Апексімова Ірина Вікторівна

Апексімова Ірина Вікторівна
рос. Ирина Викторовна Апексимова
Народилася 13 січня 1966(1966-01-13)[1] (58 років)
Волгоград, РРФСР, СРСР
Громадянство  СРСР
 Росія
Діяльність акторка, режисерка, співачка, продюсерка, ведуча, телеведуча, кінорежисерка
Alma mater Школа-студія МХАТ
Роки діяльності 1984 — тепер. час
У шлюбі з Ніколаєв Валерій Валерійович
Діти Daria Avratinskayad
IMDb nm0031981
CMNS: Апексімова Ірина Вікторівна у Вікісховищі

Ірина Вікторівна Апексімова (нар. 13 січня 1966[2], Волгоград, РРФСР, СРСР) — радянська і російська актриса і режисерка театру та кіно, театральна діячка, співачка, телеведуча. Директорка Московського державного театру драми і комедії на Таганці (з березня 2015 року). Має антиукраїнські погляди, за що внесена у 2015 році до санкційного списку Службою безпеки України.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася 13 січня 1966 року у Волгограді, в родині класичних музикантів. Батько — Віктор Миколайович Апексімов, піаніст, баяніст, працював у музичній школі, пізніше — викладачем консерваторії по класу фортепіано. Мати — Світлана Яківна Апексімова (померла в серпні 2015 року[3]), була хормейстером у театрі музичної комедії, пізніше — викладачем консерваторії диригентсько-хорового відділення. Ірина була другою дитиною в сім'ї. У неї є старший брат (син матері від першого шлюбу) — Валерій Свєт, музикант, який організував у 1970-х роках один з перших у Волгограді вокально-інструментальних ансамблів; нині мешкає у США. Батьки Ірини розлучилися, коли їй було вісім років. Батько поїхав з новою сім'єю до Якутська. Коли Ірині виповнилося тринадцять років, її мати переїхала з нею і братом до родичів в Одесу[4].

У дитинстві Ірина мріяла стати співачкою, хотіла співати в ресторанах, розучувала класичні одеські пісні, любила танцювати. Закінчила музичну школу по класу фортепіано у Волгограді[5]. В Одесі пішла вчитися в спеціалізований театральний клас загальноосвітньої середньої школи на вулиці Короленка[6].

По закінченні середньої школи у 1983 році Ірина вступала до театрального вишу в Москві, але не була прийнята через одеську говірку. Повернувшись до Одеси, рік працювала в Одеському академічному театрі музичної комедії, танцювала в кордебалеті. Наступного року, знову зазнавши невдачі на вступних екзаменах, переїхала до Волгограда, де була прийнята в кордебалет Волгоградського обласного театру музичної комедії.

З 1985 року живе в Москві[7]. У 1986 році, позбувшись одеського акценту, Ірина вступила до Школи-студії МХАТ (майстерня Олега Табакова). У 1988 році вийшла заміж за однокурсника Валерія Ніколаєва. У 1990 році закінчила Школу-студію МХАТ і була прийнята до Московського художнього театру імені А. П. Чехова, де служила до 2000 року.

У 2000 році створила власне театральне агентство «Бал Аст»[8].

У 2000-х роках навчалася на спецкурсі сучасного танцю у Флоридському університеті (США), в акторських школах «Julliard School» (Нью-Йорк) та «Barbican Center» (Лондон, Велика Британія).

З травня 2012 року[9] по квітень 2015 року займала посаду директора Театру Романа Віктюка[10].

У 2013 році Ірина Апексимова виступила автором ідеї та продюсером фестивалю театрального мистецтва просто неба «Весняний марш», який став регулярним. Перший фестиваль називався «Театральний демарш» і відбувся в парку «Сокольники». Наступні фестивалі проводяться в саду «Ермітаж»[11].

У березні 2015 року призначена директором Театру на Таганці[12].

1 жовтня 2015 року в Театрі на Таганці (у приміщенні студії Анатолія Васильєва на вулиці Поварській, куди трупа переїхала у зв'язку з ремонтом свого будинку на Таганці) стартував експериментальний авторський театральний проект Ірини Апексімової «Репетиції»[13][14]. У червні 2016 року проект отримав театральну премію газети «Московський комсомолець» в номінації «Проект року»[15][16].

