Арешкович Василь Данилович

Арешкович Василь Данилович
Народився	26 березня 1912(1912-03-26)  Костюковичі, Климовицький повіт, Могильовська губернія, Російська імперія
Помер	26 листопада 1996(1996-11-26) (84 роки)  Київ, Україна
Країна	СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	державний діяч
Партія	КПРС
Нагороди

Депутат Верховної Ради УРСР
8-го скликання
	1971	—	1975
Депутат Верховної Ради УРСР
9-го скликання
	1975	—	1980
Депутат Верховної Ради УРСР
10-го скликання
	1980	—	1985

Василь Данилович Арешкович (26 березня 1912(19120326), містечко Костюковичі, тепер місто Могильовської області, Республіка Білорусь — 26 листопада 1996, місто Київ) — український радянський діяч, міністр промислового будівництва УРСР, заслужений будівельник УРСР. Депутат Верховної Ради УРСР 8—10-го скликань. Член ЦК КПУ в 1971—1981 р.

Народився в містечку Костюковичі (за іншими даними — в місті Катеринославі) в родині робітника. Трудову діяльність розпочав у 1926 році учнем коваля школи фабрично-заводського навчання при заводі імені Петровського в місті Дніпропетровську. У 1929 році закінчив школу фабрично-заводського навчання.

У 1929—1932 роках — коваль Дніпропетровського заводу металоконструкцій імені Бабушкіна.

Член ВКП(б) з 1931 року.

У 1932—1934 роках — конструктор Дніпропетровського заводу металоконструкцій імені Бабушкіна.

У 1934—1935 роках — студент-дипломант Дніпропетровського інженерно-будівельного інституту, здобув спеціальність інженера-конструктора по мостах і металевих конструкціях.

Після закінчення інституту в 1935 році працював виконробом на будівництві моста № 38 контори «Стальпроммеханізація» Уссурійської залізниці в місті Свободний на Далекому Сході РРФСР.

У 1935—1936 роках — однорічник у Червоній армії, служив на станції Олов'яній Читинської області.

У 1936—1937 роках — конструктор контори «Стальпроммеханізація», старший виконроб, заступник начальника дільниці на будівництві азотно-тукового заводу в місті Дніпродзержинську Дніпропетровської області.

У 1937—1939 роках — головний інженер дільниці «Стальконструкція» на суднобудівному заводі в місті Миколаєві Миколаївської області.

У 1939—1943 роках — головний інженер спецуправління «Стандартстальбуд» у місті Куйбишеві (РРФСР).

У 1943—1946 роках — головний інженер управління «Стальконструкція» в місті Челябінську.

У 1946—1948 роках — головний інженер управління «Стальмонтаж» у місті Дніпропетровську.

У 1948—1949 роках — начальник управління «Стальмонтаж» у місті Кривому Розі Дніпропетровської області.

У 1949—1950 роках — головний інженер управління «Стальмонтаж» у місті Дніпропетровську.

У 1950 — серпні 1956 року — керуючий тресту «Дзержинськбуд» у місті Дніпродзержинську Дніпропетровської області.

З серпня 1956 до травня 1957 року — заступник міністра — начальник Головного управління Головпридніпровбуду Міністерства будівництва підприємств металургійної і хімічної промисловості Української РСР.

У червні 1957—1960 роках — начальник управління будівництва Ради народного господарства Дніпропетровського економічного адміністративного району (раднаргоспу). У 1960 — січні 1962 року — заступник голови Ради народного господарства Дніпропетровського економічного адміністративного району (раднаргоспу).

У січні 1962 — січні 1963 року — заступник голови Української Ради народного господарства (Укрраднаргоспу) із капітального будівництва.

У січні 1963 — лютому 1967 року — 1-й заступник міністра будівництва Української РСР.

21 лютого 1967 — 13 березня 1981 року — міністр промислового будівництва Української РСР.

Потім — на пенсії в місті Києві. Похований на Байковому кладовищі Києві.

• орден Леніна
• орден Жовтневої революції
• два ордени Трудового Червоного Прапора
• орден «Знак Пошани»
• медалі
• Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (24.03.1972)
• заслужений будівельник Української РСР (23.03.1962)

• Депутати Верховної Ради УРСР. 9-е скликання — 1975 р.
• [1]
• [2]