Ахмедов Михайло Володимирович
| Михайло Володимирович Ахмедов | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| башк. Михаил Владимир улы Әхмәтов | |||||||||
 | |||||||||
| Народження | 24 квітня 1925 с. Василькове, зараз Купинський район, Новосибірська область, РФ (за іншими даними у с. Татарське, Омська область [1]) | ||||||||
| Смерть | 27 серпня 1989 (64 роки) м. Воронеж, РФ | ||||||||
| Країна |  СРСР | ||||||||
| Рід військ | стрілецькі війська | ||||||||
| Освіта | Московське вище військове командне училище | ||||||||
| Роки служби | 1943–1965 | ||||||||
| Партія | КПРС | ||||||||
| Звання | гвардії  Підполковник | ||||||||
| Командування | стрілець-автоматник 3-го стрілецького батальйону 241-го гвардійського стрілецького полку 75-ї Бахмацької двічі Червонопрапорної ордена Суворова гвардійської стрілецької дивізії | ||||||||
| Війни / битви | Німецько-радянська війна • Чернігівсько-Прип'ятська операція • Битва за Дніпро • Битва за Київ (1943) | ||||||||
| Нагороди |
| ||||||||
Ахмедов Михайло Володимирович (нар. 24 квітня 1925 — 27 серпня 1989) — радянський військовик. У роки німецько-радянської війни, стрілець-автоматник 3-го стрілецького батальйону 241-го гвардійського стрілецького полку 75-ї гвардійської стрілецької дивізії 30-го стрілецького корпусу 60-ї Армії Центрального фронту, Герой Радянського Союзу (17.10.1943), гвардії червоноармієць[2], пізніше гвардії підполковник.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 20 квітня 1915 року в с. Василькове, зараз Купинський район, Новосибірська область у робітничій родині (за іншими даними у с. Татарське, Омська область[1]). Вчився у Байрам-Алійському технікумі сільгосп машин (Туркменістан).
У Червоній Армії з лютого 1943 року. На фронті з серпня 1943 року, М. В. Ахмедов відзначився при форсуванні ріки Дніпро північніше Києва восени 1943 року, у боях при захопленні та утриманні плацдарму на правому березі Дніпра в районі сіл Глібівка та Ясногородка (Вишгородський район Київської області). Командир 241-го гвардійського стрілецького полку гвардії підполковник Бударін М. П. в нагородному листі написав, що в боях на Київському напрямку Ахмедов проявив мужність і доблесть[3]. 23.09.1943 року під вогнем противника одним з перших форсував Дніпро і напівроздягнений вступив у бій. В цьому бою знищив 37 гітлерівців. З 24.09.1943 року до 29.9.1943 безперервно знаходився у розвідці, дав дуже цінні відомості про місця знаходження артилерії та піхоти противника[4].
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 жовтня 1943 року за мужність і героїзм проявлені при форсуванні Дніпра і утриманні плацдарму гвардії червоноармійцю Ахмедову Михайлу Володимировичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка»[5].
Під час звільнення Білорусі гвардії старший сержант Ахмедов у складі групи розвідників проникнув у німецький тил, звідки світовими, димовими та радіосигналами наводив американські бомбардувальники на скупчення німецьких військ, цистерни з пальним, танки. Був нагороджений американським орденом Срібна Зірка[6].
В наступних боях комсорг 3-го стрілецького батальйону 212-го стрілецького полку М. В. Ахмедов проводив велику підготовчу роботу з особовим складом, разом з бійцями йшов у наступ, першим вривався у траншеї противника, заохочуючи воїнів власним прикладом[7]. Наказом військам 65-ї Армии № 376/н від 03.08.1944 року був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня.
У боях в Прибалтиці гвардії молодший лейтенант Ахмедов показав зразок організації комсомольської роботи. Командир 212-го гвардійського стрілецького полку гвардії полковник Чусовитін І. А. написав в нагородному листі[8], що Ахмедов своїм особистим прикладом надихав молодь на подвиги. В боях східніше Бедері особисто брав участь у відбитті трьох контратак противника. Був нагороджений орденом Червоної Зірки.