Особисте життя[ред. | ред. код]

  • Перший чоловік — Валерій Валерійович Ніколаєв (нар. 23 серпня 1965), актор театру і кіно, кінорежисер, сценарист, хореограф-постановник. Шлюб тривав з 1988 по 2000 роки.
    • Донька — Дарія Авратинська (нар. 14 березня 1994, США), актриса. Має дівоче прізвище своєї прабабусі по материнській лінії. У 2015 році закінчила Школу-студію МХАТ (курс Дмитра Бруснікіна)[17].
  • Другий чоловік — Олексій Кім, бізнесмен. Шлюб був недовгим: через постійні напади ревнощів чоловіка Ірина подала на розлучення[18][19].
  • Ірина є троюрідною сестрою співачки Лариси Доліної[20].

Творчість[ред. | ред. код]

Ролі в театрі[ред. | ред. код]

  • «Жаворонок», режисер: Олег Табаков — Агнесса
  • «Полоумний Журден», за однойменною п'єсою Михайла Булгакова, режисер: Олег Табаков — Доримена
  • «Затоварена бочкотара», за однойменною повістю Василя Аксьонова, режисер: Євгеній Каменькович —
  • «Крісло», за повістю «НП районного масштабу» Юрія Полякова, режисери: Олег Табаков, Володимир Храмов —
  • «Приборкання норовливої», за [[Приборкання норовливої (п'єса)|однойменною п'єсою] Вільяма Шекспіра, режисер: Brian Cox — Катаріна
  • «Річард III», режисер: Brian Cox — Леди М
  • «Дядя Ваня», за однойменною п'єсою Антона Павловича Чехова, режисер: Олег Єфремов — Олена Андріївна
  • «Борис Годунов», режисер: Олег Єфремов — Марина Мнішек
  • «Горе від розуму», за однойменною комедією Олександра Грибоєдова, режисер: Олег Єфремов — Софья
  • «Гоффман», режисер: Н. Скорик — Юлія
  • «Маскарад», за однойменною п'єсою Михайла Лермонтова, режисер: Роман Козак — баронеса Штраль
  • «Маскарад», режисер: Микола Шейко — баронеса Штраль
  • «Красиве життя», режисер: В. Ланськой —
  • «Трагіки та комедіанти», режисер: Н. Скорик — Ліза
  • «Молочний фургон не зупиняється більше тут», за п'єсою Теннессі Вільямса, режисер: В'ячеслав Долгачёв — Блекі
  • «Маленькі трагедії», режисер: Роман Козак — Лаура
  • «Гроза», за однойменною п'єсою Олександра Островского, режисер: Дмитро Бруснікін — божевільна пані
  • «Сон літньої ночі», за однойменною п'єсою Вільяма Шекспіра, режисер: Микола Шейко — Тітанія
  • «Ундіна», режисер: Н. Скорик — графиня Берта
  • «Археологія», режисер: М. Кочетков —
  • «Танці під шум дощу», режисер: Н. Скорик — Муза
  • «Несподівана радість», режисер: С. Колесніков — * «Перламутрова Зінаїда», режисер: Олег Єфремов — іноземка
  • «Блаженний острів», режисер: Микола Шейко — * «Найголовніше», режисер: Роман Козак — ремонгоністка
  • «Сейлемські чаклунки», режисер: Brian Cox — * «Лавка», за однойменною п'єсою Олександра Гельмана, режисер: Микита Гріншпун (Театр «Співдружність акторів Таганки»)[21] — Она
  • «Чайка 73458», за однойменною п'єсою Антона Павловича Чехова, режисер Дейнюс Казлаускас (Московський Театр на Таганці, 2017) — Ірина Миколаївна Аркадіна.
  • «Біжи Аліса, біжи», за мотивами повісті Льюїса Керола, режисер Максим Діденко (Московський Театр на Таганці, 2018) — Королева.

Ролі в антрепризах[ред. | ред. код]

  • 2001 — «Небезпечний, небезпечний, дуже небезпечний…», за п'єсою у віршах Леоніда Філатова (за мотивами роману П'єра Шадерло де Лакло «Небезпечні зв'язки»), режисер: Сергій Виноградов (Московський антрепризний театр «Успіх»)[22] — маркіза де Мертей, подруга і коханка віконта де Вальмона
  • «www.London.ru», за п'єсою «Близькість» (англ. «Closer») Патріка Марбері, режисер: Петро Штейн (Театральне агентство «Незалежна антреприза» Юлія Малакянца)[23] — Ганна
  • «Вечеря з дурнем», за однойменною п'єсою Франсіса Вебера, режисер: Леонід Трушкін — Марлен
  • «Вишневий сад», за однойменною п'єсою А. П. Чехова, режисер: Еймунтас Някрошюс — Шарлотта
  • «Гра в правду», за однойменною п'єсою Філіпа Лелуша, режисер: Віктор Шаміров («Незалежний театральний проект») — Майя

Фільмографія[ред. | ред. код]

Акторські роботи в кіно[ред. | ред. код]

Рік Назва Роль
1987 ф Вежа Ксюша, дочка Кари Семенівни і Івана Васильовича
1988 ф Дисидент Дружина письменника
1992 с Дрібниці життя Катя, сестра Сергія
1993 ф Безодня, коло сьомої Ольга Фрейман, дружина Миколи
1993 ф Жовтень (Франція) Ольга
1993 ф Поїзд до Каліфорнії Олена
1994 ф Ліміта Наташа
1994 ф Ці смішні росіяни
1994 ф Терра інкогніта (Греція)
1995 ф Одинокий гравець Люся, подруга Ігоря
1995 ф Ширлі-мирлі Виконавиця степу, скрипалька з консерваторії
1996 ф Чоловічі одкровення Рита
1997 ф Му-му Жюстина, француженка
1997 ф Святий (США) Френкі
1998 ф Чехов і Ко Дружина вчителя / Надія Петрівна Челобітьево
1999 ф Директорія смерті Катя, коханка депутата
1999 с День народження Буржуя Аміна Ренатівна, кохана «Буржуя»
2000 ф Замість мене Оля
2000 с Імперія під ударом Дора Діамант
2001 с Самозванці Марина, дружина Бєльського
2001 с Клітка Настя Арсентьева
2001 ф Північне сяйво Наталя
2003 ф Червоний змій Айгуль
2003 ф Бульварна палітурка Дружина Анрі
2005 с Єсенін Анна Берзінь, письменник, подруга поета
2005 с Сліпий 2 Євгенія
2006 ф Кат Ольга Драгомирова, журналіст
2006 ф Щастя за рецептом Зоя Звонарьова, письменник, колишня дружина Воронцова
2007 ф Антиснайпер Тетяна Уварова
2007 ф Антиснайпер 2. Подвійна мотивація Тетяна Уварова
2007 с Полонез Кречинського Любавіна
2007 с Сищик Путілін Шарлотта Куколева, дружина Якова Куколева
2008 ф Усупереч здоровому глузду (Росія, Україна) Марина В'ячеславівна
2008 ф Охоронниця Іванна
2008 с Генеральська внучка Олександра Миколаївна Старкова, майор міліції, внучка генерала Старкова
2008 ф Ефект доміно Тамара, колишня дружина Максимова
2009 ф Гармонія. Місто щастя Марія Миколаївна ( «Мурка»)
2009 ф Книга Майстрів Кам'яна княжна
2009 с Одна сім'я Наталя Ковальова, коханка Андрія
2009 ф Переможний вітер, ясний день Ліка Куніцина, прима театру «Ліллабі»
2009 с Генеральська внучка 2 Олександра Миколаївна Старкова, майор міліції, внучка генерала Старкова
2009 с Генеральська внучка 3 Олександра Миколаївна Старкова, майор міліції, внучка генерала Старкова
2010 ф Щасливчик Пашка Ольга Василівна Самохвалова
2010 с Судмедексперти Наталя Марківна Плаксина
2010 с Єдиний чоловік Луїза, мати Туан
2010 с Справа Крапівін Томіліна
2011 ф Липа 3 Єрма Ліпсовіч
2011 с Костоправ Айгуль Тимуровна Баширова, акушер-гінеколог
2011 с Піраньї Ірина Лесницкая
2012 с Топтуни Ірина Олегівна Музикін, журналіст
2013 с розвідниця Матильда Генриховна, інструктор курсанток разведшколи
2013 ф Гра в правду Майя Ковалевська
2013 с Лютий Олена Геннадіївна Ракова
2014 ф Боцман Чайка Люся, любителька тварин
2014 с У Москві завжди сонячно
2016 ф П'яна фірма Мама Ілля Веселих

Режисерські роботи в кіно[ред. | ред. код]

  • 2008 — Сплячий і красуня (Росія, Україна)

Озвучування[ред. | ред. код]

  • 2004 — Валізи Тульса Люпера: З Во до моря | Tulse Luper Suitcases, Part 2: Vaux to the Sea, The (Велика Британія)
  • 2006 — Валізи Тульса Люпера. Російська версія | The Tulse Luper Suitcases. Russian Version (Угорщина, Німеччина, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Росія) — Мадам Муатесьє
  • 2006 — Зірка зі сторони (Росія) — документальний фільм про життя і творчість радянської актриси німого кіно Рахіль Мессерер-Плісецької (Ірина Апексимова читає текст за кадром)[24]

Участь у музичних телешоу[ред. | ред. код]

Сольний музичний проєкт[ред. | ред. код]

У березні 2011 року разом з музичним колективом під керівництвом Тимура Ведернікова вперше виступила з власною сольною програмою «А мені Одеса — дівчинка!»[27].

Репертуар програми складений з відомих одеських пісень: «Цеглинки», «З одеського кичмана», «Школа бальних танців», «Оц-тоц-перевертоц» та багатьох інших.

Робота на телебаченні[ред. | ред. код]

  • У 2003 році Ірина Апексимова була провідною телегри «Спокуса» (з англійської ліцензії) на російському телеканалі «ТВС»[28][29].
  • З 2006 по 2008 рік була однією з постійних ведучих програми «Добрий ранок» на «Першому каналі»[30].

Участь у рекламі[ред. | ред. код]

  • У жовтні 2007 року Ірина Апексимова стала «обличчям» бренду «Кальцій-Д3 Нікомед» швейцарської фармацевтичної компанії «Nycomed». Слоган рекламної кампанії: «„Кальцій-Д3 Нікомед“ — основний елемент краси». Рекламне агентство «Instinct» розробило два рекламних ролики з Іриною Апексімовою в головній ролі: у першому вона — спекотна іспанська діва, а в другому — витончена спортсменка, демонструє свої навички в бойових мистецтвах[31].

Визнання та нагороди[ред. | ред. код]

  • 1994 — приз за кращу жіночу роль на Паризькому кінофестивалі — за роль у художньому фільмі «Жовтень» (Франція).
  • 2015 — орден «Патріот Росії» Фонду підтримки соціально значущих ініціатив «Лідер» (Москва).
  • 2016 — театральна премія газети «Московський комсомолець» у номінації «Проєкт року» — за авторський експериментальний театральний проект «Репетиції» в Театрі на Таганці[13][14][15][16].

Громадська позиція[ред. | ред. код]

Антиукраїнські висловлювання[ред. | ред. код]

6 червня 2014 року через місяць після кровопролитних подій в Одесі 2 травня 2014 року Ірина Апексімова у програмі «Говоріть» з Юлією Таратутою на російському телеканалі «Дощ» негативно висловилась про Україну:

«... Одеса ніколи не була Україною, Одеса завжди була вільною економічною зоною в усіх розуміннях цього слова. І раптом в Одесі з'являються люди, які кричать: "Ми за Україну!". Для мене це дивно. Я не можу зрозуміти, звідки ці люди взялися, для мене це так дивно...»[32]

.

За таку антидержавну позицію Служба безпеки України 14 липня 2015 року внесла Ірину Апексимову до санкційного списку[33].

Фігурант бази даних центру «Миротворець»[34].

