Ан-22 «Антей»

Ан-22 «Антей»
Ан-22 «Антей»
Тип	Військово-транспортний літак
Розробник	АНТК імені Олега Антонова
Виробник	Ташкентське авіаційне виробниче об'єднання імені В. П. Чкалова
Головний конструктор	О. Я. Білолипецький
Перший політ	27 лютого 1965
Початок експлуатації	січень 1969
Статус	експлуатується
Основні експлуатанти	ВПС СРСР Авіакомпанія «Авіалінії Антонова» ВПС Росії
Роки виробництва	1966—1975
Виготовлено	68
Ан-22 «Антей» у Вікісховищі

Ан-22 «Антей» (дав.-гр. ὁ Ἀνταίος, за кодифікацією НАТО Cock — «Півень») — радянський турбогвинтовий, широкофюзеляжний, транспортний літак. Створений 1965 року в Києві Авіаційним науково-технічним комплексом ім. О. К. Антонова. Літак встановив 41 світовий авіаційний рекорд.

Історія створення^[1][ред. | ред. код]

Роботи по літаку Ан-22 (на той час «виріб 100») почалися в 1960 році, очолив їх заступник головного конструктора О. Я. Білолипецький. Вантажна кабіна проєктувалася з урахуванням всієї наявної в країні військової і цивільної техніки масою до 50т. Щоб знизити крутний момент при відхиленні керма, було застосовано двокілеве оперення. Для можливості експлуатації з ґрунтових аеродромів застосовано багатоколісне шасі з пневматиками низького тиску. Літак планувалося обладнати чотирма турбогвинтовими двигунами НК-12МВ з гвинтами АВ-90 діаметром 6,2 м.

У серпні 1961 року відбулося засідання макетної комісії з «виробу 100». У 1963 році почалося виготовлення першого прототипу, який був готовий до літа 1964 року. 18 серпня 1964 відбулася передача першої машини на льотні випробування. З цього моменту новий літак отримав позначення Ан-22 «Антей». Оскільки нові гвинти ще не були достатньо випробувані, перший літак обладнали гвинтами АВ-60.

Перший політ Ан-22 здійснив 27 лютого 1965, за штурвалом якого був екіпаж у складі командира Юрія Володимировича Курліна, другого пілота В. І. Терського, штурмана П. В. Кошкіна, бортінженера В. М. Воротнікова, бортелектрика М. П. Раченка, бортрадиста Н. Ф. Дробишева і провідного інженера з випробувань В. Н. Шаталова, з аеродрому Київського авіазаводу в Святошині. Посадку літак провів на військовому аеродромі в м. Узин Київської області. Перша публічна демонстрація літака відбулася 15 червня 1965 року на авіасалоні в Ле Бурже.

Серійне виробництво Ан-22 було організовано на Ташкентському авіазаводі. Перші «Антеї» стали надходити у ВПС у січні 1969 року. Виробництво літака тривало до січня 1976 року. З листопада 1965 року по січень 1976 було випущено 66 «Антеїв», з них 22 — у варіанті Ан-22А

Конструктивні особливості[ред. | ред. код]

• Суцільнометалевий моноплан, з верхнім розташуванням крила. Двоплощинний хвіст — ця конструкція зменшила навантаження на задню частину фюзеляжу, жорсткість якого була знижена широким вантажним люком.
• Потужність двигунів передавалась на два співвісних чотирилопатевих гвинти, що обертаються у протилежних напрямках (коефіцієнт корисної дії подібної схеми наближається до 90 відсотків).
• Система керування шасі дає змогу змінювати тиск у камерах коліс, що дозволяє пристосовуватися до покриття злітно-посадкової смуги (на бетоні — високий тиск у камерах, на ґрунті — низький).
• Система керування аеродинамічними поверхнями — змішана, троси і допоміжна гідравлічна система (у разі відмови гідравлічної системи, було б можливо посадити літак керуючи лише тросовими тягами).
• Чотири турбогвинтових двигуна НК-12МА, з гвинтами АВ-90 конструкції Миколи Кузнєцова загальною потужністю 60 тисяч кінських сил.

Технічний опис^[2][ред. | ред. код]

Фюзеляж[ред. | ред. код]

Силова конструкція фюзеляжу складається з набору стрингерів, шпангоутів і балок. Фюзеляж складається з 4 частин: носова, середня, хвостова і закінчення. Носовий відсік герметичний. У ньому розташована двопалубна кабіна екіпажу. На нижній палубі, у носовій частині розташована кабіна штурмана, а за нею два кубрики пасажирської кабіни. На верхній палубі, у носовій частині, розташована кабіна решти членів екіпажу, а за нею третій кубрик пасажирської кабіни. Аварійний вихід із літака екіпажем здійснюється через похилий тунель. Середній відсік герметичний. У ньому розташована вантажна кабіна. Вантажна підлога з рифленим настилом із титанового сплаву. Похила трап-рампа, що встановлюється на різних рівнях, дозволяє здійснювати завантаження техніки, як із землі, так і з платформи або кузова автомобіля. Хвостовий відсік герметичний. Він охоплює частину вантажної кабіни, вантажний люк, що закривається рампою із задньою стулкою. Четвертий негерметичний відсік утворює хвостове закінчення фюзеляжу. Діаметр фюзеляжу — 6 м.

