Анатичук Лук'ян Іванович

Анатичук Лук'ян Іванович
Народився 15 липня 1937(1937-07-15) (86 років)
Колінківці, Хотинський район, Чернівецька область, Україна
Діяльність фізик
Alma mater ЧНУ імені Юрія Федьковича
Науковий ступінь доктор технічних наук
Членство НАН України
Нагороди

Анатичук Лук'ян Іванович (нар. 15 липня 1937(19370715) року на Буковині, в с. Колінківці Хотинського району) — український вчений у галузі термоелектрики та технології матеріалів для перетворювачів енергії, академік Національної академії наук України (1992).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 15 липня 1937 року на Буковині, в с. Колінківці Хотинського району, в родині вчителів.

Після закінчення у 1960 р. фізико-математичного факультету Чернівецького державного університету Л. І. Анатичук займається науковими дослідженнями і у 1964 р. захищає кандидатську, а в 1974-му — докторську дисертації присвячені темі термоелектрики.

У 1978 р. для розвитку напрямку термоелектрики було створено конструкторсько-технологічне бюро «Фонон» (КБ «Фонон»), науковим керівником, а з 1980 р. і директором якого став Л. І. Анатичук. КБ стало провідною науково-технічною організацією з термоелектрики в країні.

У 1991 р. КБ «Фонон» реорганізовано у науково-дослідний Інститут термоелектрики подвійного підпорядкування — Національній академії наук та Міністерству освіти і науки України. Незмінний керівник інституту — Л. І. Анатичук. Під його науковим керівництвом було розширено фундаментальні роботи з термоелектрики: розвинута теорія функціонально-градієнтних матеріалів, динамічна теорія термоелектричного охолодження, теорія надійності термоелектричних приладів та систем, також знайшла подальший розвиток узагальнена теорія термоелектричного перетворення енергії. На її основі винайдено низку нових типів термоелементів.

Ідеї ученого покладені в основу створення нових комутацій, технологій і конструкцій низки термоелектричних модулів для термогенераторів з рівнем температури джерел тепла 250—350 °С. За своїми характеристиками модулі істотно перевищили відомі світові аналоги і стали основою для створення різноманітних термоелектричних генераторів. Здійснено прогрес і у створенні ефективних та високонадійних систем охолодження і кондиціонування. Розроблено теплові насоси у системах регенерації води для космонавтів на орбітальних станціях. Під науковим керівництвом Л. І. Анатичука Інститут термоелектрики взяв участь у розробці потужних кондиціонерів для підводних човнів Франції. Створено особливо надійні модулі охолодження для європейської космічної системи мікрогравітації та модулі для охолодження чутливих сенсорів для систем орієнтації європейських супутників Землі. Розроблено ефективні блоки для побутових холодильників як заміну фреоновим компресорним агрегатам.

У 1993 р. Л. І. Анатичук організував видавництво міжнародного наукового журналу «Термоелектрика», став його головним редактором. Часопис видається трьома мовами — українською, російською та англійською, розповсюджується у 43 країнах світу і досі є єдиним фаховим виданням з термоелектрики.

Л. І. Анатичук — організатор міжнародних форумів з термоелектрики, які проводяться один раз на два роки. За його ініціативою у 1994 р. створено Міжнародну термоелектричну академію, до складу якої увійшли провідні спеціалісти з 20 країн світу — США, Англії, Франції, Японії, Італії, Росії, України та інших держав. Учений є незмінним президентом цієї академії.

Л. І. Анатичук — автор 6 монографій, зокрема 2 — англійською мовою, понад 300 наукових праць та близько 100 авторських свідоцтв і патентів.

Л. І. Анатичук — голова Спеціалізованої вченої ради Інституту термоелектрики із захисту кандидатських і докторських дисертацій за спеціальністю «Фізика приладів, елементів і систем», голова науковокоординаційної ради Західного наукового центру НАН та МОН України в Чернівецькій області, завідувач кафедри термоелектрики Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (28 червня 2017) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм[1]
  • Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (18 травня 2012) — за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняної науки, зміцнення науково-технічного потенціалу України, багаторічну сумлінну працю[2]
  • Орден «За заслуги» I ст. (16 травня 2007) — за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняної науки, зміцнення науково-технічного потенціалу України, підготовку наукових кадрів, багаторічну плідну наукову діяльність[3]
  • Орден «За заслуги» II ст. (14 травня 2004) — за вагомі особисті заслуги в розвитку вітчизняної науки, створення національних наукових шкіл, зміцнення науково-технічного потенціалу України та з нагоди Дня науки[4]
  • Орден «За заслуги» III ст. (11 липня 1997) — за вагомий особистий внесок у розвиток фундаментальних і прикладних досліджень в галузі термоелектрики, багаторічну плідну наукову діяльність[5]
  • Орден Жовтневої Революції (1986)
  • Орден «Знак Пошани» (1975)
  • Ювілейна медаль «10 років незалежності України»

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Указ Президента України від 28 червня 2017 року № 168/2017 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України»
  2. ↑ Указ Президента України від 18 травня 2012 року № 331/2012 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня науки»
  3. ↑ Указ Президента України від 16 травня 2007 року № 411/2007 «Про відзначення державними нагородами з нагоди Дня науки»
  4. ↑ Указ Президента України від 14 травня 2004 року № 543/2004 «Про відзначення державними нагородами України наукових працівників»
  5. ↑ Указ Президента України від 11 липня 1997 року № 636/97 «Про нагородження відзнакою Президента України - орденом "За заслуги"»

Джерела[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Анатичук_Лук%27ян_Іванович&oldid=35907339