Довірена особа «Єдиної Росії»[ред. | ред. код]

2 вересня 2016 року Ірина Апексимова увійшла до списку 814 зареєстрованих Центрвиборчкомом РФ довірених осіб російської політичної партії «Єдина Росія» на виборах до Державної думи VII скликання, що проходили 18 вересня 2016 року[35].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. ↑ Мэр Москвы поздравил с юбилеем актрису Ирину Апексимову. [Архівовано 2016-08-17 у Wayback Machine.] Агентство городских новостей «Москва» // mskagency.ru (13 января 2016 года)
  3. ↑ У Ирины Апексимовой умерла мама. [Архівовано 2016-07-03 у Wayback Machine.] // starhit.ru (25 августа 2015 года)
  4. ↑ ВИДЕО. Ирина Апексимова: «Я такая же, как все женщины!» [Архівовано 2016-08-16 у Wayback Machine.] Программа Киры Прошутинской «Жена. История любви». Телеканал «ТВ Центр» // tvc.ru (16 января 2015 года)
  5. ↑ ВИДЕО. Программа «Большая семья». Ирина Апексимова. Выпуск 2014 года. [Архівовано 2016-07-13 у Wayback Machine.] Телеканал «Культура» // tvkultura.ru
  6. ↑ Надежда Дунаева. Ирина Апексимова: «С Николаевым мы прожили хорошую совместную жизнь и поводов быть врагами нет». [Архівовано 2016-08-22 у Wayback Machine.] Газета «Вечерняя Москва» // vm.ru (4 апреля 2012 года)
  7. ↑ ТВЦ, 29 декабря 2017. Вручение наград Правительства Москвы. Архів оригіналу за 30 вересня 2018. Процитовано 30 вересня 2018.
  8. ↑ Справка. Биография Ирины Апексимовой. [Архівовано 2016-07-13 у Wayback Machine.] «РИА Новости» // ria.ru (13 января 2016 года)
  9. ↑ Ирина Апексимова назначена директором Театра п/р Романа Виктюка. // afisha.mail.ru. 21 мая 2012 года. Архів оригіналу за 4 квітня 2013. Процитовано 28 березня 2013.
  10. ↑ Апексимова заявила, что покидает пост директора Театра Романа Виктюка. «РИА Новости» // ria.ru. 10 апреля 2015 года. Архів оригіналу за 11 квітня 2015. Процитовано 10 квітня 2015.
  11. ↑ Анастасия Рогова (31 августа 2015 года). Ирина Апексимова: «Выход театра на улицу — большой риск». Газета «Вечерняя Москва». Архів оригіналу за 22 серпня 2016. Процитовано 18 липня 2016.
  12. ↑ Актриса Ирина Апексимова назначена директором Театра на Таганке. Информационное агентство России «ТАСС». 4 марта 2015 года. Архів оригіналу за 7 березня 2015. Процитовано 4 березня 2015.
  13. ↑ а б В театре на Таганке стартует уникальный творческий проект «Репетиции». [Архівовано 2016-09-18 у Wayback Machine.] «РИА Новости» // ria.ru (1 октября 2015 года)
  14. ↑ а б Елена Савоничева. Ирина Апексимова: «Любимов Да! Но нужно идти дальше». — Директор Театра на Таганке рассказала о своём новом проекте «Репетиции». [Архівовано 2016-08-18 у Wayback Machine.] Официальный сайт Министерства культуры Российской Федерации // mkrf.ru (14 октября 2015 года)
  15. ↑ а б Марина Райкина (30 июня 2016 года). «МК» подводит итоги театрального сезона. Газета «Московский комсомолец». Архів оригіналу за 5 липня 2016. Процитовано 18 липня 2016.
  16. ↑ а б Екатерина Писарева (11 июля 2016 года). Ирина Апексимова подвела итоги театрального сезона: «Мы победили». Газета «Московский комсомолец». Архів оригіналу за 14 липня 2016. Процитовано 18 липня 2016.
  17. ↑ Татьяна Подъяблонская. Ирина Апексимова: «Я в кино сыграла только одну роль!» [Архівовано 2016-04-18 у Wayback Machine.] Газета «Комсомольская правда» (Воронеж) // vrn.kp.ru (23 февраля 2016 года)
