Антоній (Стаховський)

Святитель Антоній, митрополит Тобольський
Андрій Георгійович Стаховський
У миру:	Андрій Стаховський
У чернецтві:	Антоній
Народився	1671 (1672) Україна Ріпки Чернігівська область ; Ріпки, Україна
Помер	27 березня 1740; Тобольськ, Російська імперія
Поховання	Тобольськ
Шанується	у РПЦ
Канонізований	1984
У лику	святителів
День пам'яті	10 липня (за юліанським календарем) у день Собору сибірських святих
Праці	«Зерцало от Божественного Писания», «Сказание о Священном Писании»
Подвижництво	місіонерська діяльність у Сибіру
	Медіафайли на Вікісховищі

Митрополит Антоній (Андрій Георгієвич Стаховський; 1671 (1672), Ріпки Ріпчинська сотня Гетьманської України — 27 березня 1740, Тобольськ) — український релігійний діяч, латиномовний поет, автор панегіріка на честь Гетьмана України Іоанна Мазепи.

Архієпископ Чернігівський РПЦ (безпатріаршої), префект Чернігівського колегіуму, митрополит Тобольський та всього Сибіру. Місіонер у Китаї та фіно-угорських країнах західного Сибіру.

1984 — причислений до лику святих Російської православної церкви у сонмі Собору сибірських святих.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї священика із шляхтичів. Орієнтовно 1693–1695 рр.. навчався у Київській духовній академії.^[1] Під час навчання прийняв чернечий постриг з іменем Антоній.^[2]

1699 — був скарбником Чернігівської єпархії.

1700 — намісник чернігівського Борисоглібського монастиря.

1701 — став проповідником Чернігівської єпархії.

1709 — зведений в сан архімандрита і став настоятелем Новгородського Сіверського Спасо-Преображенського монастиря.

Еміграція до Московії[ред. | ред. код]

20 вересня 1713 в Успенському соборі Московського кремля — хіротонія в єпископа Чернігівського із зведенням в сан архієпископа.

7 грудня 1721 прибув до Тобольську. За 20 років перебування у Сибіру багато займався просвітницькою та місіонерською діяльністю серед корінних народів Югри — хантів та мансі. Місіонери скеровувалися Антонієм до Камчатки також до Китаю. Для проповіді християнства в Китаї 1725 при Вознесенському монастирі в Іркутську була відкрита російсько-монгольська школа.

У Тобольську розширив слов'яно-російську школу, ввів у ній викладання латинської мови, підняв загальний рівень освіти, збільшив термін навчання до шести років. У результаті учнів стало більше. До кінця його правління нараховувалося двісті шістдесят п'ять церков, чотирнадцять чоловічих та жіночих монастирів. При ньому вперше у Сибіру на Тагільському заводі для Софійського собору був відлитий великий дзвін на 1011 пудів.

Помер у віці біля 70-ти років. Похований у Софійському соборі Тобольську. Після нього залишилася обширна бібліотека, яку пізніше придбав для Тобольської семінарії митрополит Антоній (Нарожинськиий).

Твори[ред. | ред. код]

«Зерцало от Божественного Писания» (1705), написано силабічними віршами. Складається із віршів присвячених Гетьману Мазепі.
«Сказание о Священном Писании» (1705)

За вказівкою митрополита Антонія і під його керівництвом у 1716-му був зроблений переклад з латинської «Історії» Тита Лівія.