Advertising Enquiries

Армас Отто Вяйсянен

Wikipedia open wikipedia design.

Армас Отто Вяйсянен
AOVaisanen.jpg
Ім'я при народженні фін. Armas Otto Aapo Väisänen
Народився 9 квітня 1890(1890-04-09)[1]
Савонрантаd, Південна Савонія, Агентство регіонального управління Східної Фінляндііd, Фінляндія
Помер 18 липня 1969(1969-07-18)[1] (79 років) або 8 липня 1969(1969-07-08)[2] (79 років)
Гельсінкі, Фінляндія
Громадянство
(підданство)
Flag of Finland.svg Фінляндія
Діяльність антрополог, музикознавець, викладач університету, музичний етнограф, етнограф, мандрівник-дослідник
Alma mater Гельсінський університет
Знання мов фінська[1]
Заклад Гельсінський університет
У шлюбі з Kirsti Gallén-Kallelad
IMDb nm0904854

Армас Отто Вяйсянен (фін. Armas Otto Väisänen) (9 квітня 1890(18900409) — 18.07.1969) — фінський фольклорист-музикознавець, збирач та дослідник усної народної творчості фіно-угорських народів.

Біографія[ред. | ред. код]

Вяйсянен народився в Савонранті. Його музичні здібності були помічені ще в дитинстві, коли кантор парафіяльної церкви взяв його в помічники для натискання педалей церковного органу під час служби. Помітивши його обдарованість місцевий учитель народної школи відправив його на навчання до ліцею в м. Савонлінна. Він сам навчився грати на скрипці і посилав зібрані ним невеликі колекції мелодій в Товариство фінської літератури (в структурі Товариства був і музичний відділ). Потім музикант навчався в Університеті в Гельсінкі і одночасно навчався грі на скрипці в оркестровій школі Гельсінського філармонічного Товариства. Теорії музики його вчили Ільмарі Крон і Армас Лауніс.[3]

За стипендією Фіно-угорського товариства Вейсанен, у 1914 році, вирушив в експедицію Російською імперією, щоб зібрати фіно-угорські народні мелодії.[4] Маршрут його подорожі повторював маршрут Г. Паасонена. Вяйсянен прагнув відвідати ті ж місця, що відвідав його попередник, з тією лише різницею, щоб доповнити записи Паасонена мелодіями пісень. Він здійснив експедицію до Мордовії, Інгрії, Вепсляндії, Російської Карелії. Його діяльність також позначила новий етап в історії колекціонування народних пісень сето в Південній Естонії.[5] Після першої поїздки у 1912 р. він здійснив ще 6 польових експедицій до Естонії між 1912–1923 роками.[6]

У 1939 р. Вяйсянен презентував свою кандидатську дисертацію, написану німецькою мовою, на тему фольклорної музики обсько-угорської мовної групи Untersuchungen über die Ob-ugrischen Melodien: eine vergleichende Studien nebst methodischer Einleitung.

Дослідження ерзянського та мокшанського фольклору[ред. | ред. код]

У 1914 р. виконав фонографний запис ерзянських та мокшанських пісень та інструментальних мелодій в с. Мордовський Бугуруслан, Пронькіно, Середньовка, Вечканово Бугурусланського пов. і с. Боріскіно та Н. Шентала Бугульмінського пов. (територія сучасної Оренбурзької обл. та Республіки Татарстан). Нотації мелодій, пісень та мотивів опублікував у своїй праці "Mordwinische Melodien" (Гельсінкі, 1948). У збірнику представлені 143 пісні, 59 інструментальних мелодій, що містять також і переклади пісень німецькою мовою. У передмові до збірника Вяйсянен відзначив різноманітність жанрових і стильових видів ерзянських та мокшанських пісень, наявність традицій сольного та хорового виконання, зв'язок поетичного тексту пісень з мотивами мелодії.[7]

Також він залишив унікальні колекції світлин, які нині зберігаються у фотоархіві Музейного Відомства Фінляндії і в архіві Товариства Kalevalaseura (Калевальського Товариства).

Праці Вяйсенена вважаються фундаментальними з точки зору вивчення ерзянської та мокшанської фольклористики. У Фінляндії, послідовниками Вяйсенена, засновано етномузикологічне товариство, що носить ім'я вченого (очільник — Х.Л. Піткянен).

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Library of Congress AuthoritiesLibrary of Congress.
  3. Армас Отто Вяйсянен // Великое Княжество Финляндское и Карелия / 1911 - 1920. Перуница (ru). Процитовано 2020-01-07. 
  4. Iso Karhu: arkistokuvia etäisten kielisukulaistemme asuinsijoilta. Suomalaisen Kirjallisuuden Seura, 1980. 1980. ISBN 951-9074-50-3.
  5. Ross, Jaan (2001). The temporal structure of Estonian runic songs. Walter de Gruyter. p. 29. ISBN 3-11-017032-9.
  6. Armas Otto Väisänen | etno.net. etno.net. Процитовано 2020-01-07. 
  7. Марий ушем // Энциклопедия Республики Марий Эл / Отв. ред. Н. И. Сараева. — Йошкар-Ола, 2009. — С. 502. — 872 с. — 3505 экз. — ISBN 978-5-94950-049-1.

Посилання[ред. | ред. код]



This page is based on a Wikipedia article written by contributors (read/edit).
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.

Destek