленінграді розроблявся технічний проект авіаносного корабля нового покоління проекту 1143.5, призначеного для базування палубних винищувачів Як-41М, Су-27К і МіГ-29К[3]. З 1977 року в Криму, на аеродромі Саки, Чорноморський суднобудівний завод розпочав роботи з будівництва унікального науково-випробувального навчального тренажера корабельної авіації НИТКА. На цьому береговому комплексі-тренажері відпрацьовувалися дослідні зразки злітно-посадкових механізмів і трамплінів, тренувались льотчики корабельної авіації[4].
В 1983 році Валерій Бабич здійснив похід з Севастополя на Північний флот, в Сєвєроморськ на авіаносному крейсері «Новоросійськ», а у 1988 — провів сім місяців на бойовій службі в Середземному морі на тавкр «Баку», після чого здійснив перехід на цьому кораблі на Північ, до місця його постійного базування в Сєвєроморську. Стаж наплаваності Бабича за цей період склав понад 60 місяців — п'ять років[2].
З 1991 до 1993 року Валерій Васильович працював начальником відділу зовнішньоекономічних зв'язків Чорноморського суднобудівного заводу. Потім — представником італійського суднобудівного заводу «Арсенале-Венеція» в Україні.
Творчий доробок[ред. | ред. код]
З 2000 року Валерій Васильович активно займається літературною і журналістською діяльністю. Член Національної спілки журналістів України, Спілки письменників Росії, лауреат миколаївського обласного конкурсу засобів масової інформації «ПроМедіа» (2002), премій «Золоте перо» (2006) та імені М. М. Аркаса (2012)[1].
Книгам Валерія Бабича присвоєно номери:[5]:
«Наші авіаносці» – книга 1
«Місто святого Миколая та його авіаносці» – книга 2
«Володарі океанів» – книга 3
«Світовий авіаносний флот» – книга 4
«Протичовнове павутиння» – книга 5
«Південна правда. Історія та долі» – книга 6
«Журналіст Тетяна Трескунова» – книга 7
«Древо життя» – книга 8
«Коли змінюються епохи» – книга 9
«Південна корабельна столиця» – книга 10
«Володимир Костенко» (книга випущена у серії «Легендарні імена»)
Перекладено на англійську мову та підготовлено до випуску:
«Lords of the Oceans» («Володарі океанів»),
«World Aircraft Carrier Fleet» («Світовий авіаносний флот»).
.jpg)
- Книга-спогади «Наші авіаносці» (російською мовою)[6]. В книзі, написаній в формі щоденника, автор згадує про бойові походи на авіаносних крейсерах «Новоросійськ» і «Баку», в яких він брав участь. На фоні спогадів розкриваються подробиці проектування і будівництва найбільших і складних кораблів, з тих що створювалися нашою суднобудівною промисловістю, про розвиток класу авіаносців і палубної авіації в СРСР та за кордоном в кінці XX століття.
- Науково-популярне видання «Місто Святого Миколи і його авіаносці» (російською мовою)[7]. Розповідається про розвиток Миколаєва як міста-верфі, осередку суднобудування, про побудовані миколаївськими корабелами унікальні кораблі від лінкорів-дредноутів типу «Імператриця Марія» до важких авіаносних крейсерів — авіаносців «Варяг» «Адмірал Кузнецов», «Ульяновськ». Окремі розділи книги присвячені творцям літаків вертикального злету та приземлення Як-38, Як-141, палубних винищувачів Су-27К, МіГ-29К, протичовнових вертольотів Ка-25 і Ка-27 тощо.
- Науково-популярне видання «Володарі океанів». Половина книги присвячена авіаносним кораблям Чорноморського суднобудівного заводу, починаючи від вертольотоносців «Москва» і «Ленінград» і закінчуючи атомним авіаносцем «Ульяновськ». А друга половина книги — атомним авіаносцям США, починаючи з «Ентерпрайза» і закінчуючи останнім авіаносцем «Джеральд Форд». У книзі вперше зібрані воєдино фотографії авіаносців, побудованих на Чорноморському суднобудівному заводі в Миколаєві і авіаносців, побудованих на верфі «Newport News Shipbuilding» в США. У книзі представлені так само всі типи палубної авіації, включаючи новітні розробки.
- Краєзнавче видання «Журналісти міста Святого Миколая. Історія і долі» (російською мовою)[8]. В багато ілюстрованій історичними світлинами книзі показане життя Миколаєва в другій половині XX століття через долі найвідоміших миколаївських журналістів, письменників, літераторів.
- Краєзнавчий нарис «Журналіст Тетяна Трескунова» (російською мовою)[9]. В книзі розповідається про життя і творчій шлях миколаївської журналістки Тетяни Захарівни Трескунової - мами Валерія Бабича, яка працювала в газетах «Бузька зоря» і «Південна правда» в 1950–1987 роках, а напередодні війни і після її закінчення — в запорізькій обласній газеті «Індустріальне Запоріжжя»; опубліковані її обрані нариси і репортажі, розповідається про подальшу долю деяких героїв цих статей.