У лютому 1945 року в боях за м. Заллентін Ахмедов мобілізував комсомольців на виконання бойового наказу командира. Командир полку гвардії полковник Воробйов А. П. написав у нагородному листі[9], що в критичні хвилини бою, коли вибула зі строю кулеметна обслуга, Ахмедов сам ліг за кулемет і відбивав контратаки противника. Коли був розбитий кулемет, підібрав автомат і продовжив битися. Ахмедов був нагороджений орденом Вітчизняної війни 1 ступеня.
Після війни М. В. Ахмедов продовжив службу в армії. В 1947 році він закінчив курси Московського воєнного округу, а в 1957 році екстерном — Московське загальновійськове командне училище. З 1965 року підполковник Ахмедов у відставці.
Жив у м. Воронеж. Помер 27 серпня 1989 року.
Нагороди[ред. | ред. код]
- медаль «Золота Зірка» № 1547 Героя Радянського Союзу (17 жовтня 1943)
- Орден Леніна
- Орден Вітчизняної війни 1 ступеня
- Орден Вітчизняної війни 1 ступеня
- Орден Вітчизняної війни 2 ступеня
- Орден Червоної Зірки
- Орден Срібна Зірка
- Медалі
Пам'ять[ред. | ред. код]
- Ім'я Героя носить школа № 10 у м. Челябінськ.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б http://geroiuzb.narod.ru/sp.htm Герои Узбекистанцы
- ↑ Посада та військове звання подані на дату здійснення подвигу
- ↑ http://www.podvignaroda.mil.ru/ — [Архівовано 2012-07-25 у Wayback Machine.] Фонд 33. — Оп. 686044, д. 2728, запись 20184319, стр. 1 (рос.)
- ↑ http://www.podvignaroda.mil.ru/ — [Архівовано 2012-07-25 у Wayback Machine.] Фонд 33. — Оп.793756, д.3, запись 150000001, стр. 352 (рос.)
- ↑ http://www.podvignaroda.mil.ru/ [Архівовано 2012-07-25 у Wayback Machine.] ЦАМО — фонд 33, опись 68252,5 ед. хран 48, запись 12057300 (рос.)
- ↑ http://www.podvignaroda.mil.ru/ [Архівовано 2012-07-25 у Wayback Machine.] ЦАМО — Фонд 33. — Оп.686196, д.967, запись 23280715, стр. 4
- ↑ http://www.podvignaroda.mil.ru/ — [Архівовано 2012-07-25 у Wayback Machine.] Фонд 33. — Оп. 690155, д. 1185, запись 30352281, стр. 59 (рос.)
- ↑ http://www.podvignaroda.mil.ru/ — [Архівовано 2012-07-25 у Wayback Machine.] Фонд 33. — Оп. 690306, д. 3544, запись 42292575, стр. 6 (рос.)
- ↑ http://www.podvignaroda.mil.ru/ — [Архівовано 2012-07-25 у Wayback Machine.] Фонд 33. — Оп. 686196, д. 967, запись 23280715, стр. 4 (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Ахмедов Михайло Володимирович. // Сайт «Герои страны» (рос.). (Перевірено 1 жовтня 2011)
- Книга памяти Украины (рос.)
- Энциклопедия Министерства обороны РФ [Архівовано 8 червня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
- Новосибирская книга памяти [Архівовано 29 квітня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
- Ахмедов М. В. [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- Герои Узбекистанцы [Архівовано 5 січня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
Література[ред. | ред. код]
- Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1987. — Т. 1 /Абаев — Любичев/. — 911 с. — 100 000 экз. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382(рос.)
- Днепр — река героев. — 2-е изд., доп. — Киев: Изд. полит. лит Украины, 1988. — ISBN 5-319-00085-5(рос.)
| |||||||
