Андре Марі
 | Ця стаття не містить посилань на джерела. (липень 2021) |
| Андре Марі фр. André Marie | |
 | |
| Ім'я при народженні: | фр. André Désiré Paul Marie[1] |
|---|---|
| Народження: | 3 грудня 1897[2][3][…] Онфлер[1] |
| Смерть: | 12 червня 1974[2][3][…] (76 років) Руан[1] |
| Країна: | Франція |
| Освіта: | Ліцей Корнельd |
| Партія: | Радикальна партія і Республіканська партія радикалів і радикал-соціалістівd |
| Автограф: | .png){kind=small} |
| Нагороди: |    |
Андре Марі (фр. André Marie; 3 грудня 1897, Онфлер, департамент Кальвадос — 12 червня 1974, Руан) — французький політик і державний діяч, Голова ради міністрів Четвертої республіки з 26 липня по 28 серпня 1948 року.
Життєпис[ред. | ред. код]
Андре Марі народився в комуні Онфлер. У 1909 році сім'я Марі переїхала в Руан.
У 1916 році, майже відразу після закінчення навчання в Руані, Андре Марі був покликаний на військову службу. Марі відважно боровся на фронтах Першої світової війни, і за час служби отримав два поранення.
У 1922 році Марі почав кар'єру адвокатом.
З 1928 по 1962 роки дев'ять разів обирався від департаменту Приморська Сена до Національних Зборів.
Свій перший державний пост Андре Марі отримав у1933 році як заступник держсекретаря по Ельзас-Лотарингії. Ще до Другої світової війни він неодноразово призначався держсекретарем і представником Франції в Лізі Націй.
Після вторгнення вермахт а до Франції іде добровольцем на фронт капітаном артилерії. Під час одного з боїв був полонений і інтернований в містечко Саарбург (Sarrebourg). Тому він не взяв участі в голосуванні Національних Зборів з передачі владних повноважень режиму Віші, який очолив маршал Анрі Філіпп Петен.
В 1941 Андре Марі був звільнений з полону. Оскільки Марі відкидає диктаторську політику режиму Віші, він відмовляється від усіх політичних посад і вступає в Рух Опору. В результаті зради, у вересні 1943 року був заарештований гестапо і 16 грудня 1943 був відправлений до Бухенвальду. У цьому страшному концентраційному таборі Марі перебував до 11 квітня 1945 р., коли там спалахнуло знамените повстання, а через два дні табір був зайнятий американськими військами.
Після повернення до Франції, Андре Марі незабаром знову зайняв чільне місце в політичному житті країни. В 1947 Марі призначений міністром юстиції в уряді Поля Рамадьє.
З 27 липня 1948 року Андре Марі після відставки Робера Шумана був призначений головою ради міністрів, але його кабінет проіснував лише місяць. Однак після відставки був заступником прем'єр-міністра при Анрі Кеї, де займався налагодженням роботи міністерства юстиції.
У серпні 1951 — червні 1954 він був міністром освіти. За його ініціативи були прийняті ряд законів, які суттєво допомогли розвитку приватних шкіл.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Fichier des personnes décédées
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Sycomore / Assemblée nationale
- ↑ а б Munzinger Personen
 | Це незавершена стаття про французького політика чи політикиню. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
