Аркадьєв Аркадій Іванович
| Аркадьєв Аркадій Іванович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився | 25 січня (7 лютого) 1907 Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія[1] | |||
| Помер | 30 червня 1993 (86 років) Львів, Україна | |||
| Поховання | Личаківський цвинтар | |||
| Громадянство |  Україна СРСР Російська імперія | |||
| Діяльність | актор, театральний режисер | |||
| Alma mater | Одеська національна музична академія імені А. В. Нежданової | |||
| IMDb | nm0035023 | |||
| Нагороди та премії | ||||
  | ||||
| | ||||
Аркадій Іванович Аркадьєв (Кудерко; 7 лютого 1907, Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія — 30 червня 1993, Львів, Україна) — український радянський актор. Народний артист Української РСР (1951). Народний артист СРСР (1977). Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора і медалями.
Біографія[ред. | ред. код]
На сцену вперше вийшов 1925 року в Одеському районному драматичному театрі. Закінчив Одеський музично-драматичний інститут (1927, курс Л. Лазарєва), нині — Одеська національна музична академія імені Антоніни Нежданової).
У 1932—1935 працював у Дніпропетровському російському драматичному театрі. З 1935 — у Київському театрі Червоної Армії (1944 року разом з театром переїхав до Одеси, де театр існував як театр Одеського військового округу, а 1954 — до Львова, де театр став відомий як Львівський театр Прикарпатського ВО).
Родина[ред. | ред. код]
Перша дружина Олександра Костянтинівна, син Юрій Аркадьєв.
Друга дружина: Кіра Сергіївна Байбакова (1927—2004), заслужена артистка України, актриса Львівського театру Прикарпатського ВО. Похована поряд з чоловіком на 85 полі Личаківського цвинтаря.
Творчість[ред. | ред. код]
Найкращі ролі: Пеклеванов («Бронепоїзд № 14—69» Іванова), Юліус Фучік («Прага залишається моєю» Буряківського), Кудряш («Гроза» Островського).
Грав у фільмах: «Всадники» (1939), «Моряки» (1939, Свєтлов), «Сім'я Януш» (1941), «В далекому плаванні» (1945, боцман Никифоров і Нептун), «Син полку» (1946, полковник), «Голубі дороги» (1947, Калаченко, капітан), «Миклухо-Маклай» (1947), «Золотий ріг» (1948, професор Ігнатьєв), «Лілея» (1958), «Наш спільний друг» (1961, Андрій Хомич), «Російський ліс» (1963—1964, Книшев), «Твій сучасник» (1967), «Довга дорога в короткий день» (1972, «Ні пуху, ні пера» (1973, Федір Васильович, головна роль), «Агонія» (1975, Михайло Володимирович Родзянко, голова Державної думи).
Відзнаки і нагороди[ред. | ред. код]
- 1952 — Сталінська премія III ступеня (за виконання ролі Юліуса Фучика у виставі «Прага залишається моєю»)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Аркадьев Аркадий Иванович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
Література[ред. | ред. код]
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
Посилання[ред. | ред. код]
- Фільмографія актора (kino-teatr.ru) [Архівовано 22 жовтня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
|
 | Це незавершена стаття про українського актора чи акторку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |