Алієв Муса Мірзойович

Алієв Муса Мірзойович
азерб. Musa Mirzə oğlu Əliyev
Народився 11 квітня 1908(1908-04-11)
Шемаха, Бакинська губернія, Російська імперія
Помер 3 травня 1985(1985-05-03) (77 років)
Москва, СРСР
Поховання Алея честі
Національність азербайджанець
Діяльність науковець
Галузь геологія
Членство НАН Азербайджану
Посада ректор
Партія КПРС
Нагороди
орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани» орден Слави медаль «За трудову доблесть» медаль «За оборону Кавказу» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Муса Мірзойович (Мірза огли) Алієв (11 квітня 1908(19080411), місто Шемаха Бакинської губернії, тепер Азербайджан — 3 травня 1985, місто Москва, тепер Російська Федерація) — азербайджанський і радянський вчений, геолог, президент Академії наук Азербайджанської РСР, 3-й секретар ЦК КП(б) Азербайджану, заступник голови Ради міністрів Азербайджанської РСР, голова Держплану Азербайджанської РСР. Депутат Верховної ради Азербайджанської РСР 2—3-го скликань. Депутат Верховної Ради СРСР 2—4-го скликань (у 1949—1958 роках). Доктор геолого-мінералогічних наук (1957), професор (1957), академік Академії наук Азербайджанської РСР (1950).

Життєпис[ред. | ред. код]

Закінчив з відзнакою середню школу. У 1926—1931 роках — студент гірничого (геолого-розвідувального) факультету Азербайджанського політехнічного інституту імені Азізбекова.

У 1931 році з відзнакою закінчив інститут, був зарахований до аспірантури, потім призначений на посаду асистента і в 1936 році захистив кандидатську дисертацію. З 1936 року — доцент Азербайджанського індустріального інституту імені Азізбекова.

У 1937—1938 роках працював начальником геологічного бюро Азербайджанського відділу Закавказького геологічного тресту, в 1938—1939 роках — заступником начальника і головним інженером Азербайджанського геологічного управління. Одночасно, декан нафтового факультету Азербайджанського індустріального інституту імені Азізбекова та завідувач кафедри геології Азербайджанської промислової академії. У 1939 році — заступник директора Азербайджанського індустріального інституту імені Азізбекова із науково-навчальної роботи.

У 1939—1941 роках — директор Азербайджанського індустріального інституту імені Азізбекова в місті Баку.

Член ВКП(б) з 1941 року.

У травні 1941—1942 роках — начальник Головного управління навчальних закладів Народного комісаріату нафтової промисловості СРСР. Одночасно, доцент кафедри палеонтології та історичної геології Московського нафтового інституту. Під час німецько-радянської війни організував евакуацію Московського і Грозненського нафтових інститутів з метою продовження підготовки інженерно-технічних кадрів для промисловості країни.

У 1942—1943 роках — в апараті ЦК КП(б) Азербайджану.

У 1943—1944 роках — начальник Азербайджанського геологічного управління.

У 1944—1946 роках — завідувач відділу вищих навчальних закладів і шкіл ЦК КП(б) Азербайджану.

У 1946—1947 роках — 3-й секретар ЦК КП(б) Азербайджану.

У 1947—1950 роках — заступник голови Ради міністрів Азербайджанської РСР і голова Державної планової комісії (Держплану) Азербайджанської РСР.

У 1950—1958 роках — президент Академії наук Азербайджанської РСР.

З 1958 року — заступник директора з наукової роботи Інституту геології та розвідки горючих корисних копалин Академії наук СРСР і Міністерства нафтової промисловості СРСР у Москві. У 1967 році Муса Алієв був направлений до Алжиру, де керував великим нафтовим контрактом, підписаним з цією країною до 1971 року, зумів відкрити багаті поклади нафти і газу в Алжирі.

У 1971—1985 роках — керівник відділу палеонтології та стратиграфії, керівник лабораторії стратиграфічних досліджень у нафтогазових місцевостях Інституту геології та розвідки горючих корисних копалин Академії наук СРСР.

Відомий фахівець у галузі іносерамської фауни крейди, систематики та біостиграфії, вів стратиграфічні дослідження нафтогазових комплексів на Кавказі, у Середній Азії, Західному Сибіру, ​​також займався регіональною геологією та нафтоносністю Алжирської Сахари та Атласу, Близького та Середнього Сходу. Творець Бакинської школи палеонтології та стратиграфії з мезозою.

Був ініціатором запуску у виробництво проекту освоєння нафтового каміння. Автор 210 наукових праць, у тому числі 15 монографій; науковий керівник багатьох докторів і кандидатів наук.

Помер 3 травня 1985 року в Москві. Похований в Баку на 1-й Алеї Пошани.

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]