Анрі Рабо
| Анрі Рабо | |
|---|---|
| фр. Henri Rabaud | |
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 10 листопада 1873[1][2][…] |
| Місце народження | VIII округ Парижа, Париж |
| Дата смерті | 11 вересня 1949[1][2][…] (75 років) |
| Місце смерті | Париж[4] |
| Громадянство | Франція[5] |
| Професії | композитор, диригент |
| Освіта | Кондорсе і Паризька вища національна консерваторія музики й танцю |
| Вчителі | Antoine Taudoud, Жуль Массне і Андре Жедальж |
| Відомі учні | Jacqueline Robind і Wal-Bergd |
| Мова | французька |
| Жанри | опера і симфонія |
| Заклад | Паризька вища національна консерваторія музики й танцю, Бостонський симфонічний оркестр і Pasdeloup Orchestrad |
| Нагороди | |
| Батько | Hippolyte François Rabaudd |
| Автограф |  |
 Файли у Вікісховищі | |
Анрі Рабо (фр. Henri Rabaud; 10 листопада 1873, Париж — 11 вересня 1949, Париж) — був французьким диригентом, композитором і педагогом, який обіймав важливі посади у французькому музичному істеблішменті та підтримував переважно консервативні напрямки у французькій музиці в першій половині ХХ століття.[6][7]
Життєпис[ред. | ред. код]
Походив з роду музикантів: батько Іполіт Рабо (фр. Hippolyte Rabaud; 1839 — 1900) був професором віолончелі в Паризькій консерваторії, мати була співачкою (для неї спочатку призначалася партія Маргарити в опері Гуно «Фауст») і, в свою чергу, була дочкою видатного флейтиста Луї Дорюса.
Навчався в Паризькій консерваторії у Жюля Массне (композиція) і Андре Жедальжа (контрапункт), в 1894 був вшанований Великою Римською премією за кантату «Дафна». У 1908 — 1918 Рабо був диригентом Паризької Опери, потім протягом одного сезону працював в США, де очолював Бостонський симфонічний оркестр. У 1920 року з виходом на пенсію Габрієля Форе Рабо зайняв пост директора Паризької консерваторії і залишався на цій посаді аж до 1941 року прославившись консервативними поглядами (він любив повторювати: «Модернізм — це зло»). З початком Другої світової війни Рабо увійшов до керівництва Комітету у справах мистецтв при вішистському уряді Петена.
Композиторська спадщина Рабо включає п'ять опер, з яких найбільший успіх мала написана за мотивами «Тисяча і однієї ночі» опера «Маруф, швець з Каїра» (фр. Mârouf, savetier du Caire; 1914). Серед симфонічних творів Рабо виділяються Дивертисмент на теми російських пісень, симфонічна поема «Нічний хід» (1896), «Еклога» за мотивами Вергілія; серед хорових — ораторія «Йов» (1900), серед камерних — віртуозне «Конкурсне соло» для кларнета (1901), написане для випускного конкурсу в консерваторії. Рабо також писав музику до кінофільмів.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #129958816 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ Archivio Storico Ricordi — 1808.
- ↑ LIBRIS — 2012.
- ↑ Girardot A. Henri Rabaud. In: The New Grove Dictionary of Opera. Macmillan, London and New York, 1997.
- ↑ Landormy P. La Musique Française après Debussy. Gallimard, Paris, 1943.