Заславська Анастасія Юріївна

Заславська Анастасія Юріївна
Народилася1510-ті Редагувати інформацію у Вікіданих
Померлане раніше 11 травня 1560 і не пізніше 19 червня 1562 Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Велике князівство Литовське Редагувати інформацію у Вікіданих
РідГольшанські[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоЮрій Іванович Гольшанский[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиJulianna Jaroslawiczd[3][4] Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зЗаславський Кузьма Іванович[5][6] Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиЯнуш Кузьмич Заславський[7] і Анна Заславська[d][8] Редагувати інформацію у Вікіданих

Анастасія Юріївна Заславська, до шлюбу Гольшанська Дубровицька (? — †1561, Клевань) — волинська православна княгиня, представниця «руської контрреформації», фундаторка Пересопницького Євангелія.

Життєпис

[ред. | ред. код]
Китаврус — герб Гольшанських Дубровицьких

Дочка київського воєводи Юрія Івановича Гольшанського. З-перед 1529 року вступила в шлюб з князем Кузьмою Івановичем Заславським. Народила двох дітей: Януша і Ганну.

12 червня 1556 року, на виконання заповіту чоловіка, разом з сином Янушем Кузьмичем Заславським, надала церкві Пресвятої Трійці «двірецького монастиря» чотири села: Двірець, зі ставом і млином, Волижинці, Завадинці і Сенютки[9].

1558 року в часі поділу спадку Гольшанських Дубровицьких, разом із сестрою Софією Полубенською, отримала замки Глуськ, Ричів і 200 кіп грошей готівкою, якими поділилися 11 травня 1560 року[10].

Відома як фундаторка Пересопницького Євангелія (1556—1561) — найошатнішого рукопису волинської школи[11].

10 серпня 1561 року скаржилася на цельника гродського землі Волинської Івана Борзобагатого, щодо повторного збору цла з купців у Луцьку і Кременці, після того, як ті сплатили мито в Заславській коморі, про що зроблено запис до Луцької замкової книги[12].

Померла 1561 року в Клеванському замку, що належав зятеві Івану Чорторийському на Клевані, залишивши там свої скарби і привілеї на спадкові маєтки, якими розпоряджатися довірила віленському каштеляну Григорію Ходкевичу[10].

Родинні зв'язки

[ред. | ред. код]
—
 
 
 
—
 
Ганна Михайлівна Чорторийська
 
 
 
Іван Юрійович Дубровицький
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Уляна Іванівна Ярославичівна або Марія Андріївна Санґушківна
 
 
 
 
 
 
 
Юрій Іванович Гольшанський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Анастасія Юріївна Заславська
 
 
 
 
 
 
 

Постать у культурі

[ред. | ред. код]
Пам'ятник у Дубровиці

Автори телевізійного фільму «Рукопис з Пересопниці» (1995), висловили припущення, що зображений на мініатюрі з Пересопницького Євангелія євангеліст Іоан є портретним відображенням Анастасії Заславської[13].

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

2005 року в місті Дубровиця Рівненської області встановлено пам'ятник княгині Анастасії Заславській[14].

У місті Дубровиця є вулиця Улянії та Анастасії Гольшанських.

8 травня 2023 року у місті Покровськ Донецької області вулицю Лізи Чайкіної перейменували на вулицю Анастасії Заславської.[15]

31 липня 2024 року розпорядженням начальника Хмельницької обласної військової адміністрації вулицю 8 Березня у місті Ізяслав перейменовано на вулицю Анастасії Заславської[16].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku / за ред. J. Wolff — Warszawa: 1895. — С. 112.
  2. ↑ Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku / за ред. J. Wolff — Warszawa: 1895. — С. 109, 112, 598.
  3. ↑ Pas L. v. Genealogics — 2003.
  4. ↑ Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku / за ред. J. Wolff — Warszawa: 1895. — С. 109, 112.
  5. ↑ Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego. Spisy, t. VIII, Ziemia brzeska i województwo brzeskie XIV‒XVIII wiek / за ред. A. Rachuba — Warszawa: Instytut Historii Polskiej Akademii Nauk, 2020. — С. 65. — 405 с. — ISBN 978-83-65880-89-5
  6. ↑ Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku / за ред. J. Wolff — Warszawa: 1895. — С. 112, 598–600.
  7. ↑ Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku / за ред. J. Wolff — Warszawa: 1895. — С. 112, 600.
  8. ↑ Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku / за ред. J. Wolff — Warszawa: 1895. — С. 29, 600.
  9. ↑ Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные Археографической комиссией. — Санкт-Петербург, 1863. — Т. 1. — С. 140.
  10. ↑ а б Wolff J. Kniaziowie Litewsko-Ruscy od końca czternastego wieku. — Kraków, 1895. — S. 600—601. (пол.)
  11. ↑ Пересопницьке Євангеліє. — Арк. 481 зв.-482 зв.
  12. ↑ Луцька замкова книга 1560—1561 рр. — Луцьк, 2013. — С. 381. — ISBN 978-966-02-6854-8.
  13. ↑ Режисер фільму — Валентин Соколовський. Науковий консультант — Олександр Білодід. Виробництво — студія «Укртелефільм».
  14. ↑ Наталка Позняк-Хоменко. Княжий град над річкою Горинь [Архівовано 29 червня 2015 у Wayback Machine.] (Перевірено 5 серпня 2011)
  15. ↑ Железняк, Ганна (8 травня 2023). У Покровській громаді перейменували понад 40 об'єкти топоніміки. Список. Суспільне Донбас. Архів оригіналу за 17 травня 2023. Процитовано 5 лютого 2025.
  16. ↑ У шести громадах на Шепетівщині перейменували вулиці в рамках процесу деколонізації

Література

[ред. | ред. код]
  • Наталя Яковенко . Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII століття. Волинь і Центральна Україна. — Київ, 2008. — ISBN 966-8978-14-5.
  • Олександр Кривоший. Княгиня Анастасія Гольшанська-Заславська // Українки в історії. — Київ, 2004. — ISBN 966-06-361-4. <загалом стаття присвячена Пересопницькому євангелію>
  • Анастасія Гольшанська-Заславська, славетна меценетка // Сергій Сегеда. Видатні жінки української історії: біографічні нариси на тлі історичних подій. Книга І: Х-XVIII ст. - Київ: Балтія Друк, 2020. - С. 104-111. ISBN 978-617-516-044-2
  • Józef Wolff Kniaziowie Litewsko-Ruscy od końca czternastego wieku. — Kraków, 1895. (пол.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Заславська_Анастасія_Юріївна&oldid=44556383