Антропологічні типи європеоїдної раси

Антропологічні типи європеоїдної раси є продуктом класифікації великої європеоїдної раси на більш дрібні категорії. Залежно від принципів класифікації та наявності відповідних даних, різними дослідниками були запропоновані різні варіанти.

Класифікація С. Мортона[ред. | ред. код]

У середині XIX ст. американський учений С. Мортон розділив європеоїдний (Caucasian) расовий тип на сім'ї[1]:

  • кавказьку;
  • німецьку;
  • кельтську;
  • арабську;
  • лівійську;
  • нілотську;
  • індостанську.

Класифікація В. Флауера[ред. | ред. код]

Англійський анатом Вільям Флауер[en] у 1885 р. включав в білу расу людства наступні групи[2]:

Класифікація Ж. Ляпужа[ред. | ред. код]

Французький соціолог і ідеолог расизму Жорж Лапуж[en] в кінці XIX ст. ділив європейців на три головні раси[3]:

  • арійська європейська (homo europaeus) — довгоголова, світло-русява і високоросла раса;
  • альпійська (homo alpinus) — короткоголова, темна за кольором волосся і очей і малоросла раса;
  • середземноморська (homo mediterraneus) — довгоголова, чорнява раса.

Класифікація Ю. Кольмана[ред. | ред. код]

Схему розподілу за однією ознакою з подальшим одноманітним підрозділом кожного варіанту першої ознаки на варіанти за другою ознакою запропонував на початку XX ст. німецький гістолог, анатом і антрополог Юліус Кольман. Він розділив європейські раси по росту, формі обличчя, а потім за формою черепа[4].

Класифікація Т. Гекслі[ред. | ред. код]

Англійський зоолог і анатом Т. Гекслі розділив європейську групу на дві: світло- і темнопігментовані (ксантохроїв і меланохроїв)[5]:

  • ксантохроїди
    • ксантохроїди Північної Європи
  • меланохроїди
    • меланохроїди Південної Європи
    • меланохроїди Азії[6]

Класифікація К. Штраца[ред. | ред. код]

Голландський мандрівник і антрополог Карл Штрац на початку XX ст. поклав в основу класифікації рас ступінь морфологічної диференційованості відмінних ознак. Стародавні типи Штрац назвав «протоморфними», сучасні — «архіморфними», перехідні — «метаморфними»[5]. Представників європеоїдної раси Штрац ділив на три типи («племені»):

  • північне плем'я (світловолосі і блакитноокі люди, центр в Скандинавії);
  • римське плем'я (південь Європи);
  • африканське плем'я (північна Африка, семіти)[7].

Класифікація І. Денікера[ред. | ред. код]

Система класифікації І. Денікера - це перша серйозна система, заснована тільки на біологічних ознаках. Виділені автором групи практично в незмінному вигляді, хоча і з іншими назвами, перейшли в більш пізні расові схеми. І. Денікер вперше використав ідею двох рівнів диференціації - виділення спочатку основних, а потім другорядних рас[8].

Денікер виділяв шість расових стовбурів, з яких два належать до європеоїдної раси:

  • група C (хвилясте, темне або чорне волосся та темні очі):
    • індоафганська раса;
    • арабська або семітська раса;
    • берберська раса;
    • приморсько-європейська раса;
    • іберо-острівна раса;
    • західноєвропейська раса;
    • адріатична (динарська) раса;
  • група D (хвилясте або пряме волосся, блондини зі світлими очима):

Серед європейських рас, крім вище зазначених, Денікер виділяв такі підраси:

  • субадріатичну расу;
  • північно-західну підрасу - підрозділ атланто-середземноморців для виділення особливо темноволосих західних ірландців;
  • субнордичну, відмінну від нордичної мезоцефалами, квадратним обличчям і кирпатим носом; вона була виділена, щоб охопити народи, що живуть на сході Балтики і в північній Німеччині;
  • вістульску расу - гілка східноєвропейської або східної (орієнтальної) раси. Орієнтальна раса описується як низькоросла (163-164 см); помірно брахіцефальній (головний покажчик дорівнює 82-83) і що володіє світло-золотистим або солом'яно-жовтим волоссям, квадратним обличчям, часто кирпатим носом і блакитними або сірими очима. Ця раса пов'язана в основному з східними слов'янами і фінами, а вістульска раса - це підтип тієї ж раси з більш низьким зростом і мезоцефалією[10].

Класифікація У. Ріплі[ред. | ред. код]

Американський географ У. Ріплі[en] вважав («Раси Європи», 1900), що І. Денікер занадто ускладнив картину, і що існують лише три європеоїдні підраси - тевтонська (нордична), альпійська і середземноморська. Нордична і середземноморська раси - це давні європейські гілки найдавнішого європеоїдного типу, а альпійці - це іммігранти з Азії, що принесли з собою землеробство і неолітичне господарство[10].

