Астров-Шумілов Геннадій Костянтинович

Народний депутат України
	4-го скликання

Астров-Шумілов Геннадій Костянтинович
Народився	13 вересня 1937; місто Красний Луч, ; Луганська область
Помер	24 липня 2011 (73 роки)
Поховання	Q123686887?
Громадянство	СРСР→ Україна
Діяльність	політик
Alma mater	Донбаський державний технічний університет
Заклад	Донбасантрацит
Членство	Верховна Рада України IV скликання
Посада	народний депутат України
Заслужений шахтар України	Почесна грамота Кабінету Міністрів України
	; ; ;

Геннадій Костянтинович Астров-Шумілов (13 вересня 1937, Красний Луч Луганської області — 24 липня 2011^[2]) — український політик.

Освіта[ред. | ред. код]

1953–1957 — навчався у Краснолуцькому гірничому технікумі. 1965 — закінчив Комунарський гірничо-металургійний інститут, «Розробка родовищ корисних копалин». 1991 — аспірант Московського гірничого інституту.

Кандидат технічних наук (1991). Професор Донбаського гірничо-металургійного інституту. Академік АІНУ, член-кореспондент АГНУ.

Трудова біографія[ред. | ред. код]

З липня 1957 року — гірничий майстер, з червня 1960 року — помічник начальника дільниці шахти № 16 тресту «Краснолучвугілля».

З вересня 1960 року — студент Комунарського гірничо-металургійного інституту. З червня 1965 року — помічник головного інженера шахти № 16 тресту «Краснолучвугілля».

З вересня 1965 року — начальник дільниці, з вересня 1970 року — заступник директора з виробництва шахти імені «Ізвєстій», з квітня 1971 року — заступник начальника, з серпня 1972 року — начальник шахтодільниці шахтоуправління імені «Ізвєстій», з листопада 1973 року — головний інженер шахтоуправління «Знамя коммунизма», з червня 1974 року — директор шахтоуправління «Запорізьке», з травня 1975 року — директор шахтоуправління «Хрустальське», з жовтня 1978 року — директор шахти «Хрустальська» комбінату «Донбасантрацит» міста Красний Луч.

З червня 1979 року — технічний директор — головний інженер ВО «Донбасантрацит» міста Красний Луч. З вересня 1980 року — генеральний директор ВО «Ровенькиантрацит».

З червня 1996 року — голова правління ВАТ «Ровенькиантрацит», з грудня 1996 року — голова правління — генеральний директор, з січня 1998 по квітень 2002 року — генеральний директор — голова правління ДХК «Ровенькиантрацит» міста Ровеньки Луганської області.

Політична біографія[ред. | ред. код]

З квітня 2002 по березень 2005 — народний депутат України 4-го скликання, обраний за виборчим округом № 111 (Луганська область). Діяльність позначена кількома переходами між фракціями:

15 травня 2002 — 5 липня 2002 — фракція «Єдина Україна»;
5 липня 2002 — 21 травня 2004 — група «Народний вибір»;
21 травня 2004 — 31 травня 2005 — група «Союз»;
31 травня 2005 — 4 листопада 2005 — фракція Блоку Юлії Тимошенко;
16 листопада 2005 — 21 грудня 2005 — група «Довіра народу»;
з 21 грудня 2005 — група «Відродження».

Член Комітету ВРУ з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки (з червня 2002).

2004 — довірена особа кандидата на пост Президента України Януковича в територіальному виборчому окрузі № 112^[3].

2006 — балотувався до ВРУ від Партії «Відродження» (№ 4 у виборчому списку)^[4], але до парламенту не пройшов.

Відзнаки[ред. | ред. код]

Медаль «За доблесну працю. На ознаменування 100-річчя з дня народження Леніна» (1970).
Повний кавалер знаку «Шахтарська слава».
Заслужений шахтар України (1987).
Орден «За заслуги» III ступеня (1996).
Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (08.1998).
Почесна грамота Кабінету Міністрів України (1999).
Указом Президента Леоніда Кучми № 730/2001 від 23 серпня 2001 року за визначні особисті заслуги перед Українською державою в розвитку вугільної промисловості присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави^[5].

Інше[ред. | ред. код]

Співавтор книг: «Тлумачний словник-довідник. Основні поняття АСУ» (1993), «Початки комп'ютерної грамотності» (1993), «Тлумачний словник-довідник з ринкової економіки та менеджменту» (1993), 10 наукових статей.