Крило[ред. | ред. код]

Крило — трапецієподібної форми в плані, кесонного типу. Технологічно розділене на сім частин: центроплан, чотири середні та дві відокремлювані частини. По всьому розмаху задньої крайки відокремлюваних частин розташовується елерон із сервокермом і сервокомпенсаторами. Весь розмах задньої крайки середніх частин посідає двощілинний закрилок з дефлектором. Крило складається з трьох лонжеронів, в центроплані і середніх частинах, і двох — у відокремлюваних частинах, набору нервюр, верхніх і нижніх пресованих панелей. Середні частини несуть на собі двигуни.

Хвостове оперення[ред. | ред. код]

Хвостове оперення — вільнотримальне, складається зі стабілізатора з кермом висоти і двох кілів з кермом напрямку. Силовий набір стабілізатора і кожного кіля складається з двох лонжеронів, нервюр і панелей. Кермо висоти і кожне кермо напряму — однолонжеронне з нервюрами і хімічно фрезерованою обшивкою, мають сервокермо.

Шасі[ред. | ред. код]

Шасі літака — триопорне: дві головних опори і одна передня. Кожна головна опора складається з трьох двоколісних стійок, що стоять одна за одною, з важільною підвіскою, двох гальмівних коліс, амортизаторів, гідроциліндрів забирання та випуску шасі. Така установка коліс має значні переваги (плавне перекочування через нерівності ЗПС і кермових доріжок). На Ан-22 передбачено не тільки одночасний, але і роздільний випуск/прибирання основних стійок шасі. Передня стійка має амортизаційну стійку, два гальмівних колеса з важільною підвіскою, кермовий механізм і гідроциліндр збирання та випуску шасі. На шасі використовують високопрофільні пневматики низького тиску. Робочий тиск у пневматиці шасі становить 5 кгс/кв. см.

Силова установка[ред. | ред. код]

Силова установка складається з чотирьох турбогвинтових двигунів НК-12МА з повітряними гвинтами АВ-90 і турбостартерів ТС-12МА. Потужність кожного двигуна на злітному режимі — 15265 к. с. Двигуни розміщені так, що 45 % площі крила інтенсивно обдуваються гвинтами, за рахунок чого несні властивості крила збільшилися майже на 30 %. Пальне розміщується в 20 м'яких баках, 14 з яких у центроплані і ще 6 у обтічниках шасі, а також у 10 крилових баках-відсіках. Баки розбиті на чотири групи, кожна з яких живить власний двигун. Місткість паливних баків — 127 619 л. Оливна система кожного двигуна має бак ємністю 198 л.

Гвинт[ред. | ред. код]

Ан-22 оснащений співвісними чотирилопатевими здвоєними повітряними гвинтами АВ-90. Діаметр гвинтів 6,2 м. Передній гвинт обертається вправо, а задній — вліво. Гвинти оснащені гідромеханізмами регулювання кута установки лопатей у польоті і електрогідравлічною системою флюгування, що працює як в автоматичному, так і в ручному режимах.

Управління[ред. | ред. код]

Керування літаком подвійне, змішане. У фюзеляжі проводка тросова, а в крилі і хвостовому оперенні — жорстка з дюралюмінієвих тяг. У систему керування кермом і елеронами додані двокамерні необоротні гідропідсилювачі, автомати завантаження з електромеханізмами тримерного ефекту. Передбачена можливість переходу на ручне сервокермове керування у разі відмови бустерної системи. Є можливість стопоріння керма, елеронів, закрилків і механізму повороту коліс передньої стійки при стоянці літака.

Вантажно-розвантажувальні засоби[ред. | ред. код]

Набір бортових вантажно-розвантажувальних засобів, складається з: трап-рампи, яка є також нижньою стулкою вантажного люка, рольганги, двох монорейкових електротельферів, вантажністю до 2500 кг. Похила трап-рампа, що встановлюється на різних рівнях, дозволяє здійснювати завантаження техніки, як із землі, так і з платформи або кузова автомобіля. Електротельфери здатні піднімати із землі і пересувати по фюзеляжу несамохідні вантажі. Ан-22 здатний десантувати парашутним способом техніку і озброєння масою до 22 тонн. Передбачена можливість перевезення вантажів на зовнішній підвісці під крилом. Літак Ан-22 N01-01 обладнаний для перевезення великогабаритних вантажів на зовнішній підвісці над фюзеляжем.

