Антонов-Дружинін Павло Павлович
| Антонов-Дружинін Павло Павлович | ||||
|---|---|---|---|---|
| рос. Антонов-Дружинин Павел Павлович | ||||
 | ||||
| Народився | 12 (25) жовтня 1916 Єлшанка[d], Сергієвський районd | |||
| Помер | 25 лютого 1985 (68 років) Харків, Українська РСР, СРСР | |||
| Громадянство |  СРСР | |||
| Діяльність | актор театру | |||
| Нагороди та премії | ||||
 | ||||
| | ||||
Павло Павлович Анто́нов-Дружи́нін (рос. Павел Павлович Антонов-Дружинин; 12(25) жовтня 1916, Єлшанка, Російська імперія — 25 лютого 1985, Харків, УРСР, СРСР) — російський радянський театральний актор. Народний артист Української РСР (1974).
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 12 [25] жовтня 1916 року в селі Єлшанці (тепер Сергієвський район Самарської області, Росія). 1936 року закінчив студію при Центральному театрі Червоної армії в Москві. Впродовж 1936–1941 років працював у театрах Москви.
У Червоній армії з 1941 року по 24 вересня 1945 року. Брав участь у німецько-радянській війні. Нагороджений орденами Червоної Зірки (22 лютого 1943), Вітчизняної війни ІІ-го ступеня (30 жовтня 1943), медаллю «За перемогу над Німеччиною» (9 травня 1945)[1]. Член ВКП(б) з 1943 року.
У 1945–1948 роках знову працював у театрах Москви (був актором Театру на Малій Бронній[2]); у 1949–1952 роках — Ярославля; у 1952–1978 роках — у Харківському російському драматичному театрі імені Олександра Пушкіна. Помер у Харкові 25 лютого 1985 року.
Ролі[ред. | ред. код]
- Вознесенський («Відкриття» Юрія Щербака);
- Мелузов, Кисельников («Таланти і шанувальники», «Безодня» Олександра Островського);
- Астров, Тригорін («Дядя Ваня», «Чайка» Антона Чехова);
- Рахметов («Нові люди» за Миколою Чернишевським);
- Улдис («Вій, вітерець!» Яніса Райніса);
- Леандр («Витівки Скапена» Жана-Батиста Мольєра);
- Фердинанд («Підступність і кохання» Фрідріха Шиллера);
- Кассіо, Клавдіо, Дункан («Отелло», «Багато галасу з нічого», «Макбет» Вільяма Шекспіра);
- Муратов («Зикови» Максима Горького);
- Рибаков («Кремлівські куранти» Миколи Погодіна);
- Генріх фон Гольдрінг («І один у полі воїн» Юрія Дольд-Михайлика);
- Антоніо Террачіні («Пам'ять серця» Олександра Корнійчука);
- Річард («Учень диявола» Бернарда Шоу).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Пам'ять народу. [Архівовано 22 травня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ kino-teatr.ru. [Архівовано 22 травня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
Література[ред. | ред. код]
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
- Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 26—27. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.];
- Попова Л. Г. Антонов-Дружинін Павло Павлович // Мистецтво України: енциклопедія: у 5 томах. / редколегія: А. В. Кудрицький (відп. ред.) [та ін.]. — Київ: «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1995, Том 1 : А-В . — 1995, сторінка 69;
- Барсегян О. С. Антонов-Дружинін Павло Павлович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
|