Класифікація Ж. Монтадона[ред. | ред. код]

Французький антрополог Жорж Монтадон у своїй книзі La race, les races (1933) поділяв велику європеоїдну расу на наступні малі раси і субраси:

  • Світла раса (фр. Race blonde)
  • Бура (середземноморська) раса
    • Іберо-півострівна субраса
    • Літторальна (атланто-середземноморська) субраса
    • Берберска субраса
    • Арабська субраса
    • Індо-афганська субраса
  • Лапоноїдна раса
  • Айнська раса

Класифікація Айкштедта[ред. | ред. код]

Німецький антрополог Егон фон Айкштедт (1934) ввів для позначення рас одноманітну номенклатуру, складену з назви характерної для раси етнічної групи та закінчення «-іди». Це умовне закінчення без зміни застосовується для позначення як великих рас, так і менших за обсягом підрозділів. У коло рас Айкштедта включаються:

  • депігментовані північні раси — нордіди і східноєвропіди;
  • центральні — альпініди, дінаріди, арменіди, тураніди;
  • південноєвразійські — медітерраніди, орієнталіди, індіди[11].

Класифікація Я. Чекановського[ред. | ред. код]

Польський антрополог Ян Чекановський створив свою схему поділу європеоїдів, згідно з якою існує чотири базових раси і шість підрас або змішаних типів, які походять від схрещування основних[10]:

Класифікація Б. Лундмана[ред. | ред. код]

Шведський антрополог Бертіл Лундман[en] ділив європеоїдів на такі типи[12]:

  • Каспідська південно-східна расова група
    • Групи з переважно арктичною статурою
      • Групи з трохи примітивним обличчям
        • Групи з часто дещо скошеними орбітами
          • волгіди
          • східні балтіди
        • Групи з прямими очима і великою верхньою райдужною оболонкою
          • допонтідна раса (вимерла)
      • Групи з майже інфантильним обличчям
        • скандо-лапіди
        • східно-альпійська раса
    • Прогресивні типи - всі вкрай доліхокефальні
      • східно-середземноморська раса
        • понтіди
        • іраніди
        • північні індіди
        • гандіди
        • несіди
        • сахариди чи південні середземноморці
        • єгиптиди
      • східні нордіди
    • тауриди
  • Атлантична північно-західна расова група
    • Доліхокефальні групи
      • палеоатлантіди
      • нордіди
        • фаліди
        • скандо-нордіди
        • північні атлантиди
      • Південна темнопігментована малоросла група
        • беріди
        • інфантильні (juvenile) групи
          • західні середземноморці
          • арабіди
    • Брахицефальні групи
      • західно-альпійська раса

Класифікація К. Куна[ред. | ред. код]

У книзі «Раси Європи» (1939) американський антрополог К. Кун[en] дав свою класифікацію європеоїдних рас[10]:

  • A. Великоголове населення, що збереглося з палеоліту
  • B. Чисті та змішані залишки населення палеоліту і мезоліту з помірним розміром голови
  • C. Чисті та змішані небрахицефалізовані середземноморці
    • Середземноморці
      • а) власне середземноморський тип
      • б) атланто-середземноморський тип
      • в) ірано-афганський тип
    • Нордіки
      • а) кельтський тип залізної доби
      • б) англосаксонський тип
      • в) тренелагський тип
      • г) остердальський тип
  • D. Брахицефалізовані середземноморці (можливо, мішаного походження)

Радянський антрополог В. В. Бунак писав про класифікацію К. Куна наступне: «Класифікація Куна могла б набути дуже великого значення, якби автор підтвердив на краніологічному матеріалі зв'язок давніх форм з північними локальними варіантами <...>. Але Кун не утруднює себе аргументацією висунутої ним гіпотези. В даний час прийняті ним позначення давніх типів, а рівно і північних варіантів, не можуть вважатися точними і вимагають видозміни»[13]

Класифікація Е. Хутона[ред. | ред. код]

Американський учений Е. Хутон[en] в роботі Up from the Ape (1946) розділив білу, або кавказоїдную расу на наступні типи[14]:

  • Середземноморський тип
    • Верхньопалеолітичний, головним чином на Британських островах
    • Іранського плато тип
    • Класичний середземноморський, з орлиноносим і прямоносим варіантами
  • Айнський тип
  • Кельтський тип (світлоокий, темно- або рудоволосий, довгоголовий, здебільшого на Британських островах)
  • Нордичний тип
  • Альпійський тип
  • Східнобалтійський тип (біляві брахикефали)
  • Вірменоїдний тип (стабілізована суміш типу Іранського плато, класичного середземноморського та альпійського типів)
  • Динарський тип (стабілізована суміш з верхньопалеолітичного, альпійського, арменоїдного і нордичного типів)
  • Нордично-альпійський тип
  • Нордично-середземноморський тип

