Асоціація політичних наук України

Асоціація політичних наук України (АПНУ) — громадська професійна наукова організація України. Утворена 30 липня 1992 року.
З 2007 року АПНУ — член Міжнародної асоціації політичної науки (МАПН).

Асоціація об'єднує політичних аналітиків, політологів та інших фахівців у галузі суспільно-політичних досліджень.

Налічує 25 первинних організацій та діє у 25 регіонах України. До складу Асоціації політичних наук України входять три колективні члени (Українська академія політичних наук, Асоціація молодих політологів, Всеукраїнська соціологічна служба) та близько 250 індивідуальних членів — фахівців, які займаються викладацькою або науковою діяльністю у галузі політичних наук^[1].

Мета, завдання та форми діяльності[ред. | ред. код]

Основною метою діяльності Асоціації є сприяння розвитку вітчизняної політичної науки та її інтеграції у світовий науковий простір шляхом налагодження співробітництва науковців, сприяння здійсненню наукових досліджень, організації наукових заходів та оприлюднення наукової інформації. Серед основних форм роботи АПНУ — організація і проведення наукових і науково-практичних заходів — конференцій, симпозіумів, круглих столів, теоретичних та методологічних семінарів тощо. Асоціація є співзасновником наукового фахового видання — збірника наукових праць «Сучасна українська політика». Актуальні проблеми суспільного розвитку та розвитку політичної науки обговорюються на всеукраїнських Конгресах політологів, які регулярно проводяться з 2007 року.

• І Конгрес політологів України — «Консолідація українського суспільства: політичні проблеми і перспективи» (14 вересня 2007 р.);
• ІІ Конгрес «Трансформація влади в сучасній Україні: специфіка, перспективи» (22 травня 2009 р.);
• ІІІ Конгрес «Політична система України: моделі влади» (26 листопада 2010 р.);^[2]
• IV Конгрес «Політична наука в Україні: стан та перспективи розвитку» (28 травня 2012 р.);
• V Конгрес «Стратегічний курс України: політологічний дискурс» (28 березня 2014 р.);^[3]
• VI Конгрес «Українське суспільство: чинники і тенденції змін» (26 квітня 2016 р.);^[4]
• VII Конгрес «Цивілізаційне самовизначення України наприкінці ХХ — на початку ХХІ ст.» (23 березня 2018 р.).^[5]

Керівництво[ред. | ред. код]

Президент організації — чл.-кор. НАН України, доктор історичних наук, професор О. Рафальський;

перший віцепрезидент — чл.-кор. НАН України, доктор філософських наук, професор М. Михальченко;

віцепрезидент (з 2014 року — перший віцепрезидент) — доктор політичних наук, професор Ю. Шайгородський.

До складу Президії АПНУ також входять: доктор політичних наук, професор О. Бабкіна, доктор політичних наук, професор В. Горбатенко, доктор політичних наук, професор В. Денисенко, кандидат політичних наук В. Ковалевський, доктор політичних наук, професор Л. Кочубей, доктор політичних наук, професор А. Круглашов, чл.-кор. НАН України, доктор історичних наук, професор А. Кудряченко, доктор політичних наук, професор О. Фісун.

Література[ред. | ред. код]

• В. Ковалевський. Асоціація політичних наук України. Політична енциклопедія / редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови). Київ: Парламентське видавництво, 2011. — С. 43.
• Кочубей Л. Асоціація політичних наук України у системі МАПН. Сучасна українська політика. Спецвипуск: Політична наука в Україні: стан та перспективи розвитку. Київ: Вид-во «Центр соціальних комунікацій», 2013. С. 51—60.
• Кочубей Л.. Стратегічний курс Асоціації політичних наук України ― діяльність у системі міжнародної асоціації політичних наук. Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України. 2014. Вип. 3 (71). С. 395—404.
• Круглашов А. Інтеграція української політичної науки в європейський простір. Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України. 2014. Вип. 3–4 (83-84). С. 175—186.
• Рафальський О. Політична наука в Україні: здобутки та перспективи. Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України. 2014. Вип. 3–4 (83-84). С. 143—152.
• Резолюція другого Конгресу політологів України. Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. Київ: Український центр політичного менеджменту. 2009. Вип. 17. С. 353—354.
• Шайгородський Ю. Фактори інституалізації політичної науки в Україні. Сучасна українська політика. Спецвипуск: Політична наука в Україні: стан та перспективи розвитку. Київ: Вид-во «Центр соціальних комунікацій», 2013. С. 60—72.

Примітки[ред. | ред. код]