Аляєв Іван Павлович
| Аляєв Іван Павлович | |
|---|---|
| Народився | 23 грудня 1917 (5 січня 1918) Федоровський район (Башкирія) |
| Помер | 21 березня 2000 (82 роки) Москва, Росія |
| Поховання | Востряковський цвинтар |
| Країна |  СРСР |
| Національність | башкири[1] і росіяни[2] |
| Діяльність | офіцер, військовослужбовець |
| Alma mater | Ішимбайський нафтовий коледж і Military Academy for Logisticsd |
| Учасник | радянсько-фінська війна і німецько-радянська війна |
| Військове звання | полковник, червоноармієць, лейтенант, старший лейтенант, капітан, майор і підполковник |
| Партія | ВКП(б)[2] |
| Нагороди |           |
Іван Павлович Аляєв (23 грудня 1917 [5 січня 1918] — 21 березня 2000) — радянський військовик, стрілець 561-го мотострілецького полку 91-ї мотострілецької дивізії 7-ї армії Північно-Західного фронту. Герой Радянського Союзу (01.04.1940), червоноармієць[3]; полковник у відставці.
Біографія[ред. | ред. код]
Довоєнні роки[ред. | ред. код]
Народився в сім'ї сільського вчителя. Працював у колгоспі. Закінчив три курси Стерлітамацького нафтового технікуму в 1939 році. У цьому ж році призваний в ряди Червоної армії.
Радянсько-фінська війна[ред. | ред. код]
В кінці лютого 1940 року червоноармієць Аляєв відправлений у складі розвідгрупи на завдання з метою підірвати міст неподалік від міста Виборга. В ході завдання Аляєв взяв командування на себе з причини смерті командира групи. У підсумку диверсія вдалася: міст був підірваний, фіни не отримали підкріплення і відступили — дорога на місто була вільна[4]. 12 березня цього ж року Аляєв підняв в атаку бійців свого взводу в бою за село Тіммісоу, в результаті чого вперед пішла вся рота. В ході бою ворог був вибитий з села.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 1 квітня 1940 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з фінською білогвардійщиною і проявлені при цьому відвагу і геройство червоноармійцеві Аляєву Івану Павловичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка».
Німецько-радянська війна[ред. | ред. код]
Учасник Німецько-радянської війни. Командував частиною автомобільної на Південному, Прибалтійському, 3-му і 4-му Українських фронтах. Вступив у ВКП(б) в 1944 році[5].
Післявоєнний період[ред. | ред. код]
Після війни залишився в лавах Збройних сил СРСР. Закінчив Військово-транспортну академію. У 1973 році відправлений у запас. Жив і помер у Москві.
Пам'ять[ред. | ред. код]
- Похований на Востряковському кладовищі
Нагороди[ред. | ред. код]
- Медаль «Золота Зірка» Героя Радянського Союзу (01.04.1940, медаль № 476)
- Орден Леніна (01.04.1940)
- Орден Вітчизняної війни I ступеня
- Орден Вітчизняної війни II ступеня
- Два ордени Червоної Зірки
- Медалі, в тому числі:
- Медаль "За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр .. "
- Ювілейна медаль "Двадцять років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр .. "
- Ювілейна медаль "Тридцять років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр .. "
- Ювілейна медаль "Сорок років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр .. "
- Ювілейна медаль "сорок років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр .. "
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ На момент присвоєння звання Героя Радянського Союзу.
- ↑ Фарит НАФИКОВ. Панорама Башкортостана: ШАГНУВШИЕ В БЕССМЕРТИЕ. is.park.ru. Процитовано 22 октября 2010.[недоступне посилання з серпня 2019]
- ↑ Уфаркин Николай Васильевич. Аляев Иван Павлович. Патриотический интернет проект «Герои Страны». Архів оригіналу за 15 червня 2012. Процитовано 22 октября 2010.
Література[ред. | ред. код]
- Герой Советского Союза И. Аляев. На станции Сяйние // Бои в Финляндии: Воспоминания участников. Ч. 2. — М.: Воениздат, 1941. — С. 423—424. (рос.)
- Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1987. — Т. 1 /Абаев — Любичев/. — 911 с. — 100 000 экз. Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1987. — Т. 1. — 911 с. с. — 100 000 прим. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382. (рос.)
- Подвиги Героев Советского Союза. — М., 1981. (рос.)
- Славные сыны Башкирии. — Уфа, 1968. — Т. 3. (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Аляєв Іван Павлович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
|
| |||||||