Також він виділив композитні типи, переважно білі:

  • Австралійський (архаїчний варіант білої раси + тасманійський + меланезійський)
    • Мюрейський, з переважанням білого елементу
    • Карпентарійський, з переважанням меланезійського елементу
    • Тасманоїдний
  • Індо-дравідійський (класичний середземноморський + австралоїдний + негритоський + різні незначні домішки)
    • Класичний індо-дравидійска, що тяжіє до класичного середземноморського типу: північна Індія
    • Суміш вірменоїдного з типом Іранського плато: західна і північно-східна Індія
    • Індо-нордичний: північно-західні Гімалаї
    • Австралоїдний або веддоїдний: центральна і південно-східна Індія
    • Негритоїдний: локально в Південній Індії
  • Полінезійський (здебільшого білий + монголоїдний + меланезійський)

Класифікація Р. Бьясутті[ред. | ред. код]

Італійський антрополог Ренато Бьясутті[en] у своїй монументальній праці «Раси і народи Землі» (італ. Le razze ei popoli della terra, перше видання — 1939 р., друге — 1953-1960 рр.) Виділив такі раси європеоїдів[15]:

  • Доєвропіди
    • Айнська раса
    • Уральська раса
  • Європіди
    • Середземноморська раса
      • Приморська раса
      • Берберска раса
      • Палеосардинська раса
    • Нордична раса
      • Ірландська раса
      • Дальська раса
      • Фінська раса
    • Іранська раса
      • Ассироїдна раса
      • Лівійська раса
    • Індійська раса
      • Індійська півострівна раса
    • Альпійська раса
      • Грузинська раса
    • Балтійська раса
      • Дослов'янська раса
      • Карпатська раса
    • Адріатична раса
      • Паданська раса
      • Норікська раса
    • Памірська раса
  • Лапіди
    • Лопарська раса

Класифікації М.М. Чебоксарова і Я.Я. Рогінського — М.Г. Левіна[ред. | ред. код]

Радянський антрополог М.М. Чебоксаров у складі великої європеоїдної раси виділив такі малі раси, або раси другого порядку[16]:

  • індо-середземноморська мала раса
  • атланто-балтійська мала раса
  • середньоєвропейська мала раса
  • біломоро-балтійська мала раса
  • балкано-кавказька мала раса

Така само расова схема опублікована в підручнику з антропології Я.Я. Рогінського і М.Г. Левіна (1963)[17].

Класифікація Дж. Бейкера[ред. | ред. код]

Англійський біолог Джон Бейкер[en] у своїй книзі «Раса» (англ. Race, 1974) наводить таку класифікацію європеоїдних расових типів[18]:

Класифікація В.П. Алексєєва[ред. | ред. код]

Радянський антрополог В.П. Алексєєв у своїй книзі «Географія людських рас» (1974) представив свою схему расової класифікації, в якій в європеоїдної расу входять:

Класифікація В.В. Бунака[ред. | ред. код]

В.В. Бунак представляв расову диференціацію у вигляді дерева (1980). Його «стовбури» та «гілки» він поділяв на основі уявлень про давнину і глибині розбіжності окремих антропологічних варіантів. Європеоїди являють собою західне расове дерево[5]:

  • Кушитська расова гілка
    • Берберска раса
    • Ефіопська раса
  • Середземна расова гілка
    • Семіто-аравійська раса
    • Сирійсько-Загросска раса
    • Індо-іранська раса
    • Ферганська раса
    • Понтійська раса
    • Кавказька раса
    • Каспійська раса
  • Середземноморська расова гілка
    • Іберійська раса
    • Лігурска раса
    • Нижньодунайська раса
    • Балканська раса
  • Європейська расова гілка
    • Атлантична раса
    • Центральна західноєвропейська раса
    • Балтійська раса
    • Центральна східноєвропейська раса
    • Субарктична (лопарі) раса

Класифікація М.Г. Абдушелішвілі[ред. | ред. код]

М.Г. Абдушелішвілі (1990) запропонував досить роздрібнені й точні визначення окремих расових категорій. Найбільш великі підрозділи — континентальні раси, далі — локальні різновиди континентальних рас, потім — антропологічні типи, за ними — варіанти, і найнижча категорія — різновиди варіантів. Абдушелішвілі відносив європейську расу до західного (євро-африканського) расовою стовбуру і включав до її складу наступні різновиди і типи[19]:

