Андрейс Жагарс

Андрейс Жагарс
Andrejs Žagars
латис. Andrejs Žagars
Народився 16 жовтня 1958(1958-10-16)
Чорногорськ, Хакаська АРСР, РРФСР, СРСР
Помер 26 лютого 2019(2019-02-26) (60 років)
Рига, Латвія
Національність латиш
Громадянство СРСР СРСР
Латвія Латвія
Діяльність актор, політик, opera director
Alma mater Латвійська академія музики
Роки діяльності 19762018
IMDb nm0951831
Нагороди та премії
Офіцер ордена Трьох Зірок
Офіцер ордена Трьох Зірок
Командор ордена Почесного легіону
Командор ордена Почесного легіону
Офіцер ордена Оранських-Нассау
Офіцер ордена Оранських-Нассау
Орден Дружби
Орден Дружби

CMNS: Андрейс Жагарс
Andrejs Žagars
у Вікісховищі

Андрейс Жагарс (латис. Andrejs Žagars; 16 жовтня 1958(19581016), Чорногорськ, Хакаська АРСР, РРФСР, СРСР26 лютого 2019, Рига, Латвія) — латвійський кіно- і театральний актор та режисер, підприємець та політик.

Життєпис[ред. | ред. код]

Андрейс Жагарс народився 16 жовтня 1958 року в місті Чорногорськ, Хакаська АРСР, куди у 1949 році була депортована його мати. Його батько був українець Микола Сердюк. Через рік після народження Андрейса сім'я повернулася в Латвію. Андрейс Жагарс виріс в Цесісі, на півночі Відземе.

Закінчив у 1982 році акторське відділення театрального факультету Латвійської державної консерваторії ім. Я. Вітола. У 1982—1994 роках працював в Театрі «Дайлес».

Почав знімався у кіно з 1976 року на Ризької кіностудії та в Росії.

З 1989 по 1990 роки мешкав за кордоном у Швеції та США.

У 1993 році залишив акторську кар'єру та зайнявся ресторанним бізнесом, відкривши кілька ресторанів у Ризі.

З серпня 1996 по вересень 2013 року був директором Латвійської Національної опери. У 2002 році дебютував як режисер опери.

Був ведучим проекту «Великий балет 2016» російського телеканалу «Культура» у січні-лютому 2016 року.

Жагарс у 2016 році заснував «Фонд підтримки та розвитку Андрейса Жагарса», для сприяння та розвитку культурних проектів, особливо в галузі музики та мистецтва[1].

У червні 2017 року він був обраний членом Ризької міської думи від партії «Розвиток Латвії» (латис. Latvijas attīstībai)[2].

У 2018 році став ведучим 4 сезону проекту «Великий балет 2018» на російському телеканалі «Культура».

Помер 26 лютого 2019 року у Ризі після тривалої хвороби.

Фільмографія[ред. | ред. код]

Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
2018 ф Homo Novus[lv] Homo Novus Макернієкс
2017 ф Зрадник Марконі, головна роль[3]
1995 ф Геллі і Нок Нок Берінґ, головна роль
1992 ф Щасти вам, панове![ru] Удачи вам, господа! Олег, головна роль
1991 ф Зброя Зевса Оружие Зевса Джон Баррі
1989 ф Сім'я Зітарів Zītaru dzimta кок
1989 ф Викрадення чарівника Похищение чародея князь В'ячеслав, син Полоцького князя Бориса Романовича
1988 ф Коріння трави Žolės šaknys Яніс Пельціс, головна роль
1988 ф Про кохання говорити не будемо Par mīlestību pašreiz nerunāsim епізодична роль
1987 ф Слідопит Следопыт Натті Бампо «Слідопит»
1987 ф Фотографія з жінкою і диким кабаном Fotogrāfija ar sievieti un mežakuili епізодична роль
1986 ф Двійник Dubultnieks Ерік
19861988 с Життя Клима Самгіна Жизнь Клима Самгина Степан Кутузов, марксист
1985 ф Матч відбудеться в будь-яку погоду Spēle notiks tik un tā Франц Піхлер
1985 ф Чужий випадок Svešs gadījums епізодична роль
1985 ф Подвійний капкан Двойной капкан Валдіс Вітолс, слідчий
1984 ф Дві пари і самотність Kaks paari ja uksindus Майк «Ведмежатник»
1983 ф Кам'янистий шлях Akmeņainais ceļš Робертс Лівіньш
1982 ф Багач, бідняк... Turtuolis, vargšas... Сідні, американський військовик
1981 ф Довга дорога в дюнах Ilgais ceļš kāpās Едгар, син Марти
1977 ф Хлопчина Puika епізодична роль
1976 ф Твій син Tavs dēls студент, епізодична роль


Примітки[ред. | ред. код]

  1. Andrejs Žagars nodibinājis kultūras atbalsta un attīstības fondu. la.lv. Архів оригіналу за 8 листопада 2016. Процитовано 27 грудня 2018.(латис.)
  2. Solot spilgtu koncertprogrammu, sevi pieteicis fonds «Baltijas muzikālās sezonas». lsm.lv. Архів оригіналу за 27 грудня 2018. Процитовано 27 грудня 2018.(латис.)
  3. Українська політична мелодрама «Зрадник» Марка Гаммонда виходить в український прокат 26 квітня.

Посилання[ред. | ред. код]