Анохін Петро Федорович
| Анохін Петро Федорович | |
|---|---|
| Народився | 3 червня 1891 або 1891[1] Петрозаводськ, Російська імперія |
| Помер | 10 травня 1922 або 1922[1] Читинська область |
| Діяльність | революціонер |
| Відомий завдяки | Член Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету |
| Членство | Всеросійський центральний виконавчий комітет |
| Партія | КПРС |
Петро́ Фе́дорович Ано́хін (3 червня 1891 — 10 травня 1922) — революціонер, радянський партійний діяч. Член ВЦВК, Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету ВУЦВК.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився в 1891 році в Петрозаводські. Закінчив початкове училище[2].
З 1903 року[3] працював в Олонецькій губернській друкарні. До 1908 року — член Російської соціал-демократичної робочої партії. У 1909 році він здійснив невдале вбивство Д. І. Іванова[4]. Петербурзьким військово-окружним судом був засуджений до смертної кари, заміненої на ув'язнення до Шліссельбурзької фортеці, де перебував з 1910 по 1912 рр.[5]. У 1912 році висланий на поселення в Іркутську губернію.
У січні 1918 року повернувся до Петрозаводська, працював конторником на Кіровській залізниці. У квітні 1918 року обраний головою виконкому Олонецької губернської ради, з 1919 року — Олонецького губернського військового революційного комітету[6], з 1920 року — головою Об'єднаної президії Карело-Олонецкого губвиконкому і ревкому.
З грудня 1918 року — член Олонецкого губкому ВКП (б). Делегат VIII, IX, X з'їздів ВКП (б). У серпні 1918 року розкрив контрреволюційну змову офіцерів в Петрозаводську.
Під керівництвом П. Ф. Анохіна в Олонецкой губернії було проведено ряд заходів, спрямованих на відновлення економіки (роботи Олександрівського заводу і Мурманської залізниці), народної освіти і культури.
Брав участь у Першій радянсько-фінські війні під Сулажгорою у 1919 році[7][8].
З травня 1921 року — відповідальний секретар Далекосхідного бюро ЦК РСДРП (б), особливий уповноважений Наркомату закордонних справ ДВР на переговорах з Японією. Член Ради частин особливого призначення (ЧОП).
Убитий членами банди К. Ленкова на 33-му км Вітімського тракту. Був похований на території сучасної Читинської області. Могила П. Ф. Анохіна не збереглася.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Faceted Application of Subject Terminology
- ↑ П. Ф. Анохин. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 13 листопада 2018.
- ↑ Дорошин Х. Г. Большевик П. Ф. Анохин. Петрозаводск, Гос.изд-во КАССР, 1957
- ↑ История Карелии с древнейших времён до наших дней. — Петрозаводск, 2001. — С. 308.
- ↑ История крепости Орешек. Архів оригіналу за 13 листопада 2018. Процитовано 13 листопада 2018.
- ↑ Машезерский В. И. Установление Советской власти в Карелии. — Петрозаводск, 1957. — С. 167.
- ↑ Очерки истории Карелии. — Т. 2. — Петрозаводск, 1964. — С. 104.
- ↑ Национальный архив Республики Карелия 2 мая 2009. Архів оригіналу за 11 березня 2018. Процитовано 13 листопада 2018.
|
