Аніскин Михайло Олександрович
| Аніскин Михайло Олександрович | |
|---|---|
| Народився | 19 листопада 1922 Уфимський кантон, Башкирська АРСР, РСФРР |
| Помер | 25 червня 1944 (21 рік) Studzionka[d], Pustynkaŭski Sieĺsavietd, Сєнненський район, Вітебська область, Білоруська РСР, СРСР |
| Поховання | Q90288446? |
| Країна | .svg){kind=small} СРСР |
| Національність | росіяни[1] |
| Діяльність | офіцер |
| Alma mater | Саратовське вище військове командно-інженерне училище ракетних військ (1943) |
| Учасник | німецько-радянська війна |
| Військове звання | лейтенант |
| Нагороди |    |
Михайло Олександрович Аніскин (19 листопада 1922 — 25 червня 1944) — радянський офіцер, учасник Другої світової війни, командир танка 44-го гвардійського полку 8-ї гвардійської механізованої бригади 3-го гвардійського механізованого корпусу 3-го Білоруського фронту, Герой Радянського Союзу, гвардії лейтенант.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 19 листопада 1922 року в селищі Костино Озеро нині Іглінського району Башкортостану в сім'ї службовця. Росіянин. Освіта середня.
В Червону армію призваний Іглінським райвійськкоматом у червні 1941 року. У 1943 році закінчив Саратовське танкове училище. У діючій армії з серпня 1943 року.
25 червня 1944 року командир танка розвідувального взводу гвардії лейтенант М. О. Аніскин, діючи в розвідці в районі села Студенка (Сєнненський район Вітебської області), зустрів колону більше 60 автомашин і до роти солдатів і офіцерів противника. Колону прикривало самохідне знаряддя і кілька гармат. Коли танк Аніскина з'явився в селі, шлях йому був відрізаний, залишалося одне — прийняти бій. Гвардії лейтенант Аніскин так і вирішив. З танкового зброї він почав розгром колони. Сам, віддаючи команди, що стояв біля гармати, ведучи вогонь по колоні. Перші снаряди пішли в голову колони. Серед противника почалася паніка. Тоді лейтенант Аніскин переніс вогонь у хвіст колони, а потім снаряд за снарядом розбивав колону, знищуючи машини та живу силу противника.
Сміливий, зухвалий вчинок і раптовий вогонь танка гвардії лейтенанта Аніскина не дав розвернутися гарматам противника. В результаті поєдинку з супротивником за годину бою гвардії лейтенант Аніскин підбив самохідне знаряддя, захопив і знищив 60 автомашин, склад з харчами та іншим військовим майном. Останнім в цьому бою загинув і сам гвардії лейтенант Аніскин М. О. В ході бою вбито понад 75 солдатів і офіцерів противника.[2]
Звання Героя Радянського Союзу Михайлу Олександровичу Аніскину присвоєно посмертно 24 березня 1945 року.[3]
Нагороди[ред. | ред. код]
- Медаль «Золота Зірка» Героя Радянського Союзу (24 березня 1945)
- Орден Леніна
Пам'ять[ред. | ред. код]
- Похований в селі Пустинки Сєнненського району Вітебської області, де встановлено обеліск.[4]
- Ім'я Героя присвоєно Пустинкінській середній школі.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Подвиг Народа [Архівовано 14 квітня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Подвиг народа [Архівовано 14 квітня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ ОБД Мемориал [Архівовано 7 березня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
Література[ред. | ред. код]
- Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1987. — Т. 1 /Абаев — Любичев/. — 911 с. — 100 000 экз. Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1987. — Т. 1. — 911 с. с. — 100 000 прим. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382.
Посилання[ред. | ред. код]
Аніскин Михайло Олександрович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
|
| |||||||
