Ак-Баїр
| Ак-Баїр, Бітак-Кир Aq Bayır, Bitaq Qır | |
|---|---|
 Дорогою до вершини | |
| Координати: 44°56′52″ пн. ш. 34°08′41″ сх. д. / 44.94782° пн. ш. 34.1447° сх. д. | |
| Висота | >360 |
| Країна |  Україна |
| Регіон | АРК |
Ак-Баїр (крим. Aq Bayır), також Бітак-Кир (крим. Bitaq Qır), Бітацький останець — скелястий ізольований масив у Сімферополі, в Київському районі. 1950-тих роках у гірському масиві прорубали об'їзне шосе, розділивши його на дві вершини.
Назви[ред. | ред. код]
Кримськотатарське Ак-Баїр означає «білий пагорб», по кольору скель.
Жителі Бітака називали його Чокурча-Кири, Чокурча-Топеси (Чокурчинські пагорби), а мешканці Чокурчі — Бітак-Каяси, Бітак-Кир (Бітакські скелі, Бітакський пагорб).[1]
Пізніше масив отримав геологічну назву — Бітацький останець, а краєзнавці XX століття дали йому назву Стевенівський пагорб, від прізвища засновника Нікітського ботанічного саду Х. Х. Стевена, який у 1808 році придбав неподалік невелику двоповерхову дачу, але ця назва закріпилася за історичною місциною поряд.
Панати-Кая (44°56′40″ пн. ш. 34°09′02″ сх. д. / 44.94431° пн. ш. 34.15055° сх. д.) — продовження масиву на південний схід, вкрита сосняком скеляста вершина 376,3 м, над дамбою Сімферопольського водосховища.
Загальні дані[ред. | ред. код]
Вододіл між Салгиром і Малим Салгиром, на заході за нього підіймаються будинки Стевенівського пагорбу та Нового міста, посередині прорізано об'їзну дорогу Ялтинської траси, східна частина масиву нависає над Сімферопольським водосховищем, саме в нього впирається північний край греблі водосховища. На півночі до масиву примикає садовий масив Сонячна долина району Чокурча (Лугове), на півдні район Бітак.
Унікальність даної території полягає в тому, що саме тут були вперше описані середньоюрські гірські породи (вік 150—160 млн років), що дістали назву Бітакської свити. Вони представлені конгломератами, в яких трапляються знизу великі неокатані уламки пісковиків, гравелітів, окатані гальки кварцу; вище — гальки кварцитів, сланців, вивержених порід, пісковиків, вапняків. Верхню частину складають грубозернисті пісковики з прошарками алевритистих глин з прошарками вугілля та численними відбитками рослинних решток. Як стверджують геологи, на території Бітакського останку чітко простежуються тектонічні особливості регіону: Сімферопольська антикліналь, Сімферопольський меланж, Бітакський крайовий прогин тощо.
Розташування на кордоні між степом та лісами, рівниною та горами зумовили велику ландшафтну різноманітність цієї території кримського Передгір'я, і у 2013 році було створено регіональний ландшафтний парк «Бітак» загальною площею — 55 га.[2]
В межах Ак-Баїр і її найближчих околиць зареєстровані 17 видів безхребетних і 10 видів хребетних тварин, занесених до Червоної книги України.[3]
Поблизу вершини встановлено дві альтанки і кілька лавок із краєвидом на місто, а також телевежа місцевої телерадіокомпанії «Жиса». До 2014 року «Жиса» ретранслювала телеканал «2+2» в ефірному аналогу Сімферополя і Ялти (логотип мовника був оформлений як «2+2 Жиса»). В окупації замість «2+2 Жиса» в Сімферополі мовить російський телеканал ТНТ (раніше — «Рен-ТВ»).
Також раніше на горі розташовувалось пожежне водоймище.
Гірськими схилами Ак-Баїр іноді влаштовують лихі «покатушки» гонщики-мотоциклісти, а в лісосмузі під обривами ентузіасти обладнали майданчики для дерт джампінгу — стрибків на гірських велосипедах над земляними трамплінами.
На північній стороні масиву, на лівому берегу Малого Салгира напроти Луговської лікарні є Кая-Тубю — «підскальє» — цепочка палеогенових відслонень з гротами, з яких добре відома Чокурча — житло неандертальців.
Джерела[ред. | ред. код]
- Гидалевич, Авраам Яковлевич, Медико-топографическое описание города Симферополя: Диссертация на степень д-ра медицины А. Я. Гидалевича. — Симферополь: тип. газ. «Крым», 1891. — VIII, 236 с.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Бєляєв, Бєляєв Юрій Анатолійович (2010). Топонимика Крыма 2010, Сборник статей, Памяти Игоря Леонидовича Белянского (російською мовою) . Сімферополь: Видавництво «Унiверсум». с. 407.
- ↑ Битак-Кыр :: Геокэшинг ::. geocaching.su. Процитовано 12 жовтня 2023.
- ↑ «Бітак» над кримською столицею. Крым.Реалии (укр.). 3 січня 2020. Процитовано 12 жовтня 2023.