Антим (Вирбанов)
| Митрополит Антим Ліло Кинчев Вербанов | ||
.jpg) | ||
| ||
|---|---|---|
| 29 липня 1901 — 24 березня 1914 | ||
| Церква: | Болгарська православна церква | |
| Попередник: | Климент Тирновський | |
| Наступник: | Йосиф Тирновський | |
| Альма-матер: | Московська духовна академія | |
| Народження: | 1854 Гложене (Ловецька область), Teteven Municipalityd, Ловецька область, Болгарія | |
| Смерть: | 24 березня 1914 Софія, Болгарія | |
Митрополит Антим (в миру Ліло Кинчев Вирбанов, болг. Лило Кънчев Върбанов[1]; 1854 село Гложене (нині громада Тетевен, Ловецька область) ― 24 березня 1914 року, Софія) — єпископ Болгарської православної церкви, митрополит Тирновський[2].
Біографія[ред. | ред. код]
Народився в 1854 році в селі Гложене Тетевенської області зі світським ім'ям Лило Кънчев Върбанов. Початкову освіту здобув у рідному селі, після чого вступив до Гложенського монастиря «Св. Георгія» за настоятельством хаджи Євтимія. У 1871 році в Гложенському монастирі митрополит Антим Видинський постриг його в ченці під іменем Антим. Незабаром після цього митрополит Антим висвятив його в сан ієродиякона. Навчався у Тетевені та в Габровській середній школі, яку закінчив у 1875 році. З 1875 по 1881 рік навчався в Одеській семінарії[2].
У 1876 році брав участь в Сербсько-Турецькій війні як доброволець-легіонер[3].
Повернувся до Болгарії і в 1881–1882 роках викладав у Ломській середній школі. З наступного навчального року викладав у Слівенській середній школі, де пробув до 1885 року. Перебуваючи у Слівені, він написав та видав підручник з біблійної історії та православного катехизису[2].
У 1885 Болгарський екзарх Йосип I викликав його в Османську імперію, де з 1885 року призначив його вчителем у нещодавно відкритій Одринській священичій школі. 30 серпня 1886 в соборі Святого Стефана в Константинополі митрополит Синесій Охридський висвятив його в ієромонаха, а 1 вересня за рішенням Священного Синоду екзархом Йосифом І був возведений в сан архімандрита і призначений губернатором Лозенградської єпархії. З 1 вересня 1887 року архімандрит Антим є протосинкелом Одринської єпархії та інспектором болгарських шкіл в Одринському вілаеті. З початку жовтня 1888 на прохання Антима Видинського був призначений протосингелом Видинської єпархії. Митрополит Антим помер 1 грудня, а єпархію взяв на себе архімандрит Антим, обіймаючи посаду до червня 1889 року[2].
З осені 1889 навчався в Московській духовній академії, яку закінчив у 1892.
З 1892 по 1893 рік був протосингелом екзархату в столиці Константинополі.
15 серпня 1893 року він був висвячений на єпископа Брегальницького і був призначений головою Ловчанської єпархії від імені екзарха. Керував єпархією в Ловечі до 6 лютого 1897, коли був призначений вікарієм митрополита Пловдивського Нафанаїла. Він залишався вікарієм у Пловдиві, до листопада 1901 року[2].
19 липня 1901 року був обраний митрополитом Тирновським замість покійного митрополита Климента. Канонічно це було підтверджено 18 листопада 1901.
Протягом усього життя митрополит Антим допомагав різним благодійним організаціям в Тирнові і активно сприяв будівництву притулку для людей похилого віку в Прісовському монастирі, який будувався на кошти Тирновськой митрополії. На його кошти були утворені 7 благодійних фондів. Пожертвував 20 тисяч левів в цінні папери для формування фонду для утримання студентів в Софійській духовній семінарії, жертвує кошти для церкви в селі Гложене і Гложенского монастиря. З них було утворено фонд, який підтримував потреби монастиря. Інші фонди з капіталом понад 2 тисячі левів згідно з волею дарувальника витрачалися на початкові училища, на чоловічу і жіночу гімназію в Тирнові в допомогу бідним учням, а також бідним дітям рідного йому села Гложене. Заповідав 1500 левів жіночому благодійному товариству «Радість» для «подпомощі його шляхетним завданням»[3].
Пережив катастрофічний землетрус в місті Тирнові, в 1913 році, який зруйнував або пошкодив багато церков.
Помер в 24 березня 1914 року у Софії. Священному Синоду заповів всі цінні речі, які у нього були, особисту бібліотеку залишив Софійській духовній семінарії, гроші — Тирновській митрополії. Згідно з його волею, був похований в Тирнові[4].
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Цацов, Борис. Архиереите на българската православна църква. С., 2003; 2 изд. С., 2007.
- Тютюнджиев, Ив. Търновският епископат ХІІ-ХХІ век. Велико Търново, 2007.
- Росен Русанов. Търновска епархия в началото на XX в. Велико Търново, 2009
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Църковноисторически архив, Том 2 на «Google Books»
- ↑ а б в г д Цацов, Борис (2003). Архиереите на Българската православна църква: Биографичен сборник. Принцепс. с. 155. ISBN 9548067757.
- ↑ а б Митрополит Антим дарява всичко за благотворителност [Архівовано 2012-10-16 у Wayback Machine.] // vesti.bg, 13 сентября 2012
- ↑ Трима митрополити са записани в златната книга на търновските дарители | Янтра ДНЕС live. Архів оригіналу за 22 квітня 2016. Процитовано 30 січня 2021.