- Історичний нарис «Володимир Костенко» (російською мовою)[10]. В брошурі серії «Легендарні імена» розкривається життєвий шлях російського і радянського інженера-кораблебудівника, учасник Цусимської битви, одного з організаторів суднобудування в СРСР, лауреата Сталінської премії Володимира Поліевктовича Костенка. Докладно висвітлений десятирічний період роботи Костенка на Миколаївському заводі «Наваль» в період будівництва лінкорів «Імператриця Катерина Велика», «Імператор Микола I» і есмінців типу «Новик» і «Дєрзкій».
- Книги Валерія Бабича переведені на китайську мову і видані в Китаї:
- Книга «Місто святого Миколая i його авіаносці» випущена під назвою «Велике морське протистояння», видавництво Ship Engineering Editorial & Publishing House, Шанхай, 2013 рік.瓦列里巴比奇 关于 航空 书籍 在 中国 的 翻译 及 出版: "伟大 的 海上 对抗", 出版社
- Чотиритомник під загальною назвою «Наші авіаносці», випущений в Китаї, 2017 рік, видавництво Ship Engineering Editorial & Publishing House, Шанхай, 2017 рік.丛书 "我们 的 航母" 分为 四册 2017 年, 出版社:
- «Щоденники далеких походів» - 1 том. "海上 远航 日记" - 第一 册
- «Документальна повість про морські конфронтації» - 2 том "还 上 对抗 纪实" - 第二 册
- «Тактика і техніка авіаносців» - 3 том "航母 战术 技术" - 第三 册
- «Пошук атомних підводних човнів» - 4 том "猎捕 核潜艇" - 第四 册
Опублікував понад півсотні статей в «Південній правді», «Вечірньому Миколаєві», «Миколаївських Новинах», «Кримській правді», журналах «Миколаїв» і «Нове століття». Деякі з них:
- «Імператриці і Імператори» («Вечірній Миколаїв», стаття про лінкори-дредноути типу «Імператриця Марія»)[11];
- «На хвилях Перської затоки» («Південна правда», про Ірано-іракську війну та участі кораблів ВМФ СРСР в патрулюванні і проводці суден Перською затокою)[12];
- «Китайський авіаносець „Мінськ“» («Вечірній Миколаїв», про долю авіаносного крейсера «Мінськ», який став експонатом військового парку Minsk World в Шеньчжені)[13];
- «Ракетний залп нашого першого авіаносця» («Південна правда», про перші кроки першого радянського «авіаносця» — авіаносного крейсера «Київ»)[14];
- «Юрій Іванович Макаров» («Вечірній Миколаїв», про директора ЧСЗ в період будівництва авіаносців)[15];
- «Китайський авіаносець „Київ“» («Південна правда», про долю, яка спіткала крейсер «Київ» після розпаду СРСР)[16];
- «Головний будівельник радянських авіаносців» («Вечірній Миколаїв», про роботу і життєвий шлях організатора і керівника вітчизняного суднобудування, Героя Соціалістичної Праці Івана Йосиповича Вінника)[17];
- «Директор» («Вечірній Миколаїв», про організатора будівництва миколаївських авіаносців, директора двох суднобудівних заводів «Імені 61 комунара» і Чорноморського Ігоря Миколайовича Овдієнка)[18];
- «Лауреат Ленінської премії» («Вечірній Миколаїв», до 90-річчя з дня народження капітана 1 рангу Віталія Васильовича Ващіленка — відомого військово-морського інженера-турбініста)[19];
- «Ностальгія» («Вечірній Миколаїв», про долю капітана яхти «Ікар» Бориса Степановича Немирова, який підготував і очолив першу в СРСР навколосвітню подорож яхти)[20];
- «Головний конструктор і головний будівник першого радянського авіаносця» («Нове століття», про творчий тандем — головного конструктора кораблів проекту 1143 Аркадія Васильовича Маринича і їх головного будівника Івана Йосиповича Вінника[21];
- «Перл-Гарбор. Аіваносці в бою» («Нове століття», про застосування авіаносців на Тихоокеанському ТВД під час Другої світової війни, уроки Перл-Гарбора)[22];
- «Два „Новоросійська“» («Нове століття», про паралелі в долі двох кораблів — лінкора «Новоросійськ» і авіаносця «Новоросійськ»[23];
- «Перша посадка» («Південна правда», про перші в світі посадку і зліт з корабельного трампліна тавкр «Тбілісі» літаків зі звичайною аеродинамічною схемою Су-27К, МіГ-29К і Су-25УТГ)[24];
- «Багатомільярдна спадщина» («Вечірній Миколаїв», про авіаносці, які дісталися в спадок Росії і Україні, і що були знищені або розпродані за безцінь)[25];
- «Куди йти нашому суднобудуванню» («Вечірній Миколаїв», про перспективи українського суднобудування сьогодні)[26];
- «„Варяг“ в Китаї: Погляд з України» («Південна правда», про поневіряння важкого авіаносного крейсера «Варяг»)[27] та інші.