  • Південноіндійський (перехідна) різновид
    • палеоіндійський тип
    • мезоіндійський тип
  • Південноєвропейський (індо-середземноморський) різновид
    • індо-євразійський тип
    • передньоазіатський тип
    • східносередземноморський тип
    • західносередземноморький тип
  • Північноєвропейський різновид
    • западнобалтійскій тип
    • східнобалтійських тип
    • лапоноїдний тип
  • Центральноєвропейська різновид
    • західноєвропейський тип
    • центрально-східноєвропейський тип

Класифікація А.І. Дубова[ред. | ред. код]

У 1994 р. на міжнародній конференції пам'яті В. П. Алексєєва А. І. Дубов у своїй доповіді представив власну схему поділу людських рас. Він розділив раси на первинні і метисні. Первинні раси - це ті, основні морфологічні характеристики яких не можуть бути отримані в результаті метисації сучасних рас. Європеоїди, згідно зі схемою А.І. Дубова, складають західний підвид, який поділяється на такі раси[20]:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Bruce David Baum (2006). The Rise and Fall of the Caucasian Race. NYU Press. с. 106. Архів оригіналу за 1 травня 2022. Процитовано 7 жовтня 2016.(англ.)
  2. ↑ Richard Lydekker (2008). Sir Willam Flower. READ BOOKS. с. 165.(англ.)
  3. ↑ Раса // Еврейская энциклопедия Брокгауза и Ефрона. — 1908—1913. (рос. дореф.)(рос.)
  4. ↑ Gustaf Retzius (1909). The so-called North European race of mankind. A review of and views on the development of some anthropological questions. (The Huxley lecture for 1909). London: The Royal anthropological institute of Great Britain and Ireland. с. 291.(англ.)
  5. ↑ а б в Бунак В.В. (1980). Род Homo, его возникновение и последующая эволюция. Москва: Наука.(рос.)
  6. ↑ а б Joseph Deniker (1901). The Races of Man: an outline of anthropology and ethnography. Mittal Publications. с. 283.(англ.)
  7. ↑ Штрац К. (2003). Расовая женская красота. Москва: Белые альвы. с. 37.(рос.)
  8. ↑ а б Богатенков Д.В., Дробышевский С.В. Классификация И. Деникера (1889—1902 гг.) // Антропология.(рос.)
  9. ↑ Алексеев В.П. (2007). География человеческих рас // Избранное. Т.2. Антропогеография. Москва: Наука. с. 19—21. ISBN 978-5-02-035544-6.(рос.)
  10. ↑ а б в г Carleton S. Coon (1939). The Races of Europe. Chapter VIII, section 6: Racial Classification within the White Family. The Macmillan Company. Архів оригіналу за 9 червня 2009. Процитовано 7 жовтня 2016.(англ.)
  11. ↑ Хрисанфова Е.Н., Перевозчиков И.В. (2002). Антропология: Учебник (вид. 3). Москва: Изд-во МГУ: Изд-во "Высшая школа".(рос.)
  12. ↑ Bertil Lundman (1977). The Races and Peoples of Europe. IAAEE. Архів оригіналу за 12 липня 2016. Процитовано 8 жовтня 2016.(англ.)
  13. ↑ Бунак В.В. Антропология Западной Европы в современной зарубежной литературе. Расы и народы. Современные этнические и расовые проблемы. — М., 1971. — № 1. — с. 77-103.(рос.)
  14. ↑ Earnest Albert Hooton (1946). Up From the Ape. The Macmillan Company.(англ.)
  15. ↑ Renato Biasutti (1953). Le Razze e i Popoli Della Terra. Vol. I-IV. UTET.(італ.)
  16. ↑ Л.И. Тегако, А.И. Зеленков (2012). Современная антропология. Минск: «Беларуская навука».(рос.)
  17. ↑ Рогинский Я.Я., Левин М.Г (1963). Антропология. М.: Высшая школа.(рос.)
  18. ↑ John R. Baker (1981). Race. Foundation for Human Understanding. ISBN 978-0-93-639601-9.(англ.)
  19. ↑ Абдушелишвили М.Г. (1990). Расогенез и антропологическая история народов Индии // Арутюнов С.А. (отв.ред.). Истоки формирования современного населения Южной Азии. Москва: Наука.(рос.)
  20. ↑ Дубов А.И. (2003). К вопросу о классификации человеческих рас // Горизонты антропологии: Труды международной научной конференции памяти академика В.П. Алексеева. с. 108-114. Москва: Наука.(рос.)

Література[ред. | ред. код]

  • Бунак В.В. Род Homo, его возникновение и последующая эволюция. — М.: Наука, 1980.
  • Хрисанфова Е.Н., Перевозчиков И.В. Антропология: Учебник. — 3-е изд. — М.: Изд-во МГУ: Изд-во "Высшая школа", 2002.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Антропологічні_типи_європеоїдної_раси&oldid=39110471