Астаф'єв Віктор Петрович

Віктор Петрович Астаф'єв
Пам'ятник письменнику у Красноярську
Народився	1 травня 1924(1924-05-01)[1][2] або 2 травня 1924(1924-05-02)[3][4] Овсянка
Помер	29 листопада 2001(2001-11-29)[4][5][…] (77 років) Красноярськ
Поховання	Красноярський край
Громадянство	СРСР
Діяльність	прозаїк, есеїст, драматург
Мова творів	російська
Роки активності	1951—2001
Жанр	роман і повість[d]
Членство	СП СРСР
У шлюбі з	Maria Koryakinad
Учасник	німецько-радянська війна
Нагороди	Пушкінська преміяd
Астаф'єв Віктор Петрович у Вікісховищі

Віктор Петрович Астаф'єв (*1 травня 1924, с. Овсянка, нині смт Красноярського краю — †29 листопада 2001, Красноярськ) — радянський та російський письменник.

Біографія[ред. | ред. код]

Коли Віктору було 7 років, в Єнісеї втопилася його мати. Виховувався у бабусі та дідуся, потім у дитячому будинку.

1941 вступив до залізничної школи ФЗН на станції Єнісей, після її закінчення працював складачем потягів у передмісті Красноярська. Звідти восени 1942 призвано до армії, був на фронті водієм, зв'язківцем, артрозвідником; двічі поранено.

Брав участь в боях за Дніпро в вересні-жовтні 1943 р. Переплив і успішно закріпився на правому березі, де згодом був тяжко поранений осколком у голову. В їх корпусі з 25 тисяч солдатів вижили 3600.

Учасник визволення Кам'янеччини, зокрема Оринина. Події кінця березня — початку квітня 1944 в Оринині описав в оповіданні «Жизнь прожить» (вперше опубліковано 1987 в журналі «Новый мир», № 9).

1945 демобілізувався. 18 років працював на Уралі в м. Чусовий Пермської області вантажником, слюсарем, ливарником. Одночасно навчався у вечірній школі.

Перше оповідання «Гражданский человек» опубліковано 1951 в газеті «Чусовской рабочий». 1953 в Пермі вийшла перша збірка оповідань «До будущей весны».

Закінчив 1961 Вищі літературні курси в Москві.

Жив у Красноярську.

Народний депутат СРСР (1989—1991).

Учасник Міжнародного Шевченківського форуму «Від серця Європи — до серця України» (1989), під час якого Наталя Кащук присвятила Астаф'єву вірш «Чорна черешня» («Чорна черешня. Оринин…»).

Творчість[ред. | ред. код]

Найважливіші теми творчості Астаф'єва — військова і сільська. Одним з перших його творів був написаний в школі твір, в майбутньому перетворений письменником в оповідання «Васюткино озеро». Перші оповідання автора були опубліковані в журналі «Смена».

Романи[ред. | ред. код]

• «До будущей весны» (1953)
• «Тают снега» (1958)
• «Прокляты и убиты» (1995)

Повісті[ред. | ред. код]

• «Перевал»
• «Стародуб»
• «Звездопад» (1960—1972)
• «Кража» (1966)
• «Где-то гремит война» (1967)
• «Последний поклон» (1968)
• «Царь-рыба» (1976)
• «Ловля пескарей в Грузии» (1984)
• «Печальный детектив» (1987)
• «Так хочется жить» (1995)
• «Обертон» (1995—1996)
• «Из тихого света» (1961, 1975, 1992, 1997) (попытка исповеди)
• «Весёлый солдат» (1998)

Сучасна пастораль[ред. | ред. код]

• «Пастух и пастушка» (1967—1971—1989)

П'єси[ред. | ред. код]

• «Прости меня» (1980)

Видання творів[ред. | ред. код]

• Звездопад. Москва, 1962.
• Кража. Где-то гремит война. Повести. Москва, 1968.
• Синие сумерки. Рассказы. Москва, 1968.
• Военные страницы: Повести и рассказы.-- М.:Мол. гвардия,1986. — 464 с.,ил.,100000.В 1987 г. доп. тираж 100000.

Відзнаки[ред. | ред. код]

• Державна премія РРФСР імені Горького (1975) за повісті «Перевал», «Последний поклон», «Кража», «Пастух и пастушка».
• Державна премія СРСР (1978) за роман «Царь-рыба».
• Герой Соціалістичної Праці (1989).
• Віктору Астаф'єву була посмертно присуджена літературна премія Олександра Солженіцина за 2009 рік.^[7] Як наголошується в рішенні журі, премія вручається «письменникові світового масштабу, безстрашному солдатові літератури, що шукав світло і добро в понівечених долях природи і людини».
• На його честь названо астероїд 11027 Астаф'єв^[8].

Виноски[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

• Большая Советская Энциклопедия. — 3-е издание. — Т. 2. — М., 1970. — С. 333.
• Український Радянський Енциклопедичний Словник. — 2-е видання. — Т. 1. — К., 1986. — С. 106.
• Бажинов І. Астаф'єв Віктор Петрович // Українська літературна енциклопедія. — Т. 1. — К., 1988. — С. 95—96.
• Астаф'єв у бібліотеці Мошкова [Архівовано 6 січня 2007 у Wayback Machine.]

Посилання[ред. | ред. код]

• Фільмографія на kino-teatr.ru [Архівовано 22 серпня 2016 у Wayback Machine.](рос.)

Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво Internet Movie Database · Europeana Генеалогія та некрополістика Родовід Література та бібліографія Babelio · Open Library · Лабораторія фантастики Тематичні сайти Німецький літературний архів Марбах Словники та енциклопедії Биография.ру · Большая российская энциклопедия · Велика каталанська енциклопедія · Енциклопедія сучасної України · Православная энциклопедия · Хорватська енциклопедія · Энциклопедия Кругосвет · Brockhaus Enzyklopädie · Encyclopedia Treccani · Internetowa encyklopedia PWN · Treccanis Enciclopedia Italiana Довідкові видання ідентифікатор артиста IDU · LIMIS · Герои страны Нормативний контроль BNE: XX930362 · BNF: 11889312b · CONOR.BG: 18471525 · CONOR.SI: 41311587 · CONOR.SR: 19056487 · FAST: 1801953 · Freebase: /m/0bqs4v · GND: 118909258 · ISNI: 0000000121468735 · J9U: 987007257791205171 · KANTO: 000040789 · KRNLK: KAC201730137 · LCCN: n79113775 · LIBRIS: xv8b5tpg5tlc9tp · MAK: 9810596476205606 · NKC: jn20000600469 · NTA: 068893205 · NUKAT: n95019295 · SELIBR: 37124 · SUDOC: 026693461 · VIAF: 108234445 · WorldCat: lccn-n79113775

п о р Герої Соціалістичної Праці А  Б  В  Г  Д  Е  Є  Ж  З  І  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  Двічі Герої • Тричі Герої