Арттурі Вуоримаа
| Арттурі Вуоримаа фін. Artturi Vuorimaa | |
 | |
| Ім'я при народженні: | швед. Vilhelm Arthur Blomberg |
|---|---|
| Народження: | 8 серпня 1890 Гельсінкі, Агентство регіонального управління Південної Фінляндіїd, Фінляндія |
| Смерть: | 28 жовтня 1972 (82 роки) Гельсінкі, Фінляндія |
| Країна: |  Фінляндія |
| Освіта: | Oulun Suomalaisen Yhteiskoulun Lukiod |
| Партія: | Рух Лапуа |
| Батько: | Еліс Бломберг |
| Мати: | Гільда Гелена Бломберг (Раутелл) |
| Діти: | Ауне Анніккі Вуоримаа, Сальме Сіско Вуоримаа Бломберг, Аллі Майре Бломберг, Тойво Олаві Бломберг, Пентті Йоганес Вуоримаа-Бломберг |
Арттурі Вуоримаа (фін. Artturi Vilho Vuorimaa 8 серпня 1890, Гельсінкі — 28 жовтня 1972, Гельсінкі) — фінський журналіст і правий політик, діяльний лідер патріотичного середовища. Учасник громадянської війни у Фінляндії на боці білих, активіст Руху Лапуа. Очолював оперативне командування повстанців під час заколоту в Мянтсяля, був автором повстанської декларації. Автор ряду публіцистичних робіт і історичних мемуарів.
В "білому" русі[ред. | ред. код]
Середню школу закінчив в Оулу. Носив прізвище Бломберг та ім'я Вільгельм Артур.
У 33-річному віці змінив шведські ім'я та прізвище на фінські — Арттурі Вуоримаа.
З юності дотримувався націонал-патріотичних і антикомуністичних поглядів. Брав участь в громадянській війні на боці білих[1].
У квітні 1918 отримав звання лейтенанта в охоронному корпусі. Згодом був підвищений до капітана Збройних сил Фінляндії.
Згодом займався журналістикою, спеціалізувався на економічних питаннях. Працював у журналі «Hakkapeliitta», що видавався за участі Охоронного корпусу [2]. Виступав з антимарксистських позицій. Входив до керівництва Спілки фронтовиків, фінансистом якого був промисловець-корпоративіст Рафаель Гаарлем.
Військовий журналіст[ред. | ред. код]
Лапуаський оперативник[ред. | ред. код]
Наприкінці 1929 Вуоримаа вступив до Руху Лапуа — праву організацію антикомуністів. Організовував пропаганду, опублікував ряд програмних текстів та художньо-публіцистичних праць. Підкреслював персональну значущість лідера Лапуаського руху Вігторі Косола[3].
Арттурі Вуоримаа тяжів до методів прямої дії. Разом з Кості-Пааво Ееролайненом Вуоримаа очолював лапуаське оперативно-бойове угруповання. Під керівництвом Вуоримаа і Ееролайнена лапуаські бойовики здійснили низку операцій з нейтралізації комуністів і соціалістів. Зокрема, були арештовані й утримувані депутати Едускунти, що співпрацювали з комуністами: Ассер Сало, Ейно Пеккала, Яльмара Ретке[4].
Ці дії призвели до арешту ватажків. Однак під тиском Лапуаського руху Вуоримаа і Ееролайнен були незабаром звільнені.
Повстанський ватажок[ред. | ред. код]
27 лютого 1932 Лапуаський рух підняв озброєний антиурядове повстання в Мянтсяля [5]. Арттурі Вуоримаа взяв на себе оперативне керівництво і формулювання повстанської програми. Написана ним декларація вимагала викорінення червоного марксизму, марксистської соціал-демократії та усунення урядових діячів, що потурають марксизму[6].
Після придушення заколоту Вуоримаа був заарештований. Суд визнав його головним натхненником і організатором повстанців.
Вуоримаа отримав найбільший термін ув'язнення — 2,5 року.
Звільнившись умовно-достроково, Вуоримаа продовжував свою діяльність. Однак тепер він обмежувався публікаціями і публічними виступами, утримуючись від акцій прямої дії.
Післявоєнна діяльність[ред. | ред. код]
Після Другої світової війни Арттурі Вуоримаа відійшов від практичної політики. Займався своїми мемуарами, виданими в 1967: "Kokenut kaikki tietää ... Muistelmiani seitsemältä vuosikymmeneltä" — Досвідчені все знають. Спогади семи десятиліть [7].
З 1951 Арттурі Вуоримаа був секретарем Товариства слабочуючих в Гельсінкі. Займався медичними та соціальними проблемами людей з вадами слуху. Налагоджував контакти із профспілками.
Процес про авторські права[ред. | ред. код]
Арттурі Вуоримаа подавав до суду на письменника соціал-демократа Арво Сало за його п'єсу "Lapualaisooppera", в якій досить одіозно були представлені образи самого Вуоримаа, а також Вігторі Косола і Гільї Рійпінен (йшлося про затримання Ассера Сало). Крім того, Вуоримаа вважав порушеними свої авторські права, оскільки Сало запозичив фрагменти з його тексту, виданого в 1931.
Суд першої інстанції визнав претензії Вуоримаа правомірними і зобов'язав Сало виплатити позивачеві 2000 марок. Однак Верховний суд змінив вердикт, вважаючи, що Сало мав право на свою трактовку фрагментів.
Родина[ред. | ред. код]
Арттурі Вуоримаа був одружений, мав трьох доньок і двох синів.
Помер у віці 82 років.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Juha Siltala. Lapuan liike ja kyyditykset 1930.
- ↑ SUOJELUSKUNTA. Архів оригіналу за 2 вересня 2019. Процитовано 14 квітня 2020.
- ↑ Artturi Vuorimaa. Kolme kuukautta Kosolassa : Lapuan liikkeen pesässä nähtyä, kuultua ja kuvitettua. Lapua : Tekijä, 1931.
- ↑ Коломойский Белой Финляндии. Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 14 квітня 2020.
- ↑ Mäntsälän kapina kuivui kokoon. Архів оригіналу за 4 вересня 2017. Процитовано 8 березня 2016.
- ↑ Kapinallisten julistus tasavallan presidentille 28.2.1932. Архів оригіналу за 14 січня 2020. Процитовано 14 квітня 2020.
- ↑ Artturi Вильхо Vuorimaa. Kokenut kaikki tietää — muistelmiani seitsemältä vuosikymmeneltä
|