  18. ↑ Наталья Алексеева. Ирину Апексимову избивал муж! [Архівовано 2016-08-17 у Wayback Machine.] Газета «Собеседник» // sobesednik.ru (3 июля 2012 года)
  19. ↑ Профиль звезды: Ирина Апексимова [Архівовано 2016-08-19 у Wayback Machine.] // 7days.ru
  20. ↑ Ирина Апексимова и Лариса Долина оказались сёстрами. «7 дней». // allstars.pp.ru. № 40, 28 сентября 2006 года. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 5 березня 2015.
  21. ↑ Спектакль «Скамейка» с Куценко и Апексимовой представят в Москве. [Архівовано 2016-09-18 у Wayback Machine.] «РИА Новости» // ria.ru (20 октября 2012 года)(рос.)
  22. ↑ Московский антрепризный театр «Успех». «Опасный, опасный и очень опасный…» (2001 год). О спектакле. [Архівовано 27 червня 2017 у Wayback Machine.] Сайт «Театральный смотритель» // smotr.ru
  23. ↑ Марина Давыдова. «Сердца четырёх» (газета «Время новостей», 20 июля 2001 года). [Архівовано 30 грудня 2017 у Wayback Machine.] Сайт «Театральный смотритель» // smotr.ru
  24. ↑ Документальный фильм «Звезда со стороны» (Россия, 2006). Режиссёр и автор сценария Фирдавс Зайнутдинов. О проекте. [Архівовано 2016-10-03 у Wayback Machine.] Телеканал «Культура» // tvkultura.ru
  25. ↑  ВИДЕО. Ирина Апексимова и Александр Маршал: «Hit the road Jack» на YouTube // Телешоу «Две звезды» на «Первом канале»
  26. ↑ ВИДЕО. Шоу перевоплощений «Точь-в-точь» (второй сезон, шестой этап). Ирина Апексимова в образе Одри Хепбёрн — песня «Moon river» из фильма «Завтрак у Тиффани». Выпуск от 29 марта 2015 года [Архівовано 2016-08-09 у Wayback Machine.] «Первый канал» // 1tv.ru
  27. ↑ Ава Кулебякина. Ирина Апексимова: «Я, наконец, „наимелась наглости“ запеть». [Архівовано 2016-08-17 у Wayback Machine.] Газета «Аргументы и факты» // aif.ru (28 марта 2011 года)
  28. ↑ Ирина Апексимова станет ведущей «ТВС». — Канал выбрал её лицом телеигры «Искушение». [Архівовано 2016-03-06 у Wayback Machine.] Газета «Комсомольская правда» // kp.ru (20 февраля 2003 года)
  29. ↑ Геннадий Белостоцкий. Ирина Апексимова: «К сожалению, не я выбираю». [Архівовано 2017-08-19 у Wayback Machine.] «Звёздный журнал» // zwezda.ru (статья с сайта «Культура», № 23, июнь 2006 года)
  30. ↑ Наталья Николайчик (31 липня 2008). Ирина Апексимова: «Мне ещё рано скрывать свой возраст». Газета «Аргументы и факты». Архів оригіналу за 23 жовтня 2016.
  31. ↑ Теперь «Кальций-Д3 Никомед» всерьёз принимает Ирина Апексимова. [Архівовано 2016-08-16 у Wayback Machine.] // sostav.ru (18 октября 2007 года)
  32. ↑ В гостях у Юлии Таратуты и программы «Говорите» актриса Ирина Апексимова. Ирина Апексимова: «Меня убивает, что люди поделились на „москалей“ и „хохлов“». [Архівовано 2016-06-10 у Wayback Machine.] Телеканал «Дождь» // tvrain.ru (6 июня 2014 года)(рос.)
  33. ↑ Елена Лаптева, Юлия Хожателева. Броневой, Захаров, Лепс и даже Депардье оказались в «чёрном списке» Украины. [Архівовано 2015-10-13 у Wayback Machine.] Газета «Комсомольская правда» // m.kp.ru (14 июля 2015 года)(рос.)
  34. ↑ Центр «Миротворець»: Апексімова Ірина Вікторівна
  35. ↑ Центризбирком зарегистрировал 814 доверенных лиц «Единой России». [Архівовано 2016-10-31 у Wayback Machine.] Официальный сайт российской политической партии «Единая Россия» // er.ru (2 сентября 2016 года)

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Апексімова_Ірина_Вікторівна&oldid=42197255