Валерій Васильович Бабич із сім'єю живе в Миколаєві.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Новое издание книги Валерия Бабича. [Архівовано 4 вересня 2017 у Wayback Machine.] Вечірній Миколаїв. 14.06.2012 (рос.)
- ↑ а б в г д Біографія Валерія Бабича [Архівовано 2013-02-21 у Wayback Machine.] на сайті «Наші авіаносці» [Архівовано 21 лютого 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ История создания авианесущих крейсеров в СССР [Архівовано 14 грудня 2014 у Wayback Machine.] на сайті «Грани.Ру» 19.04.2005 (рос.)
- ↑ Зінур Ляпін.«Нитка» — Это … Наземный испытательный тренировочный комплекс авиационный. [Архівовано 15 лютого 2018 у Wayback Machine.] Моряк України. 21.09.2011 (рос.)
- ↑ Книги Валерія Бабича [Архівовано 21 лютого 2013 у Wayback Machine.] на сайті «Наші авіаносці» (рос.)
- ↑ Бабич В. В. Наши авианосцы на стапелях и в дальних походах. — Николаев : Атолл, 2003. — 544 с. — ISBN 966-7726-69-X.
- ↑ Бабич В. В. Город Святого Николая и его авианосцы. — Николаев : Атолл, 2009. — 763 с. — ISBN 966-8147-82-0.
- ↑ Бабич В. В. Журналисты города святого Николая. История и судьбы. — Николаев : Возможности Киммерии, 2011. — 719 с. — ISBN 978-966-7676-57-5.
- ↑ Бабич В. В. Журналист Татьяна Трескунова. — Симферополь : Таврия, 2002. — 124 с. — ISBN 966-572-304-9.
- ↑ Бабич В. В. Владимир Костенко. — Николаев : Издательство Ирины Гудым, 2009. — 32 с.
- ↑ Вечерний Николаев. № 86. 01.08.2002.
- ↑ Южная правда. № 31. 22.03.2003.
- ↑ Вечерний Николаев. № 85. 31.07.2003.
- ↑ Южная правда. № 95. 04.09.2003.
- ↑ Вечерний Николаев. № 100. 07.09.2004.
- ↑ Южная правда. № 54. 18.05.2006.
- ↑ Вечерний Николаев. № 115-116. 27.09.2007.
- ↑ Вечерний Николаев. № 133. 06.11.2007.
- ↑ Вечерний Николаев. № 140. 22.11.2007.
- ↑ Вечерний Николаев. № 151. 31.12.2009.
- ↑ Новый векъ. № 3-4. 2001.
- ↑ Новый векъ. № 1-2. 2002.
- ↑ Новый векъ. № 3-4. 2002.
- ↑ Новый векъ. № 7-8. 2011.
- ↑ Вечерний Николаев. № 101. 10.09.2011.
- ↑ Вечерний Николаев. № 124. 03.11.2011, Новая николаевская газета. № 46. 16.11.2011.
- ↑ Южная правда. № 119. 25.10.2012.
Джерела[ред. | ред. код]
 Зовнішні відеофайли | |
|---|---|
 | Інтерв'ю з Валерієм Бабичем на телеканалі «Миколаїв». Частина 1 |
| | Інтерв'ю з Валерієм Бабичем на телеканалі «Миколаїв». Частина 2 |
- Біографія Валерія Васильовича Бабича. на сайті «Наші авіаносці» (рос.) . Архів оригіналу за 22 квітня 2013. Процитовано 25 березня 2013. [недоступне посилання з 04.03.2018]
- Біографія Валерія Васильовича Бабича. на сайті Миколаївського земляцтва в Москві (рос.) . Архів оригіналу за 22 квітня 2013. Процитовано 25 березня 2013.
- Книги Валерія Бабича. на сайті «Наші авіаносці» (рос.) . Архів оригіналу за 22 квітня 2013. Процитовано 25 березня 2013. [недоступне посилання з 04.03.2018]
- Валерій Бабич. на сайті «Миколаїв літературний» (рос.) . Архів оригіналу за 22 квітня 2013. Процитовано 25 березня 2013.
- Катерина Наточа (7 червня 2011). Журналисты прочитают правду о себе. Вечірній Миколаїв (рос.) . Архів оригіналу за 22 квітня 2013. Процитовано 25 березня 2013.
- Николаев: остатки былого величия целой эпохи судостроения. Сайт NikLife (рос.) . 4 квітня 2012. Архів оригіналу за 22 квітня 2013. Процитовано 25 березня 2013.
|