Технічні характеристики[ред. | ред. код]

Джерело: ^[2]

Основні характеристики

• Екіпаж: 5-6 чоловік
• Пасажиромісткість: 29 осіб, які супроводжують вантаж або 290 солдатів або 206 поранених або 151 парашутист-десантник.
• Вантажопідйомність: 60000 кг
• Довжина: 57,31 м
• Висота: 12,54 м
• Розмах крила: 64,40 м

• Площа крила: 345 м
• Крило у плані: трапецієвидне
• Маса спорядженого: 120000 кг
• Нормальна злітна маса: 205000 кг
• Максимальна злітна маса: 226000 кг
• Маса палива у внутрішніх баках: 127619 л
• Силова установка: 4 × Турбогвинтовий НК-12МА 15265 к.с. ( 11240 кВт)
• Повітряний гвинт: АВ-90
• Діаметр гвинта: 6,20 м

Льотні характеристики

• Максимальна швидкість: 650 км/год
• Крейсерська швидкість: 580 км/год
• Практична дальність: 5225 км
• Перегінна дальність: 8500 км
• Довжина розгону: 1460 м
• Довжина пробігу: 800-1040 м

Модифікації[ред. | ред. код]

• Ан-22 — базовий
• Ан-22А — літак зі збільшеним до 80 т комерційним навантаженням і злітною масою 250 т (проєкт). Планувалося підсилити конструкцію і форсувати двигуни до 18000 к. с. Розроблявся в 1966 році.
• Ан-22А — доопрацьований. Відрізнявся повітряними стартерами. Виготовлено 28 літаків.
• Ан-22ПЗ («перевізник») — літак для перевезення великогабаритних деталей Ан-124 і Ан-225 на зовнішній підвісці. У 1980—1983 роках переобладнано 3 літаки.
• Ан-22ПЛО — надважкий маловисотний літак протичовнової оборони з ядерною силовою установкою (проєкт). Розроблявся з жовтня 1965 року. Його силова установка передбачала малогабаритний реактор із біозахистом. На зльоті й посадці використовувалося звичайне пальне, а в польоті роботу двигунів забезпечував реактор. Розрахункова дальність польоту 27 500 км.
• Ан-22ПС — пошуково-рятувальний (проєкт). Розроблявся в 1967 році.
• Ан-22Р — носій міжконтинентального авіаційно-ракетного комплексу (проєкт). Розроблявся в 1969—1970 роках.
• Ан-22Ш — літак із розширеним за центропланом фюзеляжем до 9,6 м (проєкт).
• Ан-122 — літак із збільшеним до 120 т комерційним навантаженням і дальністю польоту 2500 км.

Використання[ред. | ред. код]

У 1965—1975 роках було вироблено 68 літаків цього типу, які активно експлуатувалися ВПС СРСР протягом наступних двадцяти років. З 2-ї половини 1980-х поступово виводяться з експлуатації, численне списання машин відбулося в 1997—1999 роках. Станом на початок 2008 року використовується 8 Ан-22: 7 належать ВПС Російської Федерації, ще один застосовується авіакомпанією «Авіалінії Антонова». Бортові номери літаків, які «відзначилися» в МВЗ: 08832, 09309, 09328, 09329, 09332, 09342, 09344.

12 лютого 2016 р. відбувся політ відновленого літака, який перед тим здіймався в повітря 2009 року. Надалі борт буде перефарбований і переданий в експлуатацію «Авіалініям Антонова»^[3][4].

2021 року у єдиного Ан-22, що використовувався «Авіалініями Антонова», з бортовим номером UR-09307 закінчився ресурс гвинтів. У планах було поновити ресурс та подовжити експлуатацію літака ще на декілька років, але унаслідок російського вторгнення в Україну в 2022 році, літак було пошкоджено без можливості відновлення до льотної придатності. Станом на 12 січня 2023 року літак знаходиться в аеропорту «Антонов», без гвинтів.^[5]

Оператори[ред. | ред. код]

Військові[ред. | ред. код]

• СРСР/Росія - 3

Катастрофи та аварії[ред. | ред. код]

За даними на лютий 2011 року було втрачено 9 літаків типу Ан-22 «Антей»^[6].

