Арсенальці (фільм)
Арсенальці | |
|---|---|
 | |
| Жанр | агітфільм, історичний |
| Режисер | Лесь Курбас Асистент режисера: Олександр Перегуда |
| Сценарист | Георгій Тасін |
| У головних ролях | Амвросій Бучма Валентина Чистякова Олександр Чистяков |
| Оператор | Дмитро Фельдман |
| Художник | Вадим Меллер |
| Кінокомпанія | ВУФКУ Одеса |
| Тривалість | 3 ч., 792 м. |
| Мова | німий (українські інтертитри) |
| Країна | УРСР |
| Рік | 1925 |
| IMDb | ID 21913792 |
«Арсенальці» (інша назва — «Червоний Арсенал») — український радянський втрачений короткометражний німий агітфільм 1925 року створений режисером Лесем Курбасом. Перші перегляди стрічки відбулись в березні 1925 року. Стрічка була включена в другий номер кіножурналу ВУФКУ «Маховик».[1][2]
Сюжет[ред. | ред. код]
Прославляння заколоту проти української влади - Центральної ради з допомогою російсько-комуністичних агентів впливу в роки російсько-української війни.
У ролях[ред. | ред. код]
| Ім'я та прізвище актора | Роль |
|---|---|
| • Амвросій Бучма | робітник заводу «Арсенал», перевдягнений студентом; він же — перевдягнений старим генералом |
| • Валентина Чистякова | робітниця Віра, перевдягнена панночкою |
| • Леонид Чембарський | начальник штабу, полковник |
| • Павло Долина | старий робітник |
| • Теодор Брайнін | молодий робітник; друга роль — біржовик |
| • Олександр Сашин | козак |
| • Осип Мерлатті | козак |
| • Леонід Хазанов | черкес |
| • Семен Свашенко | прапорщик |
| • Олександр Перегуда | підпільник |
| • Дмитро Федоровський | солдат |
Історія створення[ред. | ред. код]
Улітку 1924 року ВУФКУ укладає річний контракт із режисером театру «Березіль» Лесем Курбасом.[3][1] За рік своєї праці у ВУФКУ Курбас зумів зняти три фільми що вийшли в кіножурналі «Маховик»: Вендетта, Макдональд, та Арсенальці.[2]
Додаткова література[ред. | ред. код]
- Миславський Володимир. Історія українського кіно 1896–1930: факти і документи. — Харків : «Дім Реклами», 2018. — Т. 1. — С. 205-206. — ISBN 978-966-2149-66-1.
- Богдан Козак. Життя і творчість Леся Курбаса: в рецепції українського театрознавства. — Львів; Київ; Харків : Літопис, 2012. — С. 38-44. — ISBN 978–966–8853–22–7.
- Людмила Пуха. Кінематограф Леся Курбаса. — Черкаси : Сіяч, 1999. — 107 с. — ISBN 966-564-036-4.
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ а б Лариса Брюховецька. Лесь Курбас і українське кіно. // Богдан Козак. Життя і творчість Леся Курбаса: в рецепції українського театрознавства. Львів; Київ; Харків: Літопис, 2012. 654 стор.: 277—289. ISBN 978—966–8853–22–7
- ↑ а б Пуха Л., 1999, с. 19.
- ↑ Миславський В., 2018, с. 206.
Посилання[ред. | ред. код]
- Арсенальці [Архівовано 18 березня 2020 у Wayback Machine.] на сайті vufku.org
|
