Амадока (роман)
| Амадока | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Жанр | роман | |||
| Автор | Софія Андрухович | |||
| Мова | українська мова | |||
| Написано | 2017-2020 | |||
| Опубліковано | 2020 | |||
| Видавництво | Видавництво Старого Лева | |||
| ISBN-13: | 978-617-679-629-9 | |||
| Нагороди | Зустріч-2023 | |||
| | ||||
 Цей твір у Вікіцитатах | ||||
«Амадо́ка» — третій роман української письменниці Софії Андрухович, виданий 2020 року «Видавництвом Старого Лева». Авторка писала роман протягом трьох років, від моменту задуму до реалізації ідеї пройшло 6 років. Оформленням книжки займалася Творча майстерня «Аґрафка».
Сюжет[ред. | ред. код]
Після тяжкого поранення в ході російсько-української війни головний герой роману втрачає пам'ять. Його понівечене обличчя ніхто не може впізнати. Потрапивши до клініки, чоловік не мав жодних документів.
В такому стані повної амнезії та невпізнанності його знаходить жінка, яка вважає його своїм загубленим на війні чоловіком і намагається відродити чи принаймні вибудувати наново його пам'ять. Назва роману відсилає до легендарного озера, яке, за Геродотом, знаходилося на теренах теперішньої України. Озеро Амадока протягом століть відтворювалося картографами, аж поки врешті не зникло без сліду.
Авторка роману задається питанням про безслідне (чи не зовсім) зникнення цілих світів культури на кшталт єврейського світу в Україні до голокосту чи культурного українського життя до винищення української інтелігенції в 1920-ті та 1930-ті роки.
Три частини, три складні теми: АТО, Голокост і Розстріляне відродження; багато метафор, алюзій та доль, які якимось чином змотані у клубок, хоча існують у різному часі і просторі.
Головний символ роману Амадока «найбільше озеро Европи, якого немає». І пам'ять, яка не є. Озеро, що позначали на стародавніх картах на межі Волині і Поділля, зникло безвісти як і тисячі, мільйони людей на війні, під час сталінських репресій, Голокосту. Хтось має відчути і розказати їхні історії.
Нагороди[ред. | ред. код]
Книга стала лауреатом книжкової премії «Зустріч: Українсько-єврейська літературна премія» 2023 року[1].
Цитати[ред. | ред. код]
«Духовно розвинені особи мають особливу слабкість перед тим, що вважають жахливими гріхами смертних. Що страшніші гріхи, то невідпорніша привабливість грішників».
«Я, виявляється, виникаю з пам'яти, а не з заплідненої яйцеклітини».
Посилання[ред. | ред. код]
 | Вікіцитати містять висловлювання на тему: Амадока (роман) |
- Роман «Амадока» на сайті видавництва [Архівовано 26 квітня 2020 у Wayback Machine.]
- Інтерв'ю: Софія Андрухович про свій новий роман «Амадока» [Архівовано 24 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
- Блог «Якабу»: Обличчя зі шрамами: «Амадока» Софії Андрухович [Архівовано 29 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
- «Пам'ять і забуття». Про що нова книга Софії Андрухович «Амадока» — пояснює авторка [Архівовано 15 квітня 2021 у Wayback Machine.]
- ЛітАкцент: Софія Андрухович. Амадока (уривок) [Архівовано 31 березня 2020 у Wayback Machine.]
- Презентація роману «Амадока». Розмова Софії Андрухович з Олесею Островською-Лютою
- «ЛітАкцент»: Ганна Улюра: Золотий перетин, або У природі немає симетрії: рецензія на «Амадоку» Софії Андрухович [Архівовано 25 травня 2020 у Wayback Machine.]
- Софія Андрухович: «До останнього речення писання — завжди невизначеність» [Архівовано 25 квітня 2021 у Wayback Machine.]
- Честь, відданість, розбитий лабіринт Мінотавра [Архівовано 28 вересня 2020 у Wayback Machine.]
- «Амадока» Софії Андрухович — глибоке озеро національної пам'яті українців
- ↑ Книжковою премією «Зустріч-2023» відзначений роман «Амадока» Софії Андрухович // Українсько-єврейська зустріч. — . — Дата звернення: 18 вересня 2023.