Дата	Бортовий номер	Місце катастрофи	Жертви	Короткий опис
18.07.70	09303	Атлантичний океан	22/22	Рейс Іваново — Чкаловський — Рейк'явік — Галіфакс — Ліма, розбився через 47 хвилин після вильоту з а/п Кефлавік, причини не встановлені.
19.12.70	09305	Панагар	12/12	Один із гвинтів розлетівся на частини, осколки пошкодили кабелі керування і літак не зміг здійснити аварійну посадку.
21.12.76	09318	Аеродром Сеща	?/?	Випробувальний політ, надмірне відхилення керма, ковзання і звалювання.
08.06.77	09349	Аеродром Сеща	0/?.	При зльоті викотився за межі ЗПС і згорів, було застопорене кермо висоти.
06.06.80	09311	Внуково	3/?	Пожежа через перегрів АКБ, знеструмлення, аварійна посадка на ґрунт.
13.03.87	09334	Аддис-Абеба	0/7	Груба посадка, відновлений і переправлений на зберігання до Музею ВПС Моніно.
11.11.92	09303	Мигалово	33/33	Передчасне прибирання закрилків при зльоті на перевантаженому літаку.
19.01.94	09331	Мигалово	7/9	Розбився незабаром після зльоту через проблеми з управлінням елеронами.
28.12.10	09343	Тульська область	12/12	Технічна несправність[7].

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

• «Вантажівка» з піднебесся. http://uprom.info/. національний промисловий портал. 28 лютого 2018. Архів оригіналу за 1 березня 2018. Процитовано 28 лютого 2018.

Література[ред. | ред. код]

• Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
• Андрєєв І. Повітряні гіганти // Техника — молоді. — 1977. — № 10. — С. 50—51.
• Беляєв В. В., Ільїн В. Є. Російська сучасна авіація. — М.: АСТ, «Астрель», 2001. — С. 9—13.
• Військова авіація. — Кн. 2. — Мн.: «Попуррі», 1999. — С. 99—101.
• Заярин В. М., Краснощьоков А. Н. Античний герой XX століття // Авіація і Час. — 1997. — № 5. — С. 4—20.
• Ільїн В. Є. Військово-транспортна авіація Росії. — М.: АСТ, «Астрель», 2001. — С. 45—59.
• Лагутін О. В. Літак на столі. — 2-ге видання., випр. і доп. — Київ: «АероХоббі», 1997. — С. 121—122.
• Оперативно-стратегічний військово-транспортний літак Ан-22 «Антей» // Авіація і космонавтика. — 2003. — № 8. — С. 34—35.
• Якубович Н. В. Антей не із легенди // Крила Батьківщини. — 1997. — № 1.
• Якубович Н. В. Всі літаки О. К. Антонова. — М.: АСТ, «Астрель», 2001. — С. 130—150.

Посилання[ред. | ред. код]

• Антей (літак) [Архівовано 25 лютого 2022 у Wayback Machine.] // ВУЕ
• (рос.)Фотообхід Ан-22 з Моніно [Архівовано 24 лютого 2021 у Wayback Machine.]
• (рос.)Ан-22 на сайті www.airwar.ru [Архівовано 9 лютого 2019 у Wayback Machine.]
• Реєстр всіх випущених Ан-22 [Архівовано 30 листопада 2009 у Wayback Machine.]
• Ан-22 на сайті «Сервіс і Технології»
• (рос.)Історія літака Ан-22 «Антей» [Архівовано 4 березня 2010 у Wayback Machine.]
• (рос.)Ан-22 на сайті Авіабаза [Архівовано 5 серпня 2009 у Wayback Machine.]

п о р Літаки «Антонов» Багатоцільові Ан-2 Ан-3 Ан-14 «Бджілка» Ан-32 Ан-72 Гідроплан Ан-4 Спеціального призначення Ан-2СХ Ан-2М Ан-6 Ан-14Ш Ан-714 Ан-26 «Віта»/Ан-26М «Рятівник» Ан-26Б «Циклон»/Ан-26 «Погода» Ан-26П Ан-30 Ан-32П Ан-71 Ан-72П Ан-72Р Пасажирські та вантажно-пасажирські Ан-10 Ан-24 Ан-26-100/Ан-26Б-100 Ан-28 Ан-38 Ан-140 Ан-148 Ан-158 Транспортні та військово-транспортні Ан-8 Ан-12 Ан-22 «Антей» Ан-26 Ан-34 Ан-70 Ан-74 Ан-77 Ан-124 «Руслан» Ан-124-100 Ан-124-100М-150 Ан-132 Ан-178 Ан-225 «Мрія» Проєкти Виріб-181 Ан-Бе-20 Ан-Бк-1 «Горлиця» Ан-40 Ан-50 Ан-60 Ан-80 Ан-168 (Ан-148-300) Ан-180 Ан-188 Ан-218 Ан-248 Ан-318 Ан-325 Ан-418 Планери А-1 А-7 А-9 А-10 А-11 А-13 А-15 А-40 Голуб Рот Фронт-1 Рот Фронт-2 Рот Фронт-3 Рот Фронт-4 Літаки Антонова · Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Літаки Антонова