Аскольдів провулок

Аскольдів провулок; Київ
Місцевість	Печерськ
Район	Печерський
Назва на честь	київського князя Аскольда
Колишні назви
	Панкратьєвський пров., Парковий пров.
Загальні відомості
Протяжність	148 м
Координати початку	50°26′30″ пн. ш. 30°32′54″ сх. д. / 50.4419417° пн. ш. 30.5483389° сх. д.Координати: 50°26′30″ пн. ш. 30°32′54″ сх. д. / 50.4419417° пн. ш. 30.5483389° сх. д.
Координати кінця	50°26′34″ пн. ш. 30°32′59″ сх. д. / 50.4428306° пн. ш. 30.5498694° сх. д.
поштові індекси	01010
Транспорт
Найближчі станції метро	«Арсенальна»
Автобуси	А 24, 55, 55к (по вул. Івана Мазепи)
Тролейбуси	Тр 38 (по вул. Івана Мазепи)
Маршрутні таксі	Мт 444, 466, 470, 520, 527, 553 (по вул. Івана Мазепи)
Рух	двосторонній
Покриття	асфальт
Зовнішні посилання
Код у реєстрі	10037
У проєкті OpenStreetMap	r1629938
Мапа
Аскольдів провулок у Вікісховищі

Аско́льдів прову́лок — провулок у Печерському районі міста Києва, місцевість Печерськ. Пролягає від вулиці Івана Мазепи до тупика.

Історія[ред. | ред. код]

Провулок виник на початку XX століття під назвою Панкратьєвський, оскільки правив за проїзд до садиби київського губернатора Петра Панкратьєва^[ru] (1757–1810). З 1938 року — Парковий провулок^[1]. Сучасна назва на честь київського князя Аскольда — з 1944 року^[2].

Установи та заклади[ред. | ред. код]

У будинку № 3-А розташоване Управління Служби безпеки України (СБУ) в місті Києві. Частину комплексу адмінбудівлі Управління займає відділ забезпечення досудового слідства Центрального апарату СБУ (слідчий ізолятор СБУ), що має чотири поверхи і один спеціальний, підвальні приміщення, окремий в'їзд, внутрішній двір, у який виходять усі вікна установи. Вікна камер закриті металевими щитами, що мають одну щілину зверху.

У будинку № 5 знаходиться дитячий навчальний заклад № 1 «Орлятко» заводу «Арсенал». Будинок зведений 1939 року архітектором Йосипом Каракісом у стилі неокласицизму.

Цікавий факт[ред. | ред. код]

У жовтні 1987 року поблизу будівлі КДБ (буд. № 3) було встановлено погруддя Фелікса Дзержинського (скульптор Анатолій Кущ, архітектор Олег Стукалов)^[3]. Погруддя було демонтоване на початку 1990-х років^[4].

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Постанова президії Київської міської Ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів від 11 листопада 1938 року № 1082/6 «Про перейменування вулиць м. Києва» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 1. Спр. 10720. Арк. 30, 30зв, 31, 31зв, 32, 32зв, 33. [Архівовано з першоджерела 28 листопада 2015.]
↑ Витяг з постанови виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 6 грудня 1944 року № 286/2 «Про впорядкування найменувань площ, вулиць та провулків м. Києва» // Київська правда. — 1944. — № 249 (6223). — 22 грудня. — С. 2. [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.]
↑ Рицарю революції [в Аскольдовому провулку відкрито пам'ятник Ф. Дзержинському]. // Прапор комунізму. — 2010. — № 239 (2938). — 17 жовтня. Архів оригіналу за 4 липня 2013. Процитовано 7 липня 2013.
↑ Кушнір Л. Скульптура — це тяжке мистецтво. // Україна молода. — 2010. — № 224 (3989). — 30 листопада. — С. 12–13. Архів оригіналу за 4 липня 2013. Процитовано 7 липня 2013.

Джерела[ред. | ред. код]

Аскольдів провулок // Веб-енциклопедія Києва.

Аскольдів пров. // Вулиці Києва. Довідник / упоряд. А. М. Сигалов та ін. — К. : Реклама, 1975. — С. 19.

Аскольдів провулок // Вулиці Києва. Довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — С. 13. — ISBN 5-88500-070-0.
Аскольдів провулок // Київ: енциклопедичний довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : Гол. ред. Української Радянської Енциклопедії, 1981. — С. 49.
Аскольдов переулок // Киев: энциклопедический справочник / под ред. А. В. Кудрицкого — К. : Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии, 1982. — С. 47–48. (рос.)

Аскольдів провулок // Вулиці міста Києва: офіційний довідник / Додаток до рішення Київської міської ради від 22 січня 2015 року № 34/899 «Про затвердження офіційного довідника „Вулиці міста Києва“». — С. 8. [Архівовано з першоджерела 6 жовтня 2021.]
Аскольдів провулок // МІАС ЗМД «Містобудівний кадастр Києва».

Це незавершена стаття про Київ.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Портал «Київ»

[vkr-1082-1] Постанова президії Київської міської Ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів від 11 листопада 1938 року № 1082/6 «Про перейменування вулиць м. Києва» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 1. Спр. 10720. Арк. 30, 30зв, 31, 31зв, 32, 32зв, 33. [Архівовано з першоджерела 28 листопада 2015.]

[vkr-286-2] Витяг з постанови виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 6 грудня 1944 року № 286/2 «Про впорядкування найменувань площ, вулиць та провулків м. Києва» // Київська правда. — 1944. — № 249 (6223). — 22 грудня. — С. 2. [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.]

[3] Рицарю революції [в Аскольдовому провулку відкрито пам'ятник Ф. Дзержинському]. // Прапор комунізму. — 2010. — № 239 (2938). — 17 жовтня. Архів оригіналу за 4 липня 2013. Процитовано 7 липня 2013.

[4] Кушнір Л. Скульптура — це тяжке мистецтво. // Україна молода. — 2010. — № 224 (3989). — 30 листопада. — С. 12–13. Архів оригіналу за 4 липня 2013. Процитовано 7 липня 2013.

[1]

[2]

[3]

[4]